Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №712/4710/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/4710/26

Провадження № 3/712/1503/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І. розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, сержанта- інструктора першої навчальної групи третього відділення підготовки третього відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки, «головного сержанта», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу ЧЦП № 233033 від 25.03.2026 в вину ОСОБА_1 ставилось вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, яке полягало у наступному. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 березня 2026 року №381 -ОС ОСОБА_1 призначений на посаду сержант-інструктора - начальника першої навчальної групи третього відділення підготовки третього відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки. 24 березня 2026 року начальником третього відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки підполковником ОСОБА_2 виявлено факт неприбуття на службу сержант-інструктора - начальника першої навчальної групи третього відділення підготовки третього відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки головного сержанта ОСОБА_1 25 березня 2026 року близько 09 год 00 хв головний сержант ОСОБА_1 самостійно повернувся в розташування підрозділу. В діях головного сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог, ст. ст. 11, 16, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, всупереч інтересам служби, внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності, що полягало у самовільному залишенні військової частини

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився та доставлений не був, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, однак через електрону пошту скерував письмові пояснення. Вину не визнав, оскільки діяв відповідно до розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , оскільки у зв`язку з переведенням в іншу частину мав пройти та отримати обхідний лист.

З заявами та клопотання про відкладення справи не звертався та матеріали справи не містять.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серія ЧЦП № 233033 від 25.03.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано уповноваженою особою; письмові пояснення ОСОБА_1 , який скерував через електрону пошту суду; витяг з наказу № 1177-ОС від 20.08.2025 про зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Під час розгляду матеріалів адміністративної справи встановлено, що матеріали справи не містять відповідний наказ або розпорядження командира про направлення ОСОБА_1 для проходження служби на посаді сержанта – інструктора начальника першої навчальної групи третього відділення підготовки третього відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки. Вказує, що у справі відсутні докази самого пошуку ОСОБА_1 та акт службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини. Відсутні пояснення свідків.

Згідно диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Санкцією ч. 4 ст. 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 КУпАП, якщо воно вчиняється: військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб; військовослужбовцем - контрактником, мобілізованим, а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Зважаючи на приписи ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбуваний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17 березня 2014 року N 303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію.

За змістом частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

В порушення вимог ст. 256 КУпАП, зазначена у протоколі про військове адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, щодо ОСОБА_3 - є неконкретною, неповною та не відповідає диспозиції вищевказаної норми цього Кодексу.

В протоколі не відображені складові частини адміністративного правопорушення - суб`єкт та об`єктивна сторона.

За нормою статті 172-11 ч. 4 КУпАП суб`єкт правопорушення є спеціальним, а тому, в протоколі обов`язково повинні бути відображені ознаки спеціального суб`єкту з посиланням на відповідні докази, які додаються до протоколу. Тобто, якщо особа, що притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути військовослужбовцем, то потрібно зазначити, де, коли, яким наказом, та в період якого особливого стану ОСОБА_1 опинився на військовій службі та чи відповідає він критерію військовослужбовця.

Щодо об`єктивної сторони: протокол повинен містити відомості, де, коли, при яких обставинах військовослужбовець порушив свої обов`язки, в чому вони полягають та до яких висновків дійшла уповноважена особа, яка проводила службове розслідування (у разі його призначення). Обмеження посиланням в протоколі про те, що було виявлено відсутність на військовій службі головного сержанта ОСОБА_1 без конкретизації його проступку, не може містити складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Суд зазначає, що уповноважена особа при складанні протоколу не виклала детальну суть та не врахувала диспозицію ст. 172 -11 КУпАП, що військовослужбовця, на даний час, можливо притягнути до адміністративної відповідальності тільки в умовах особливого періоду, окрім воєнного стану, тобто виключно за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Суддя зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що матеріалами справи, що розглядається наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому відповідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, будь які сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення і його дані не можуть розцінюватись судом, як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 172-11, п. 1 ч. 1 ст. 247, 252, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом 10 днів.

Суддя Соснівського районного

суду м. Черкаси О.І.Кончина