Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №947/9421/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/9421/26

Провадження № 2/947/2956/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 947/ 9241/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить суд:

-визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - 219/1000 частиною квартирою АДРЕСА_1 ;

-зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до договору дарування від 23.10.2025 ОСОБА_1 набула право власності на 219/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .

219/1000 частин квартири представлені у вигляді однієї кімнати у квартирі АДРЕСА_1 , що раніше рахувалася комунальною та, згодом, за заяви мешканців була приватизована з визначенням часток у спільну часткову власність.

На момент укладення договору дарування колишній власник вказаної частки ОСОБА_3 знявся з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі, тим самим підтвердивши відмову від права на подальше користування нею.

Разом із тим, як згодом стало відомо позивачці вже після набуття права власності, за адресою вказаної частки квартири залишилася зареєстрованою донька колишньої дружини дарувальника ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_2 , 2006 року народження.

Факт колишніх родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також родинні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтверджуються рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2015 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 .

Згідно вказаного рішення суду, яке було ухвалене судом за результатами розгляду справи про розірвання шлюбу, було визначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент розірвання шлюбу мешкали окремо.

Після набуття права власності на вказану частку квартири, ОСОБА_1 переїхала до вказаної квартири та постійно мешкаю за вказаною адресою.

Ані колишній власник ОСОБА_3 , ані його колишня дружина ОСОБА_4 , тим більше, донька колишньої дружини ОСОБА_2 , у вказаній квартирі не мешкають.

Таким чином, реєстрація відповідачки є формальною та не відповідає її дійсному місцю проживання.

Натомість, зазначена реєстрація створює перешкоди у користування мною належною їй власністю, адже нарахування за деякі комунальні послуги провадиться з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

Крім того, наявність реєстрації сторонньої особи обмежує мої права, як власника вказаного майна.

Позивачка вказує, що вона як власниця 219/1000 часток вказаної квартири, зверталася до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради з приводу надання документів для зняття відповідачки з реєстрації.

Проте їй повідомили, що підставою зняття є заява власника квартири, а, у випадку спільної часткової власності на квартиру, також згода усіх співвласників такої квартири.

Отримати таку згоду в інших співвласників позивачка не в змозі, адже деякі з них не мешкають у квартирі та їх місце проживання їй не відомо, а інші взагалі виїхали за межі України у зв`язку із повномасштабним вторгнення держави агресора російської федерації на територію України.

За таких обставин позивачка як власниця вказаної частки квартири, позбавлена можливості усунути порушення своїх прав в адміністративному порядку та вимушена звернутися за захистом до суду.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Відзив на позовну заяву

Відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Водночас відповідачка надала на електронну пошту суду заяву, відповідно до якої не заперечує проти позовних вимог, просить їх задовольнити, розгляд справи просить здійснювати за її відсутності.

Процесуальні дії та рух справи

Позивачка через свого представника – адвоката Грушевську Н.І. 03.03.2026 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 09.03.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 09.04.2026.

02.04.2026 до суду від представника позивачки надійшла заява, відповідно до якої просить проводити підготовче засідання за відсутності сторони позивача, не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

До матеріалів справи долучені конверти з квитанціями кур`єрської служби, відповідно до яких поштові відправлення з копією ухвали про відкриття провадження у справі, позову з додатками, адресовані за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, повернулись з відміткою «адресат відсутній», що є належним повідомленням відповідачки про розгляд справи.

Підготовче засідання 09.04.2026 відкладене з метою вжиття вичерпних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Засідання відкладене на 04.05.2026.

На офіційному веб-сайті «Судова влада» розміщене оголошення про виклик відповідачки у судове засідання 04.05.2026.

На електронну адресу суду 29.04.2026 від відповідачки надійшла заява, відповідно до якої остання зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить справу розглядати за її відсутності.

У підготовче засідання 04.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явились.

Від представника позивачки надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності сторони позивача, просить підготовче провадження закрити

Ухвалою суду від 04.05.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 14.05.2026.

У судове засідання сторони або їх представники не з`явились, про дату, час і місце його проведення повідомлялись належним чином.

Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Від відповідачки заяви/клопотання до цього судового засідання до суду не надійшли.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін у справі на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини справи

Відповідно до договору дарування від 23.10.2025, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1-592, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , набула право власності на 219/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з Договором дарування, дарувальником виступав – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Право власності ОСОБА_1 на 219/1000 частку вказаної квартири також підтверджується записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 448970540 від 23.10.2025.

Згідно з Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 05.02.2026, у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є донькою колишньої дружини дарувальника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 та заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2015 у справі № 520/8526/14-ц, яке набрало законної сили 09.03.2015.

Дослідивши вказане заочне рішення суду про розірвання шлюбу між дарувальником ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , встановлено, що на момент розірвання шлюбу останні проживали окремо.

Згідно з Відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 05.03.2026 № 2423849, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з обставинами, викладеними у позовній заяві, позивачка зазначає, що після набуття права власності на вказану частку квартири, ОСОБА_1 , переїхала до вказаної квартири та постійно мешкає за вказаною адресою.

Доказів на спростування вказаних обставин або які свідчили про протилежне стороною відповідача не надані, матеріали справи не містять.

Також сторона позивача стверджує, що колишній власник ОСОБА_3 , його колишня дружина ОСОБА_4 , донька колишньої дружини – відповідачка ОСОБА_2 , у вказаній квартирі не мешкають.

Дослідивши заяву відповідачки від 28.04.2026, яка надійшла на електронну пошту суду, остання визнала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Отже не заперечувала проти заявлених стороною позивача у позовній заяві доводів та аргументів

До цього часу ОСОБА_2 є зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 .

Оцінка аргументі та Мотиви суду

Статтею 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника пред`явити позов про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, реєстрація відповідачки ОСОБА_2 у квартирі є формальною, фактично відповідачка у вказаній квартирі не проживає.

Суд за встановлених обставин дійшов висновку, що така реєстрація відповідачки у вказаній квартирі за відсутностіправових підстав для користування нею є певною перешкодою, на усунення яких спрямований негаторний позов.

Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначає місце проживання як житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначає, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Стаття 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначає, що реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи.

Згідно частини 3 статті 18 цього Закону, зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.

Порядок та умови реєстрації і зняття з реєстраційного обліку деталізуютьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів, територіальних громад» (далі - Постанова № 265).

Згідно з п. 50 Постанови №265, зняття іззадекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6; на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).

Таким чином, позивачка як новий власник майна, в силу прямої норми частини 3 статті 18 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» має право в односторонньому порядку, шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, подати заяву про зняття з реєстрації особи, яка зареєстрована за адресою належної їй власності.

Згідно зі статті 34 Закону України«Про основні засади житлової політики» (набув чинності з 15.02.2026), власник або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону. Захист права на житло здійснюється особами у спосіб, визначений законодавством

Щодо відсутності у відповідачки як зареєстрованої особи права на житло, суд приймає до уваги твердження сторони позивача та зазначає наступне.

Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом. Тобто, підставою виникнення такого права є: наявність права власності на житло, спільне проживання з власником, наявність сімейних відносин.

Таким чином, право членів сім`ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом.

Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересі певної особи - члена сім`ї власника житла.

Суб`єктами даного сервітутного правовідношення є, з однієї сторони, власник житла, а з іншої - член його сім`ї.

З урахуванням наведених норм права, право користування житлом є суб`єктивним правом особи щодо конкретного об`єкта нерухомого майна.

Наявність такого права, підтверджена відповідними правовстановлюючими документами, є підставою для реєстрації місця проживання відповідно до вимог Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Відповідно до статті 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За вимогами статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Первісною обставиною для виникнення у ОСОБА_2 прав на проживання у вказаній квартирі була сукупність взаємопов`язаних юридичних та фактичних фактів: реєстрація шлюбу між власником та матір`ю дитини, що породила сімейні правовідносини та відповідні права членів сім`ї щодо житла; фактичне спільне проживання та ведення спільного сімейного господарства, що є об`єктивним підґрунтям реалізації права дитини на проживання у сімейному помешканні; відсутність у доньки та її матері іншого придатного для постійного проживання житлового приміщення на момент виникнення та здійснення права проживання.

Розірвання шлюбу в установленому законом порядку припинило сімейні правовідносини між подружжям, що потягнуло за собою відповідні правові наслідки: дружина дарувальника, донька дружини перестали бути членами сім`ї власника (дарувальника) у розумінні сімейної спільності, що базувалась на шлюбі як підстава перебування дочки у житловому приміщенні власника припинилася; переїзд колишньої дружини та доньки до іншого житла є об`єктивним підтвердженням відпадання потреби у проживанні у вказаній квартирі стала реальною обставиною припинення сервітуту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які були підставою для виникнення та існування права проживання доньки у житловому приміщенні власника, припинились у повному обсязі.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, право на проживання, як право користування чужим житловим приміщення остаточно припинилося з виїздом ОСОБА_2 з вказаного житлового приміщення.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожної фізичної та юридичної особи на мирне використання свого майна. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Примусове несення Позивачем витрат, пов`язаних із реєстрацією сторонньої особи, яка навіть не проживає за адресою реєстрації - є втручанням у право мирного користування майном, яке не переслідує жодного законного суспільного інтересу та порушує справедливий баланс між правами власника і суспільними потребами.

Відповідно до пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022 року № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Згідно додатку 6 заява власника повинна містити також згоду співвласників квартири на зняття особи із зареєстрованого місця проживання.

Отримати таку згоду позивачка в інших співвласників не може, оскільки деякі з них не мешкають у квартирі та їх місце проживання їй не відоме, інші виїхали за межі України у зв`язку із повномасштабним вторгнення на територію України.

Суд, ураховуючи позицію сторони позивача, дійшов висновку про те, що зазначена реєстрація створює перешкоди у користування позивачкою належною їй власністю, адже нарахування за деякі комунальні послуги провадиться з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

Крім того, наявність реєстрації сторонньої особи обмежує її права як власника вказаного майна.

Отже, виходячи з встановлених судом обставин, оцінки доказів у їх сукупності, викладеної позиції відповідачки у заяві від 28.04.2026, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації задовольнити.

Визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – 219/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .

Зняти з реєстрації ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Коротке рішення проголошене та підписане 14.05.2026.

Повне рішення складене 19.05.2026.

Суддя Ю. А. Скриль