Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №235/6244/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 235/6244/24

№ провадження 1-кп/208/219/26

ВИРОК

Іменем України

08 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю в режимі відео конференції:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12024052410000450 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Новоселівка Перша, Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, освіта середня, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ., раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 317 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2024 року, ОСОБА_4 перебував за місцем свого мешкання, в житловому будинку АДРЕСА_2 .

Приблизно о 13.00 годині цього ж дня, за місцем мешкання ОСОБА_7 прийшли раніше знайомі йому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які звернулись до того з проханням вжити на території його домоволодіння психотропну речовину, яку принесли із собою.

В приблизний період часу 13.30 – 16.00 годині цього ж дня, ОСОБА_7 , посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, посягаючи на суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, діючи в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, незаконно надав ОСОБА_10 та Піддубному приміщення альтанки, розташованої на території домоволодіння за місцем свого мешкання, для вживання особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, PVP, і останні, кожен особисто, шляхом куріння її вжили.

Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ст. 317 ч.1 КК України, як надання приміщення для вживання психотропних речовин.

У судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений пояснив суду, що події мали місце 22.07.2024 рок, під час його перебування у будинку, за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 . В обідній час до прийшли раніше знайомі йому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які будучі наркозалежними, попросили вжити у нього психотропну речовину шляхом паління. Він дозволив їм це зробити в приміщенні альтанки, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 деякий час її вживали.

Свою вину визнає повністю та щиро кається у скоєному. Просить його суворо не карати.

Враховуючи клопотання ОСОБА_7 про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, підтримане його захисником, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом обвинуваченого, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні, не потребують окремого дослідження у ході судового розгляду і це враховується судом при постановленні вироку.

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та визначеного обсягу доказів на їх підтвердження, керуючись законом, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ст. 317 ч. 1 КК України, як надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає визнання вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КК України, організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою - караються позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, та відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення та його суспільну небезпечність, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, скарг на його поведінку у побуті не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, враховує обставини які пом`якшують покарання, відсутність обставин які б його обтяжували.

Обране покарання не повинно становити істотну диспропорцію, тобто бути адекватним вчиненому та не становити «особистого надмірного тягаря для особи», повинно відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Враховуючи викладене, принцип індивідуалізації покарання, позицію державного обвинувачення, позицію захисту, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі, визначеного в мінімальній санкції.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, суд ухвалює звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов`язки.

На думку суду, покарання у виді позбавлення волі з встановленням Глущенко іспитового строку, є законним, справедливим та цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по проведенню судових експертиз, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 317 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Речові докази: речовину, яка містить особливо PVP масою 0, 1769 г.; фрагмент фольги; 2 фрагменти трубок з полімерного матеріалу з нашаруванням на внутрішній поверхні PVP, масою 0, 00425 г.; скляним предметом з нашаруванням на внутрішній поверхні Р?Р, масою 0, 000014 г., які знаходяться в камері речових доказів Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судових експертиз, в сумі 7 572, 80 гривень.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Заводський районний суд міста Кам`янського.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1