Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №201/3338/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/3338/26

Провадження № 3/201/792/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовської Т.В., за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

установив:

Формулювання обставин, які визнані суддею доведеними.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601232, складеного 26.02.2026 року о 14:52:06 зазначено, що 26.02.2026 року о 14:30:00 за адресою: м. Дніпро, просп. Науки, б. 26, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб (далі - ТЗ) Хонда Діо, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 . При перевірці документів встановлено, що гр. ОСОБА_1 не має права керувати вищевказаним ТЗ, так як водійське посвідчення не отримував взагалі, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі – Правила дорожнього руху), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Позиція учасників розгляду справи.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у протоколі, шляхом направлення судової повістки, до суду не з`явився.

01.04.2026 року та 18.05.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення, в яких він визнав, що обставини, які зазначені в протоколі, мали місце, проте просив суд закрити судову справу за відсутністю складу та розглядати справу без його участі.

18.05.2026 року від законної представниці ОСОБА_1 – Внукової Лідії Павлівни (його бабусі), до суду надійшла заява, зі змісту якої вбачається, що остання просить суд закрити судову справу у зв`язку з тим, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було викликано законного представника ОСОБА_1 . Судове засідання просила провести без її участі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у справі письмовими доказами без особистої участі правопорушника, який про день слухання справи сповіщений належним чином.

Докази на підтвердження встановлених суддею обставин і висновки судді.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом..

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

Згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ст. 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення виповнилось 17 років, тобто він є неповнолітнім.

Відповідно до вимог ст. 270 КУпАП інтереси неповнолітнього мають право представляти законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Складання протоколів про адміністративне правопорушення відносно неповнолітньої особи, враховуючи вимоги ст. 270 КУпАП, повинно відбуватися виключно в присутності законних представників (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників), оскільки внаслідок свого віку неповнолітня особа не може в повній мірі захищати самостійно свої права.

У преамбулі Декларації прав дитини, яка прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1386 (XIV) від 20.11.1959 року зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження.

Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи під час притягнення до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції було складено протокол на неповнолітню особу без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Тобто, уповноважені особи (працівники поліції) не переконались у тому, що ОСОБА_2 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов`язані були вчинити такі дії шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та/або його батьків, законних представників, як того вимагають загальні положення як національного, так і міжнародного права, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Ураховуючи те, що протокол по справі відносно неповнолітнього складено поліцейським з порушенням вимог ст. 251, 270 КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», а саме: не залучено під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення законного представника чи захисника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, що тягне за собою визнання доказів у справі такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Суд позбавлений можливості самостійно збирати додаткові докази по справі.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 зач. 2 ст. 126 КУпАП слід закрити за відсутності в діях останньої вказаного складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.247, ст. 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.В.Давидовська