Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №607/9416/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 Справа №607/9416/25 Провадження №1-кп/607/505/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12025211040000973 від 14.05.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Осташівці, Зборівського району, Тернопільської області, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , який згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 року, на підставі ч.2 ст.74 КК України, звільнений від покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.05.2023 року, у зв`язку з усуненням караності діяння, та який вважається засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

За невстановлених обставинах, місці та часі у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин без мети збуту. Реалізуючи свій злочинний умисел, при невстановлених слідством обставинах місці та часі ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, незаконно придбав 1 (один) прозорий полімерний пакетик на застібку із кристалічною речовиною світло-коричневого кольору, який зберігав при собі без мети збуту.

Надалі, 11.05.2024 року близько 20:30 год. військовослужбовцями НГУ у лісосмузі по вул. Білогірська в м.Тернополі зупинено ОСОБА_6 , який поводив себе підозріло та під час поверхневої перевірки в останнього, виявлено 1 (один) прозорий полімерний пакетик на застібку із кристалічною речовиною світло-коричневого кольору.

В ході проведення огляду місця події 11.05.2024 близько 21:15 год у ОСОБА_8 , який перебував у лісосмузі по вул.Білогірська у м.Тернополі, було виявлено та вилучено 1 (один) прозорий полімерний пакетик на застібку із кристалічною речовиною світло коричневого кольору, що являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «РVР» (1-феніл- 2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальна маса якої в перерахунку на діючу речовину становить 0,5767 грама.

Згідно ст. 2, 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15.02.1995 року та Списку №2, Таблиці № Переліку наркотичних засобів, психотропних речовини і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року, рvр (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

За таких обставин вказаними діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_6 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.309 КК України, визнав повністю за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся з приводу скоєного.

3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.309 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває, відповідно до листа МХТ "Милосердя" (ЄДРПОУ 26035361) від 06.06.2025 року проходить курс реабілітації та адаптації від наркотичної залежності, за місцем проходження реабілітації характеризується позитивно, раніше притягався до кримінальної відповідальності, раніше не судимий.

Так, вироком Тернопільського міськрайонного суду тернопільської області від 24.05.2023 року, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.309 КК України та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання: - за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; - за ч.1 ст. 309 КК України - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 , за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.4 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 відповідні обов`язки.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.05.2023 року, у зв`язку з усуненням караності діяння. Постановлено вважати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

29.01.2026 року ОСОБА_6 сплачено штраф у розмірі 17000грн. згідно з вказаними вироком суду від 24.05.2023 року та ухвалою суду від 20.01.2026 року, що стверджується копією квитанції від 29.01.2026 року, наданої захисником обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених останнім кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, його вік, сімейний стан та стан здоров`я, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме: за ч.2 ст.309 КК України - у виді позбавлення волі.

При цьому підстав для застосування положень ст.69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд не вбачає у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною статтею, можуть бути застосовані.

5. Мотиви прийняття рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_6 призначеного покарання.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_6 призначеного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років визначити, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, а також беручи до уваги наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та позицію державного обвинувача, висловлену останнім під час судових дебатів, який просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення із застосуванням положень ст.75 КК України, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_6 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

6. Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями частини 9 статті 100 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- невідому речовину світло-коричневого кольору, що містить PVP, який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, загальна маса в перерахунку на діючи речовину становить 0,5767грама, яка знаходиться у спец.пакеті Експертної служби МВС №2636094, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області згідно з квитанцією №015699 від 03.06.2024 року, слід знищити після набрання вироком законної сили.

7 Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:

- судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 30.05.2024 року №СЕ-19/120-24/5896-НЗПРАП у розмірі 2271,84грн.;

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 369, 370, 374, 377 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 70, 72, 75, 309 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_6 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- невідому речовину світло-коричневого кольору, що містить PVP, який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, загальна маса в перерахунку на діючи речовину становить 0,5767грама, яка знаходиться у спец.пакеті Експертної служби МВС №2636094, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області згідно з квитанцією №015699 від 03.06.2024 року, - знищити після набрання вироком законної сили.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:

- судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 30.05.2024 року №СЕ-19/120-24/5896-НЗПРАП у розмірі 2271,84грн.;

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1