Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №932/3326/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 932/3326/26

Провадження № 1-кп/0203/1958/2026

В И Р О К

іменем України

18 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042150000057 від 12.01.2026 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гладківка, Голопристанського району, Херсонської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за контрактом на посаді стрільця – санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимого, востаннє:

-07.04.2026 року Шевченківським районним судом міста Києва за ч.4 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді 9 років 1 місяця позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним про дію вказаного закону, в період дії воєнного стану, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдатом, військової частини НОМЕР_1 ВОС-100915А на посаді стрільця – санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону, при цьому достовірно знаючи, що на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє на теперішній час, 13.12.2025 приблизно о 16 год. 30 хв., більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту поблизу МКЛ № 16 м. Дніпро, за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького 16-А, побачив раніше невідомого чоловіка – ОСОБА_6 , в безпорадному стані, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що потерпілий перебуває у безпорадному стані та не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а також не може перешкодити протиправним діям під приводом надання допомоги наблизився до потерпілого ОСОБА_6 , який через свій стан не міг усвідомлювати свої дії викрав у останнього належне йому майно, а саме: мобільний телефон марки Ulefone Power Armor 19T Black, 12 Gb RAM 256 Gb ROM, IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , вартістю 7 956 грн. 67 коп.; мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9 Carbon Grey 4 Gb RAM, 64 Gb ROM, IMEI-1: НОМЕР_4 , IMEI-2: НОМЕР_5 вартістю 1880 грн.

Після чого, ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадені речі, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 9836 грн. 67 коп.

Обвинувачений вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, в скоєному розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті і в матеріалах кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення доведена в повному обсязі та його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

ОСОБА_5 вчинив злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, раніше судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, при цьому останню обставину на підставі ст.66 КК України суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України – відсутні.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає, що ОСОБА_5 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 був засуджений Шевченківським районним судом м. Києва від 07.04.2026 року за ч.4 ст. 186, ст.71 КК України до покарання у виді 9 років 1 місяця позбавлення волі, злочин, який йому інкримінується на даний час, вчинено до постановлення попереднього вироку, тому покарання за даним вироком слід призначити за правилами ч.4 ст. 70 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлено.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні.

В даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років 1 (один) місяць.

Запобіжний захід в рамках даного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання відбуте за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2026 року з 31 січня 2026 року по день набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-26/1407-ТВ від 20.01.2026 в сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Речові докази:

-оптичний носій інформації формату DVD-R з відеозаписом подій, що мала місце 13.12.2025 року, долучений до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Дніпра протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1