Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №946/1275/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1275/26

Провадження № 2/946/2744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

при секретарі – Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 року представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2031664184 від 10.07.2020 року у розмірі 35438,82 грн.

В обґрунтування позовної заяви, представник позивача зазначив, що 10.07.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2031664184 та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20500 грн. Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. 21.10.2022р. між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2031664184 від 10.07.2020 року. Згідно Договору факторингу сума боргу ОСОБА_1 перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 35438,82 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19907,38 грн.; заборгованість за відсотками становить 15531,44 грн.

20 березня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно відзиву на позовну заяву від 03.04.2026, відповідачка факт укладення кредитного договору нею не заперечує, однак не погоджуюсь із розміром заявленої до стягнення заборгованості. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б у повному обсязі підтверджували наступне: детальний розрахунок заборгованості; порядок та підстави нарахування процентів; правомірність застосування штрафних санкцій; відповідність нарахувань умовам кредитного договору та вимогам законодавства України. Вважає, що заявлена сума боргу є явно завищеною та неспіввісною із сумою фактично отриманих коштів, що свідчить про можливе зловживання правом з боку позивача. При прийнятті рішення, просить врахувати те, що вона фактично перебуваю за межами України, не має стабільного доходу, перебуває у складному матеріальному становищі. Вона не ухиляється від виконання зобов`язань, однак вважає можливим їх виконання виключно у межах реальної та обґрунтованої суми основного боргу.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року витребувані докази по справі.

20.04.2026 року відповідачем надані пояснення на підставі ухвали суду про витребування доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031664184, відповідно до вступної частини якого сторони, кожна окремо - сторона, попередньо ознайомлені з вимогами законодавства щодо недійсності правочинів, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, уклали цей Кредитний договір, при цьому згідно з п. 1.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на таких умовах: загальний розмір кредиту становить 20 500,00 грн., а дата остаточного повернення кредиту - 10.07.2025.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору.

Отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №504Т02ЕООW від 10.07.2020 та квитанцією № 504Т02ЕОЗ0 від 10.07.2020 на суму 20500,00 грн, яка наявна в матеріалах справи.

Тобто докази перерахування коштів за вказаним договором суду надані та у відзиві відповідач не спростовує отримання коштів у кредит від позивача.

Банк свої зобов`язання виконав, натомість Позичальник свої зобов`язання не виконав та допустив порушення умов Кредитного договору, у зв`язку з чим АТ «ОТП БАНК» було нараховано заборгованість станом на 21.10.2022 у розмірі 35 438,82 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19 907,38 грн, заборгованість за відсотками 15 531,44 грн.

21.10.2022р. між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2031664184 від 10.07.2020 року.

Згідно даного Договору факторингу 21.10.2022 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2031664184 від 10.07.2020 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу ОСОБА_1 перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та відповідно до розрахунку становить 35438,82 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19907,38 грн.; заборгованість за відсотками становить 15531,44 грн.

Власного розрахунку заборгованості, чи доказів сплати заборгованості, що виникла, відповідачем суду не надано.

Доказів зворотного суду не надано.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2031664184 від 10.07.2020 року в загальному розмірі 35438,82 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19907,38 грн., заборгованість за відсотками становить 15531,44 грн. є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, щодо посилання відповідача на несправедливі умови договору, то суд зазначає, що відповідач мав право вільно вирішувати, чи укладати йому кредитний договір №2031664184 від 10.07.2020 року на вказаних умовах (сума, строк, відсотки) з АТ «ОТП БАНК». Ніхто не може примусити підписати кредитний договір. До підписання договору, відповідач мав право відмовитися від кредиту, якщо умови йому не підходять.

З огляду на вищезазначене, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладу не висловив та з ним погодився, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчать його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).

Підписавши Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився з відповідними умовами кредитного договору, взяв на себе певні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 ; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 ; від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Доказів наявності несправедливих умов договору та заявлення до стягнення завищених несправедливих відсотків за користування кредитом суду не надано.

Також, суд спростовує і твердження відповідача щодо завищеної суми боргу, що складається зі штрафів, пені та процентів, оскільки з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, пені та їх стягнути позивач не просить.

Також, суд спростовує і твердження відповідача щодо ненадання позивачем детального розрахунку заборгованості, порядку та підстав нарахування процентів, оскільки на підтвердження розміру заборгованості до позовної заяви позивачем було долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2031664184, виконаний станом на 21.10.2022, з якого вбачається нарахування та структура заборгованості із зазначенням відповідних дат і сум платежів, а саме: 10.08.2020 - погашено заборгованість у розмірі 800,00 грн, з яких 105,46 грн зараховано на погашення тіла кредиту та 694,54 грн - на погашення відсотків; 10.09.2020 - погашено заборгованість у розмірі 800,00 грн, з яких 109,04 грн зараховано на погашення тіла кредиту та 690,96 грн - на погашення відсотків; 30.10.2020 - погашено заборгованість у розмірі 796,68 грн, з яких 85,56 грн. зараховано на погашення тіла кредиту та 711,12 грн -на погашення відсотків; 10.11.2020 - погашено заборгованість у розмірі 3,32 грн, які зараховано на погашення тіла кредиту; 29.12.2020 - погашено заборгованість у розмірі 900,00 грн, з яких 289,24 грн зараховано на погашення тіла кредиту та 610,76 грн - на погашення відсотків.

Відповідачем не надано іншого розрахунку, та наведено обґрунтованих мотивів, чому відповідач не згоден із наданим розрахунком.

Не надано відповідачем й доказів порушень під час нарахування відсотків чи невідповідності суми умовам договору.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог та розмір заборгованості.

Також, суд спростовує і твердження відповідача щодо неправомірного Розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем, оскільки відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, який на його думку був би вірним та не зазначено, у чому саме наданий позивачем розрахунок є неправомірним. Клопотання про призначення експертизи для визначення дійсного розрахунку заборгованості відповідач не заявляв.

Щодо вимоги відповідача про зменшення суми боргу, то суд зазначає наступне.

Так, відповідач посилається на важке матеріальне становище через постійне знаходження за кордоном.

Проте, суд вважає, що ця обставина не може вважатися достатньою підставою для зменшення суми боргу за кредитним договором.

Відповідачем не наведені підстави вимоги про зменшення заборгованості до розміру отриманих коштів.

Відсутність у споживача достатніх коштів для сплати заборгованості за отриманий кредит не може бути визнана судом як належна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення такої заборгованості.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентам відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодного доказу належного та допустимого у відповідності до ст.ст.77,78 ЦПК України, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення проти позову.

За таких обставин, суд вважає можливим позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2031664184 від 10.07.2020 року.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п.95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року. 28.11.2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року.

Згідно Акту від 27.11.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт склала 7000 грн.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням принципу пропорціональності, оцінюючи складність правовідносин та самої позовної заяви, враховуючи велику кількість однотипних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» по всій Україні, з огляду на що складення вказаних позовів не вимагає більших часових і фінансових затрат, тому, за таких обставин, суд приходить до висновку щодо завищення та непропорційності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, та про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2662,40 грн., які підтверджені платіжною інструкцією № 2031664184

від 18.02.2026.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 81, 200, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 2031664184 від 10.07.2020 року у розмірі 35438 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.С.Адамов