Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №173/2897/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2897/25

Номер провадження2/173/388/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживача фінансових послуг та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що у 2025 році уклала з відповідачем три кредитні договори. Однак через скрутну фінансову ситуацію не має змоги виконувати фінансові зобов`язання, тому звернулася із заявою до відповідача, в якій просила зупинити нарахування відсотків, оскільки є дружиною військовослужбовця. Відповідачем було погоджено списання відсотків за користування кредитами, однак щодо списання комісії за користування кредитами було відмовлено, оскільки законом не передбачено заборони щодо нарахування та сплати комісій та інших винагород за договором. У такій відмові вона вбачає порушення своїх прав, так як вважає, що комісія за користування кредитом є складовою частиною загальних витрат за споживчим кредитом, які у свою чергу є складовою частиною денної процентної ставки за кредитом, а відповідач свідомо маніпулює поняттями «комісія» та «процент».

Позивач просила зобов`язати відповідача припинити нарахування, зобов`язати здійснити перерахунок вже сплачених коштів, повернути їй зайво сплачені кошти та стягнути судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на те що, позивач надала відповідачу документи, що підтверджують у неї право на пільгу, починаючи з 14.02.2025 року - день укладення шлюбу з військовослужбовцем. Відповідачем за укладеними договорами позивача було відмінено нарахування штрафів та комісії за обслуговування кредитів, що нараховувався до дати дії пільги та дані кошти було зараховано в рахунок погашення боргу. Крім того, відповідачем відмінене нарахування відсотків та комісії за обслуговування кредиту і по договорам, що раніше укладались позивачем з відповідачем, які підпадали під дату пільги та відмінені відсотки та комісія за обслуговування кредиту за вже закінченими договорами, були зараховані в оплату боргу по спірному договору. Таким чином, борг позивача за кредитними договорами складається лише з тіла кредиту та комісії за надання кредиту. Відповідач також просив суд закрити провадження за відсутністю предмету спору в частини кредитного договору № 1008324543, адже договору № 1008324543 не існує взагалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 11.01.2025 між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит № 7319861, за умовами якого позивачу надано грошові кошти у розмірі 19000 грн строком на 345 днів.

Відповідно до умов договору, денна процентна ставка становить 0,93 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2227,51 % річних. Комісія за надання кредиту становить 2375 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 12,50 % від суми кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту у перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що передбачено Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010 % річних, а протягом решти строку кредитування - також за ставкою 0,0010 % річних. Тип процентної ставки - фіксований.

Крім того, між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит № 5811256, відповідно до якого позивачу надано грошові кошти у розмірі 10000 грн строком на 345 днів.

Згідно з умовами зазначеного договору, денна процентна ставка становить 0,97 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3257,21 % річних. Комісія за надання кредиту становить 2500 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 25,00 % від суми кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту у перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що передбачено Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010 % річних, а протягом решти строку кредитування - також за ставкою 0,0010 % річних. Тип процентної ставки - фіксований.

Також судом встановлено, що 19.05.2025 між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит № 100832453, відповідно до якого позивачу надано грошові кошти у розмірі 6940 грн строком на 345 днів.

Відповідно до умов договору, денна процентна ставка становить 0,94 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3643,78 % річних. Комісія за надання кредиту становить 552,20 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 8,00 % від суми кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту у перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що передбачено Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 88,00 % річних, а протягом решти строку кредитування - за ставкою 220,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксований.

Крім цього судом встановлено, що 14 лютого 2025 року позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є військовослужбовцем збройних сил України, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 369 від 27.12.2024.

У період з 29.05.2025 по 02.06.2025 позивач зверталася до відповідача із заявами з проханнями не нараховувати проценти за користування кредитами, та штрафні санкції за вказаними вище договорами, оскільки вона є дружиною військовослужбовця.

Згідно листа відповідача від 11.07.2025, заява позивача була задоволена та було прийнято рішення про припинення нарахування процентів та штрафних санкцій, нарахованих з дати пільги. Також було надано роз`яснення, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» заборон щодо нарахування та сплати комісій та інших винагород за договором не передбачено.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договорів про споживчий кредит, правомірності нарахування процентів та комісій, а також захисту прав споживача фінансових послуг.

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів» та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з наданими представником відповідача розрахунками та письмовими доказами, позивач надала відповідачу документи, що підтверджують її право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з 14.02.2025 року - дати укладення шлюбу з військовослужбовцем.

Судом встановлено, що після надання позивачем документів, що підтверджують право на пільги, відповідачем було скасовано нарахування штрафних санкцій після 14.02.2025 року, а також припинено нарахування комісії за обслуговування кредиту з дати виникнення права на пільгу, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення за договором № 7319861.

Крім того, сплачену позивачем комісію за обслуговування кредиту у сумі 14320 грн відповідачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором. Після проведеного перерахунку за договором № 7319861 за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 4680 грн.

Також судом встановлено, що 16.04.2025 між сторонами було укладено договір про споживчий кредит № 5811256, відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти у розмірі 10000 грн.

Згідно з наданими відповідачем розрахунками, за вказаним договором було скасовано нараховані штрафні санкції та комісію за обслуговування кредиту, а сплачені суми комісії зараховано в рахунок погашення заборгованості. Після здійсненого перерахунку за договором № 5811256 за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 8000 грн.

Крім того, 19.05.2025 між сторонами було укладено договір про споживчий кредит № 100832453, відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти у розмірі 6940 грн.

Судом встановлено, що відповідачем за вказаним договором також було скасовано нараховані штрафні санкції та комісію за обслуговування кредиту. Крім того, відповідачем здійснено перерахунок раніше нарахованих процентів та комісій за іншими договорами позивача, які підпадали під дію пільги, а саме за договорами № 101821035 та № 101949255, на загальну суму 1447,14 грн, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором № 100832453.

Після проведеного перерахунку за договором № 100832453 за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 5492,86 грн.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем після отримання підтверджуючих документів було здійснено перерахунок заборгованості, припинено нарахування штрафних санкцій та комісій, а також зараховано раніше сплачені суми в рахунок погашення заборгованості.

Водночас щодо вимог позивача про здійснення перерахунку комісії за обслуговування кредиту за договором № 7319861 від 10.01.2025, нарахованої відповідачем до 14.02.2025, то суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту у перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що передбачено Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Однак саме по собі передбачення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту не є безумовним доказом її правомірності, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» такі платежі повинні мати чітко визначену економічну природу та бути пов`язаними з фактичним наданням додаткових або супутніх послуг кредитодавця.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, однак лише за умови, що такі платежі є складовою вартості реально наданих послуг, а не встановлюються як додатковий платіж без визначеного змісту.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, а також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, умови договору щодо щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними у разі відсутності конкретизації переліку послуг, за які така комісія стягується, та відсутності доказів фактичного надання таких послуг.

Суд виходить із того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що встановлена комісія за обслуговування кредиту за договором № 7319861 від 10.01.2025 пов`язана з наданням конкретних, індивідуально визначених та фактично наданих позивачу послуг.

За таких обставин умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту не відповідає вимогам ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки фактично покладає на споживача обов`язок сплачувати платіж, зміст якого не є визначеним та не підтверджений наданням відповідної послуги.

Відповідно, така умова є нікчемною з моменту укладення договору та не створює для сторін юридичних наслідків у частині обов`язку її виконання.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок сплачених сум за договором № 7319861 від 10.01.2025 підлягає частковому задоволенню - у частині перерахунку нарахувань за період з 10.01.2025 по 13.02.2025.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача щодо незаконності нарахування та стягнення комісії за надання кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, зокрема комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, законодавством України передбачено можливість включення до загальної вартості споживчого кредиту комісій, що є складовою вартості кредитного продукту, за умови їх визначення умовами договору та погодження сторонами.

Як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту, розмір та порядок сплати якої були доведені до відома позивача та погоджені ним при укладенні договору, що підтверджується матеріалами справи.

За таких підстав, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача, сплачених позивачем сум на погашення боргу за кредитними договорами, суд зазначає про таке.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не має права виходити за їх межі чи змінювати предмет позову.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення сплачених сум процентів та комісій за кредитними договорами, однак остаточний розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з урахуванням проведених відповідачем перерахунків, зарахувань між договорами та взаємних зобов`язань сторін, позивачем не визначено та не конкретизовано.

Зокрема, після подання відповідачем відзиву та наданих розрахунків, які свідчать про здійснення перерахунку заборгованості та зарахування відповідних сум у рахунок погашення інших кредитних зобов`язань, позивач не уточнила позовні вимоги та не навела остаточного розрахунку суми, яку просить стягнути.

За таких обставин заявлена вимога про стягнення грошових коштів є неконкретизованою, що унеможливлює встановлення судом предмета та розміру заявленого до стягнення майнового права, а відтак не відповідає вимогам визначеності позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині є недоведеними у заявленому позивачем обсязі, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у даній справі була звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а саме: у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок сплачених платежів за договором № 7319861, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу між сторонами за умови їх фактичного понесення та належного документального підтвердження, а також у разі їх співмірності із складністю справи та обсягом наданих послуг.

При цьому слід враховувати, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не є тотожним поняттю «представництво особи в суді». Як зазначено у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, професійна правнича допомога є ширшим поняттям та охоплює не лише представництво в суді, а й інші види правничої діяльності, що здійснюються адвокатом. Натомість представництво у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абз. 2 пп. 2.2.1 пп. 2.2 п.2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду від 31.10.2019 № 4-в/2019 щодо скасування адвокатської монополії).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Оскільки позивач просить відшкодувати їй витрати здійснені на підставі договору про надання юридичних послуг, укладеного не з адвокатським об`єднанням чи адвокатом, тому такі витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ 40484607) про захист прав споживача фінансових послуг та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» здійснити перерахунок комісії за обслуговування кредиту за договором № 7319861 від 10.01.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , за період з 10.01.2025 по 13.02.2025.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя: Є.В. Челюбєєв