Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №703/896/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №703/896/26

Суддя: Биченко І. Я.

Справа № 703/896/26

2/703/1217/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 43595,99 грн. заборгованості за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 січня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2041668, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 12700 грн 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Банк свої зобов`язання виконав, надав відповідачці кредитні кошти, однак позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 43595 грн 99 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 12699 грн 99 коп., заборгованості за відсотками в сумі 24546 грн 00 коп., пеня – 6350 грн 00 коп.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-34/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2041668 від 22 січня 2025 року перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс».

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 43595 грн 99 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

У наданому суду відзиві відповідачка позовні вимоги в частині стягнення відсотків за кредитом та пені не визнала та зазначила, що пеня за порушення грошового зобов`язання, як захід відповідальності, за період із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховується за кредитними договорами (договорами позики) і підлягає списанню кредитодавцем. За таких обставин, нарахована за договором №2041668 від 22.01.2025 позивачем пеня у розмірі 6350,00 грн. не підлягає стягненню із неї. Не заперечувала факт укладення кредитного договору, однак вказала, що вимога про нарахування та сплату відсотків у розмірі 24546 грн 00 коп., з огляду на розмір тіла кредиту 12700 грн 00 коп., є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. За таких обставин, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачка вважає, що з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 6350 грн 00 коп., що не перевищує 50% від тіла кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника. Враховуючи викладене просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Свеа фінанс» в частині стягнення з неї пені за договором №2041668 від 22.01.2025 року у розмірі 6350 грн 00 коп. та зменшити розмір заборгованості за відсотками за договором № 2041668 від 22.01.2025 року з 24 546 грн 00 коп. до 6 350 грн 00 коп.

Відповідь на відзив не подана.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Рішення № 1 від 25.03.2024р., ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс», відомості про які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22 січня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2041668, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 1.1 Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту складає 9000 грн 00 коп.

Згідно п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів.

Відповідно до п.1.4 Договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Згідно з п.1.5 Договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

1.5.2. Знижена процентна ставка становить 0.8 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 16.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів. Знижка споживачу від товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача.

Відповідно до п.1.7 Договору денна процентна ставка на дату укладення договору складає:

1.7.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день.

1.7.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0.99 % в день.

Згідно п.1.8 Договору загальні витрати на дату укладення договору складають:

1.8.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 31500 грн.

1.8.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31050 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 25.12.2022 або 26.12.2022.

Згідно п.п 1 п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф:

п.6.4.1 у розмірі 525,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

п. 6.4.2 у розмірі 105,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е904.

Додатком № 1 до цього договору є Графік платежів, відповідно до якого: дата видачі кредиту/дата платежу: з 22 січня 2025 року по 07 січня 2026 року (всього 14 дат платежів), кількість днів у розрахунковому періоді: всього 350, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період всього 40050, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту 9000, проценти за користування кредитом 31050, реальна річна процентна ставка 2207,12%, загальна вартість кредиту 40050.

У той же час згідно пояснення до таблиці якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 2250 грн., а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення:

1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 40500 грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 31500 грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе – 2499,48 % річних;

4. Загальна вартість кредиту складе 40500 грн.

Графік платежів містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е904 від 22.01.2025 о 06:49:31.

Згідно паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), він містить відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань. Паспорт підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С127, 22.01.2025 о 06:48:50.

Відповідно до інформаційного повідомлення від споживача фінансових послуг, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е904, 22.01.2025 о 06:49, споживач надала персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов`язань під час укладання Договору про надання споживчого кредиту № 2041668 від 22.01.2025.

30 січня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено Додаткова угода до Договору № 2041668 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 22.01.2025 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 3 700 грн 00 коп., в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору:

Відповідно до 1.1Додаткової угоди п.1.2 Договору викладено в новій редакції:

«1.2. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 12700 гривень. Тип кредиту – кредит.»

Згідно п.1.3 Додаткової угоди враховуючи збільшення загальної суми кредиту, сторони також визначають, що на момент укладення цієї Додаткової угоди:

Денна процентна ставка складе:

- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 0.99% в день.

- за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0.98% в день.

Загальні витрати зазначені в договорі на дату його укладання, збільшаться та складуть:

- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 44117 грн.

- за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 43548.6 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка зазначена в договорі на дату його укладання, складе:

- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2492.2 % річних.

- за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2223.88 % річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в договорі на дату його укладення, збільшиться та складе:

- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 56817 грн..

- за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 56248.6 грн.

Згідно п.2 Додаткової угоди надання частини кредиту у сумі, на яку збільшено загальний розмір кредиту здійснюється за платіжними реквізитами, вказаними в п.2.1 Договору.

Дата надання частини кредиту: 30.01.2025 року.

Пунктом 3 Додаткової угоди внесено зміни до підпункту 6.4.1. та підпункту 6.4.2. пункту 6.4. Договору щодо розміру штрафу та викладено їх у новій редакції:

«6.4.1. у розмірі 1905 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 381 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання».

Згідно з п.10 Додаткової угоди дана Додаткова угода та Додаток 1, Додаток 2 від 30.01.2025 року є невід`ємною частиною Договору.

Вказана Додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В862.

Додатком № 1 до Додаткової угоди є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якого: дата видачі кредиту/дата платежу: з 22 січня 2025 року по 07 січня 2026 року (всього 14 дат платежів), кількість днів у розрахунковому періоді: всього 350, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 56248,6 (всього), сума кредиту за договором/погашення суми кредиту 12700, проценти за користування кредитом 43548.6, реальна річна процентна ставка 2223.88%, загальна вартість кредиту 56248.6.

У той же час згідно пояснення до таблиці якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 2842 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення:

1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 56817 грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 44117 грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе – 2492,2 % річних;

4. Загальна вартість кредиту складе 56817 грн.

Графік платежів містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В862 від 30.01.2025 о 14:53:33.

Згідно паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), він містить відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань. Паспорт підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С095, 30.01.2025 о 14:53:13.

Відповідно до інформаційного повідомлення від споживача фінансових послуг, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В862, 30.01.2025 о 14:53, споживач надала персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов`язань під час укладання Договору про надання споживчого кредиту № 2041668 від 22.01.2025.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується повідомленнями ТОВ «Пейтек» № 20250827-1478 від 27.08.2025 та №20250827-1477 від 27.08.2025.

Згідно даних розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» за Договором №2041668 від 22.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 26.08.2025, позичальник: ОСОБА_1 , 26 серпня 2025 року було нараховано тіло кредиту у розмірі 12700 грн. У період з 22 січня 2025 року по 26 серпня 2025 року щоденно нараховувались відсотки. 15 лютого 2025 року було сплачено відсотки у розмірі 2273 грн 60 коп., 15 лютого 2025 року було сплачено тіло кредиту у розмірі 0,01 грн. Всього до сплати: 43595 грн 99 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 12699 грн 99 коп., заборгованості за відсотками в сумі 24546 грн 00 коп., пеня – 6350 грн 00 коп.

Відповідно до Договору факторингу № 01.02-34/25 від 26.08.2025, укладеного між ТОВ «Селфі кредит» (клієнт) та ТОВ «Свеа фінанс» (фактор), клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Вказане підтверджується договором факторингу № 01.02-34/25 від 26.08.2025, актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 26 серпня 2025 року до договору факторингу від 26 серпня 2025 № 01.02-34/25, реєстром боржників та платіжними інструкціями.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Доказів того, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від її імені, відповідачкою не надані.

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитний договір та додаткова угода до кредитного договору між ТОВ «Селфі кредит» та позичальником ОСОБА_1 були підписані електронним підписом останньої (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто були укладені в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Кредитний договір від 22 січня 2025 року та додаткова угода до нього від 30 січня 2025 року містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів. В них зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк повернення, розмір процентів та умови кредитування. Позичальник ініціювала укладення такого договору, підписавши договори з використанням одноразового ідентифікатора.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Селфі кредит» із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21).

Підстав вважати, що вказаний кредитний договір не був підписаний відповідачем у суду немає та відповідачкою зворотного не доведено.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та його вимог.

Згідно ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, погодила таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідачка, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, зокрема, щодо нарахування тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Доводи відповідачки про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, є безпідставними, оскільки в умовах договору сторони погодили між собою розмір відсотків за користування кредитними коштами, з яким відповідачка погодилася, підписавши кредитний договір, а відсотки нараховувалися за процентною ставкою, яка передбачена умовами договору протягом строку його дії.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договорами не надано.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Підстави для заміни кредитора в зобов`язанні перелічені в статті 512 ЦПК України, відповідно до якої до них (підстав) відносяться відступлення права вимоги, правонаступництво, виконання обов`язку боржника поручителем, виконання обов`язку боржника третьою особою.

В силу ст. 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до умов договорів факторингу новий кредитор зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором повідомити боржника про зміну кредитора, та надати інформацію передбачену чинним законодавством про нового кредитора.

Обставини справи свідчать про те, що позивач довів належними та достатніми доказами, що ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 2041668 від 22 січня 2025 року.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 2041668 від 22 січня 2025 року ані первісному кредитору, ані позивачу відповідачем не надані.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості про надання споживчого кредиту №2041668 укладеним між нею та ТОВ «Свеа фінанс» в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа фінанс» в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 12699 грн 99 коп. та відсотками в сумі 24546 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 6350 грн 00 коп., то суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).

Водночас ч.1ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 6350 грн 00 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2274 грн 61 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 37245 грн 99 коп. заборгованості за кредитним договором та 2274 грн 61 коп. судового збору, а всього 39520 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн 60 (шістдесят) коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Я. Биченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua