Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №906/1290/25 — Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1290/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від первісного позивача: Зайцев В.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АІ №2047996 від 14.11.2025 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від первісного відповідача: Сичов Д.В. - адвокат, діє на підставі довіреності 30/09-2025.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна"

про стягнення 140 879,94 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА"

про стягнення 135 662,59 грн. збитків

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 134 701,10 грн. основного боргу та 6 177,84 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1/19032025 від 19.03.2025 в частині cплати провізної плати.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

07.11.2025 від відповідача за первісним позовом через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позову.

Також 07.11.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА" 135 662,59 грн. збитків.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначив, що під час виконання договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №1/19032025 від 19.03.2025, зокрема 26.05.2025 під час розвантаження товару Замовником було виявлено пошкодження вантажу, а саме: Два біг-бега з товаром Unimix Sow Lactate 1.57% загальною вагою Нетто 1600 кг мокрі. Внаслідок замокання даний товар втратив товарний вигляд, споживчі властивості та як наслідок не може бути використаний за його цільовим призначенням. Причиною псування стало намокання вантажу під час перевезення, про що замовник та перевізник (ФОП Пінчук Юлія в особі водія Гуменюка Леоніда) склали Акт про пошкоджений вантаж та зафіксували дану подію на фото і відео фіксацію. Під час підписання CMR-накладну замовником було зазначено про пошкодження 1600 кг вантажу (зроблено відповідну відмітку на CMR-накладну).

11.11.2025 через систему "Електронний суд" від позивач за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якому останній відзначає, що відповідачем не було надано до суду висновку експерта щодо проведення дослідження товару на предмет втрати ним споживчих властивостей та неможливості використання за цільовим призначенням, рівно як і не заявлено до суду клопотання про призначення відповідної експертизи.

Також позивач зазначив, що не зміг отримати страхові виплати за договором страхування відповідальності автоперевізника № 520805666.24 від 24.09.2024 (страхування вантажу, який перевозився за Договором перевезення вантажу № 1903/25 від 19.03.2025), так як запитувані страховою компанією документи могли перебувати тільки у власника вантажу (відповідача). Такі документи були запитані листом від 06.08.2025, проте не надані відповідачем.

Господарський суд ухвалою від 12.11.2025 постановив прийняти до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА" про стягнення 135 662,59 грн. збитків у справі № 906/1290/25 та вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

18.11.2025 через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на зустрічний позов, згідно якої відзначено, що Акт № 1/2025 від 26.05.2025, заява свідка ОСОБА_1 є не можуть вважатися належним доказом фактичної втрати споживчих властивостей товару.

26.11.2025 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний в повному обсязі.

28.11.2025 від позивача за первісним позовом надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні вимоги первісного позову підтримав, просив задовольнити, в задоволенні зустрічного - відмовити.

Представник відповідача за первісними позовом вимоги зустрічного позову просив задовольнити та відмовити у первісному.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (замовник/відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА" (виконавець/позивач за первісним позовом) укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1/19032025 від 19.03.2025, відповідно до якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а виконавець зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (п.п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1.1., 2.1.2. договору, замовник зобов`язується:

- оформити письмову Заяву на перевезення вантажу із зазначенням: найменування відправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування одержувача вантажу, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об`єм (розмір, вагу, кількість вантажних місць), розмір оплати, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, та інші умови перевезення;

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю у погоджену провідну плату, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2.1., 2.2.2. та 2.2.8. договору, виконавець зобов`язується:

- забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження в узгоджені сторонами в заявці строки, і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень довіреного вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних та інших вимог, а саме вимог біобезпеки, що вказані до додатку до договору № 1), з урахуванням вимог Заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України та держав призначення транзиту;

- прийняти вантаж за кількістю, а у випадках виявлення пошкоджень вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження), а також у разі неналежного кріплення, упакування, завантаження вантажу в транспортний засіб зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) запис у 18 графі до початку перевезення, і довести ці обставини до відома замовника. При можливості вимагати від замовника письмового чи документального підтвердження наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень;

- зберігати вантаж в цілісності з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі його вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору, ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в заявках.

Розрахунки між замовником та виконавцем здійснюються відповідно до діючого законодавства України після отримання оригіналів документів (не пізніше 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних).

Замовник здійснює оплату в безготівковій формі в національній валюті гривні, еквівалентній оговореній в заявці сумі в євро по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Витрати по перерахуванню коштів несе сторона, що здійснює розрахунок (п. 3.3. договору).

Згідно п. 4.2. договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за цілісність вантажу (знищення, втрату, пошкодження) та відшкодовує збитки завдані знищенням, пошкодженням, втратою вантажу) відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього договору, такий договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 7.2. договору).

На виконання договору, замовником було оформлено заявку на транспортні послуги № 4, згідно якої:

1) маршрут перевезення вантажу - Ліма (Данія) - Переяславське (Україна);

2) ціна перевезення - 2900 євро по курсу НБУ на день виставлення довідки про витрати;

3) умови оплати - по оригіналам документів.

Позивачем з метою організації перевезення вантажу було укладено з Фізичною особою-підприємцем Пінчук Юлією Петрівною (перевізник) договір перевезення вантажу № 1903/25 від 19.03.2025, за яким перевізник бере на себе зобов`язання отримувати ввірений йому для перевезення вантаж власними транспортними засобами або транспортними засобами третіх осіб, доставляти його до пункту призначення та видавати уповноваженій на одержання вантажу особі. Перевізник має право залучати третіх осіб для виконання своїх зобов`язань за цим договором, залишаючись при цьому відповідальним за збереження вантажу та своєчасне виконання своїх зобов`язань (п. 1.1. договору перевезення).

На виконання даного Договору та за дорученням позивача, перевізник здійснив перевезення вантажу за маршрутом Ліма (Данія) - Переяславське (Україна), про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 1425 від 19.05.2025 (а.с. 14-15).

19.05.2025 для пред`явлення у митні органи позивачем була складена довідка про транспортні витрати за вих. № 190525/3, згідно якої вартість транспортних послуг по маршруту 8544 Moerke (DK) - Житомир (UA) (1900 км) автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 134 702,10 грн.

Як вбачається з Акту № 1/2025 перевізником було доставлено вантаж відповідачу за первісним позовом 26.05.2025. Також у даному акті було зазначено наступне:

- дата та час прибуття вантажу: 26.05.2025 о 13:50;

- місце приймання вантажу: склад ТОВ "Віломікс Україна", м. Житомир, вул. Гранітна, 10;

- опис вантажу: кормова добавка (премікси) у біг-бегах, вага партії (Нетто) - 21 346 кг;

- виявлені пошкодження:

два біг-беги з товаром Unimix Sow Lactate 1,57%, загальною вагою Нетто 1600 кг мокрі;

Причина - протікання води через пошкоджений напівпричіп.

- заходи: вантаж втратив товарний вигляд та споживчі властивості, підлягає утилізації згідно з вимогами біобезпеки.

Проте, як відзначив позивач за первісним позовом, відповідач прийняв товар у повному обсязі.

У зв`язку з наданням послуг перевезення, позивачем було складено податкову накладну від 26.05.2025 № 700.

27.06.2025 позивач за первісним позовом поштовим зв`язком направив відповідачу лист з проханням підписати документи внаслідок виконання договору та оплатити послуги.

До листа було додано наступні документи:

1) Договір № 1/19032025 від 19.03.2025 - сканкопія + 2 оригінальні примірними;

2) Заявка № 4 до Договору № 1/19032025 - сканкопія + 2 оригінальні примірними;

3) Рахунок № 685 від 19.05.2025;

4) Акт № 685 від 26.05.2025 - 2 оригінальні примірними;

5) CMR № 1425 - оригінал;

6) Податкова накладна - копія;

7) Довідка про транспортні витрати за вих. № 190525/3 від 19.03.2025.

Даний лист було отримано відповідачем за первісним позовом 02.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22.07.2025 ТОВ "Віломікс Україна" направило позивачу відповідь на вищенаведений лист, в якому повідомив про відмову від підписання акту виконаних робіт та сплати коштів, обґрунтовуючи це тим, що позивач неналежним чином виконав узяті на себе зобов`язання за договором. Також відповідач повідомив, щоб позивач зобов`язаний компенсувати йому вартість пошкодженого товару у відповідній сумі, яку визначив самостійно на підставі наданих документів (акт про пошкодження вантажу та інвойс для підтвердження вартості товару) (а.с. 96-97).

Позивач за первісним позовом, в свою чергу, листом від 06.08.2025 повідомив відповідачу, що розгляне його претензію після її належного оформлення та надання документів, що підтверджують:

1) факт пошкодження товару, втрати вантажем споживчих властивостей або його непридатності;

2) фактичну вартість товару та суму митних платежів;

3) правовий титул на товар, умови та комерційну вартість поставки;

4) повний фотозвіт, що чітко ідентифікують характер, обсяг і точне місце пошкоджень вантажу.

Відповідь такого змісту була пов`язана з тим, що одразу після прийняття відповідачем від перевізника товару 26.05.2025, відповідач у той же день надав перевізнику претензію № 27, в якій вимогам відшкодувати вартість пошкодженого вантажу в сумі 3 468,80 євро: вартість 1 тони пошкодженого вантажу з транспортними витратами та розмитненням складає 2 168 євро.

Перевізник, враховуючи укладений з АТ "Страхова компанія "ІНГО" (страховик) договір страхування відповідальності автоперевізника № 520805666.24 від 24.09.2024 (страхування вантажу, який перевозився за Договором перевезення вантажу № 1903/25 від 19.03.2025), звернувся до страховика з листом про настання страхового випадку та отримання страхової виплати.

Листом № 06 страховик повідомив про неможливість прийняття відповідного рішення через відсутність належного розрахунку витрат та документів щодо пошкодження вантажу (характер такого пошкодження, наслідки пошкодження тощо).

Оскільки запитувані страховою компанією документи можуть перебувати тільки у власника вантажу (відповідача), і саме він має довести обставини, на які посилається (пошкодження та вартість вантажу), позивачем і були запитані необхідні документи листом від 06.08.2025. У разі надання таких документів, страхова компанія розглянула би їх та прийняла відповідне рішення щодо страхової виплати.

Натомість, у відповідь на лист від 06.08.2025, позивач направив повторну претензію від 08.08.2025, в якій повторно просив компенсувати вартість пошкодженого вантажу у сумі 136085,09 грн.

102025 позивач отримав претензію перевізника, в якій останній вимагав сплатити послуги перевезення за договором перевезення вантажу № 1903/25 від 19.03.2025 в сумі 125412,30 грн. Згідно платіжної інструкції № 7409 від 17.09.2025 позивач за первісним позовом здійснив таку сплату.

Отже, позивач за первісним позовом вважаючи, що станом на день звернення до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 134 702,10 грн., звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Оскільки перевезення здійснювалось за маршрутом Ліма (Данія) - Переяславське (Україна), до спірних відносин підлягають застосуванню також норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

За приписами ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Слід вказати, що CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

Частина 1 ст. 6 Конвенції встановлює, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Стаття 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (пункт 1 статті 9 Конвенції), а заповнення вантажоотримувачем графи "24" цієї CMR шляхом проставляння печатки та підпису уповноваженої особи підтверджує факт отримання цього товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

Щодо відмови відповідача за первісним позовом підписати акт надання послуг № 685 від 26.05.2025, суд відзначає наступне.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків дотримувався Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20 та 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

Отже, суттєвим при переданні та прийнятті робіт/послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов 'язків є реальне виконання робіт/послуг.

Як свідчать обставини справи, позивачем були надані послуги перевезення вантажу у повному обсязі. Вантаж був доставлений відповідачу, про що свідчать акт № 1/2025 від 26.05.2025, податкова накладна від 26.05.2025 № 700 та претензії відповідача, в яких він підтверджує отримання товару.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 134 702,10 грн. заборгованості за договором про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1/19032025 від 19.03.2025.

Крім цього, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 6 177,84 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.5. договору у випадках затримки оплати за перевезення вантажу, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну лобу затримки оплати.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с. 7), суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає слідуюче.

Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17).

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність за завдану шкоду (збитки) може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Верховний Суд наголошує, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).

У ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

Згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та статтею 924 ЦК України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення.

У даній ситуації мало місце намокання вантажу під час перевезення, що категорично заборонено умовами зберігання такого вантажу, що підтверджується листом та сертифікатом якості від 19.05.2025 (а.с. 138, 139).

Також слід відзначити, що Актом № 1/2025 від 26.05.2025 та претензією за вих. №27 від 26.05.2025 відповідач задокументував наявні пошкодження з фотоматеріалами.

Розмір завданих збитків відповідач розрахував у розмірі вартості пошкодженого вантажу.

За наведених обставин, суд вважає, що зустрічний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 165 698,49 грн. комісійної винагороди за договором № 393 від 29.10.2021 обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у первісному та зустрічному позові.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 2 офіс 220, код ЄДРПОУ 38862361)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА" (юридична адреса: 61047, м. Харків, вул. Роганська, буд. 89 кім. 3; поштова адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13А офіс 573; код ЄДРПОУ 44770855) 134 701,10 грн. основного боргу та 6 177,84 грн. пені, а також 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА" (юридична адреса: 61047, м. Харків, вул. Роганська, буд. 89 кім. 3; поштова адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13А офіс 573; код ЄДРПОУ 44770855)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 2 офіс 220, код ЄДРПОУ 38862361) 135 662,59 грн. збитків, 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.05.26

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - адвокату Чумаку Р.В. в Електронний кабінет

3 - відповідачу в Електронний кабінет

4 - адвокату Сичову Д.В. в Електронний кабінет