Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №607/25335/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2026 Справа №607/25335/25 Провадження №2/607/2287/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025 у розмірі 38188,05 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.07.2025 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101753702961630, щодо надання кредиту в розмірі 30000,00 грн строком на 60 місяців (тобто до 27.07.2030) зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Однак, ОСОБА_1 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та відсотків, через що станом на 02.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 38188,05 грн, яка складається з: 29999,37 грн - заборгованість за кредитом, 7926,29 грн - заборгованість за відсотками, 262,39 грн – заборгованість за пенею.

Ухвалою судді від 16.12.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучено до позову, та відповідно не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші умови кредитного договору. Позивачем не доведено направлення відповідачу одноразового ідентифікатора на її мобільний номер та проходження нею ідентифікації під час підписання договору. Підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту є лише підтвердженням виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця та не є способом укладення кредитного договору. Крім того, позивач нарахував заборгованість за пенею всупереч положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, які нараховані включно з 24 лютого 2022 року. Також до матеріалів справи не долучено доказів видачу кредиту, в тому числі належно оформленої банківської виписки з особового рахунку відповідача за період який включає період кредитування. За таких обставин у задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що Заява про надання послуги «Швидка готівка» №ABH0CT155101753702961630 від 28.07.2025 (в якій зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка) підписана відповідачем електронним підписом, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Погодження використання електронного підпису між сторонами було досягнуто при проведенні верифікації та ідентифікації клієнта при первісному зверненні до банку і підписанні Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку та/або Заяви про погодження використання УЕП. На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер із зазначенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована відповідачу, та виписка по рахунку, з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання, тому доводи відповідача, що таких доказів не надано є безпідставні. Також в Заяві клієнта № ABH0CT155101753702961630 від 28.07.2025 зазначено номер картки клієнта, на який було зараховано кошти кредиту.

Ухвалою суду від 05.02.2026 за клопотанням відповідача витребувано у позивача оригінали електронних доказів, а саме кредитного договору №АВН0СТ155101754126478910 від 02.08.2025 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

У судові засідання, в тому числі 12.05.2026, представник позивача не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, в тому числі 12.05.2026, не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.00 год. 14.05.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом установлено, що 10.07.2020 ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник якого згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.

Анкета-заява підписана власноручно відповідачем.

01.08.2024 ОСОБА_1 підписала заяву з АТ «А-Банк» про погодження використання удосконаленого електронного підпису. Підписання відбулося простим електронним підписом, шляхом введення ОТР-пароля 7659, відправленого на номер телефону. Вказаною заявою засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення його дій. Також підписанням вказаної заяви підтверджувалося, що всі наступні правочини можуть вчинятися відповідачем та/або Банком з використанням електронного підпису.

28.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101753702961630, відповідно до якої просила банк надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» на наступних умовах:

Вид кредиту – кредит на споживчі потреби;

Тип кредиту – кредит строковий;

Сума кредиту – 30000 грн;

Строк кредиту – 60 місяців зі строком повернення до 27.07.2030 включно;

Процентна ставка (фіксована) 75% на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі платежу визначеного п.7 цієї заяви. розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік;

Розмір щомісячного платежу – 1953,51 грн;

Денна процентна ставка становить – 0,16%;

Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту – 5169155126405131;

Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 117197,31 грн;

Клієнт підтвердила та погодилась, що до укладання цієї угоди ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні на сайті банку, ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщенні на сайті банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Їх примірники отримала, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Договір про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025, підписаний відповідачем електронним підписом, за допомогою відкритого ключа, протокол створення та перевірки якого було додано додатком до позову. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.

28.07.2025 АТ «А-Банк» переказав ОСОБА_1 30000,00 грн, призначення платежу видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025, що підтверджується меморіальним ордером №TR.48519983.32339.65455.

З банківської виписки, яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та належним доказом заборгованості за кредитним договором, по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період 28.07.2025 – 03.01.2026, вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами.

Згідно із наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.12.2025 становить 38188,05 грн, яка складається з: 29999,37 грн - заборгованість за кредитом, 7926,29 грн - заборгованість за процентами, 262,39 грн - заборгованість за пенею.

Згідно з частиною першою ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст.639 ЦК України).

Абзац другий частини другої ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20.

Встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис відповідно до вимог частини шостої та восьмої ст.11 і ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 30000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 28.07.2025 правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт АТ «Акцент-Банк» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису: підписувач – ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; час підпису – 28.07.2025, 14:45год.; пристрій, на якому виконувався підпис – Motorola tdge 50 fusion.

Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідачем таких не надано, що в силу положень ст.ст.12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

За таких обставин, кредитний договір між сторонами укладений в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису відповідача.

Укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» від 28.07.2025 № АВН0СТ155101753702961630, яка містить підпис відповідача, зазначено базовий розмір процентів 75% річних (пункт 6).

Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки на рівні 75% річних та вказаний документ містить дату 28.07.2025 і електронний підпис відповідача.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в заяві про надання послуги «Швидка готівка» від 28.07.2025 № АВН0СТ155101753702961630 та Паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», що особисто підписані відповідачем за допомогою електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який містить прізвище, ім`я та по-батькові позичальника.

Підписанням заяви про надання послуги «Швидка готівка» 28.07.2025 № АВН0СТ155101753702961630 та Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в заяві про надання послуги «Швидка готівка» від 28.07.2025 № АВН0СТ155101753702961630 та Паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» викладено зрозуміло, оскільки системний аналіз заяви позичальника, наданого банком розрахунку та банківської виписки дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилася до передачі коштів в кредит, які позичальник зобов`язана повернути позикодавцю та сплатити проценти за кредитним договором в розмірі та умовах, погоджених сторонами.

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту, станом на 02.12.2025 складає 29999,37 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7926,29 грн – заборгованість за процентами.

У той же час, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті, який був чинний до 10 червня 2017 року).

У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону №1023-XII було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом АТ «А-Банк» посилається на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025 утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 29999,37 грн та заборгованість за процентами в розмірі 7926,29 грн.

Згідно із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025 та паспортом споживчого кредиту вид отриманого ОСОБА_1 кредиту – на споживчі потреби.

У даній справі регулювання правовідносин АТ «А-Банк» зі споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «А-Банк» просить достроково стягнути з ОСОБА_1 всю суму кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору, сторонами погоджено строк кредитування - 60 місяців (5 років), а саме до 27.07.2030, який ще не сплинув.

Судом встановлено, що АТ «А-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання нею вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Більше цього, у позовній заяві позивач на виконання приписів п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомив, що проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмово вимоги не направлялись, оскільки договором їх направлення не передбачено.

Вказане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач не отримувала досудову вимогу банку, та відповідно остання не мала об`єктивної можливості виконати передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язок щодо повернення простроченої суми заборгованості за договором про споживчий кредит протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Таким чином, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, суд дійшов висновку про те, що права позивача в частині повернення кредиту, строк сплати якого станом на дату подання позову не настав, не порушені, а позовні вимоги АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 щодо стягнення всієї суми заборгованості за тілом кредиту достроково є передчасними, відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 7926,29 грн, то вони нараховані банком в межах строку дії кредитного договору відповідно до його умов, що підтверджується випискою по картці та розрахунком заборгованості.

Оскільки відповідачем не спростовано правильність нарахування відсотків за користування кредитом, не подано контррозрахунку, то вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків в розмірі 7926,29 грн, нарахованих станом на 02.12.2025, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З моменту укладення між сторонами кредитного договору до дня розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України були чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відтак, доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення неустойки за кредитним договором від 28.05.2025, є помилковими, а тому відхиляються судом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення із ОСОБА_1 пені в розмірі 262,39 грн слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення процентів за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025 в розмірі 7926,29 грн (заборгованість за процентами станом на 02.12.2025).

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволений на 20,76% (7926,29 / 38188,05 х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 502,89 грн судового збору (20,76% від 2422,40 грн, сплачених позивачем при зверненні до суду).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101753702961630 від 28.07.2025 в розмірі 7926,29 грн (заборгованість за процентами станом на 02.12.2025).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 502,89 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження – вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ – 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 14.05.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук