Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №703/1833/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1833/26

2/703/1682/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії,

встановив:

КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг.

В обґрунтування позову зазначило, що позивач, починаючи з 01 лютого 2018 року, є надавачем послуг у сфері теплопостачання, в тому числі і до багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому знаходиться належна відповідачу квартира АДРЕСА_2 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з теплопостачання теплової енергії від 25.10.2021, опублікованого на офіційному сайті за посиланням https://smila-rada.gov.ua/.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав повністю та здійснював нарахування плати за надані послуги у період виникнення заборгованості за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету. Зважаючи на наявність у будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, приладу комерційного обліку теплової енергії, нарахування плати за надані послуги здійснювалося також за показниками засобів обліку теплової енергії.

Водночас, відповідач не належним чином виконує обов`язок по здійсненню оплати за отримані послуги постачання теплової енергії (в т.ч. на загальнобудинкові потреби опалення) та абонентське обслуговування, у зв`язку з чим за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 8195,36 грн.

Дії відповідача по невиконанню свого обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг порушують права надавача послуг щодо отримання плати за надані послуги, порушують фінансовий стан підприємства та спричиняють збитки.

У зв`язку з цим КП «Смілакомунтеплоенерго» просило стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 8195,36 грн, пеню в сумі 603,27 грн, втрати від інфляції в сумі 1697,30 грн. та 3% річних в сумі 495,84 грн.

Відповідач обізнана про наявність у них боргових зобов`язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняють.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не оплачує отримані житлово-комунальні послуги, КП «Смілакомунтеплоенерго» просило стягнути заборгованість, що виникла, шляхом ухвалення судового рішення.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач відзиву до суду не подала, натомість подала заяву, у якій просила застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Як убачається з витягу про Державну реєстрацію прав від 23.01.2012 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №70 від 23 лютого 2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» визначено виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» - з 01 лютого 2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії – 55,32 грн. за 1 кв.м. (з ПДВ); для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 2300,21 грн./Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 511 від 21 жовтня 2021 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 2544,00 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 1895,89 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 594,99 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 53,12 грн/Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 392 від 30 вересня 2022 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 2742,86 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 2006,40 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 685,24 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 51,22 грн/Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 365 від 28 вересня 2023 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 2945,02 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 2080,74 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 807,88 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 56,40 грн/Гкал.

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №242 від 21 жовтня 2021 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ – 16,78 грн. (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ – 30,48 грн (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку, які є власністю споживачів з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ – 20,17 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 30 вересня 2022 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії – 13,49 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» – 25,54 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів – 16,61 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 12 вересня 2023 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії – 11,80 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» – 23,77 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів – 14,52 грн. (з ПДВ).

З актів подачі теплоносія вбачається, що у зв`язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку АДРЕСА_1 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію, зокрема, 25 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року та 01 листопада 2023 року. Вказані акти складені за участю представників співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Позивачем надано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, який є типовим, та який розміщений на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради за посиланням: https://smila-rada.gov.ua/.

Згідно з п.1 Індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п.2 Індивідуального договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.

Згідно з п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п.5 Індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з п.11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до п.30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.

Згідно з п.31 Індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з п.32 Індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п.34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.38 Індивідуального договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Згідно з пп.3 п.41 Індивідуального договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пп.5 п.42 Індивідуального договору виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Відповідно до п.51-52 Індивідуального договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Позивачем також надано інформацію про щомісячні показники лічильника теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 27 вересня 2021 року по 01 квітня 2025 року.

КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачу 7268,36 грн оплати за постачання теплової енергії з жовтня 2021 року по березень 2024 року включно та 927,00 грн за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року включно, що підтверджується випискою по рахунку за постачання теплової енергії та випискою по рахунку за абонентське обслуговування. Крім того, товариство нарахувало відповідачу 495,84 грн. 3% річних, 1697,30 грн. інфляційних втрат та 603,27 грн. пені.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (стаття 12) також передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

З інформації, що перебуває у вільному доступі, судом установлено, що на офіційному сайті Cмілянської міської ради розміщений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, у 2021 році набрав чинності укладений між КП «Смілакомунтеплоенерго» та відповідачем Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», текст якого оприлюднений на офіційному веб-сайті Смілянський міської ради та типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Таким чином, згідно з частиною другою статті 4 наведеного Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

За відомостями з витягу про державну реєстрацію прав квартира АДРЕСА_3 належить відповідачу на праві власності, відповідно, вона є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку та повинна нести витрати по його утриманню.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються також постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 1198).

Згідно з пунктом 7 Постанови № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Постанови № 1198 визначено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Відповідно до пункту 19 Постанови № 1198 споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

Згідно з пунктом 20 Постанови № 1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

На обґрунтування своїх вимог КП «Смілакомунтеплоенерго» вказувало, що будинок АДРЕСА_1 обладнаний приладом обліку теплової енергії, який було встановлено згідно із чинними на час встановлення нормативними приписами, і, відповідно, що обрахунок спожитої теплової енергії здійснювався згідно з показаннями такого приладу.

З наданих позивачем доказів, зокрема, з актів подачі теплоносія, вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 дійсно наявний засіб вимірювальної техніки (тепловий лічильник) «Sharky» № 561755007. Указаний факт засвідчено підписами представника як теплопостачальної організації, так і співвласників багатоквартирного.

Крім того, факт наявності лічильника підтверджується помісячними актами зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії, якими зафіксовані відповідні показники та які містять підписи та відтиски штемпелю представників споживача.

Згідно з п.2 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

28 грудня 2018 року у Міністерстві юстиції України за №1502/32954 зареєстровано Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (надалі - Методика).

Методикою передбачено порядок визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (надалі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі.

Як встановлено пунктом 3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Пунктом 3 розділу ІІІ Методики встановлено, що для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

У цьому ж пункті зазначено, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

У пункті 2 розділу І Методики наведено визначення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП), згідно з яким це - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Отже, оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а плата за ту частину теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять й витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.

Як передбачено пунктом 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових / нежитлових приміщень.

З огляду на вищезазначені положення законодавства на споживача покладено обов`язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі приміщення.

Водночас, згідно із пунктом 8 розділу IV у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Згідно з п.38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

У підпункті 13 пункту 45 цих Правил зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Таким чином, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється в середині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Така позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює нарахування за послуги з постачання теплової енергії та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку та в середині нього була витрачена на потреби його мешканців. А тому, навіть за умови відключення квартири від системи централізованого опалення, це не звільняє власника квартири від обов`язку брати участь у загальних витратах на опалення.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як було встановлено судом, відповідачу нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до затверджених тарифів на теплову енергію.

Тому, внаслідок невиконання своїх обов`язків, передбачених переліченими вище нормами законодавства, відповідач заборгувала позивачу за надані послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування в сумі 8195,36 грн., що підтверджується виписками по рахунку.

Доказів на спростування цього боргу відповідачем подано не було. Відтак, заборгованість за оплату наданих комунальних послуг підлягає стягненню у повному осбязі.

Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналогічні положення відображені і в Індивідуальному договорі, відповідно до п.45 якого у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанови Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 та інші).

Як убачається з наданих позивачем розрахунків відповідачу було нараховано 495,84 грн. 3% річних, 1697,30 грн. інфляційних втрат та 603,27 грн. пені за періоди з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року по26 березня 2026 року. Суд погоджується з вказаними розрахунками у повному обсязі, відповідач не оспорювала правильність їх нарахування.

Отже нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підлягають стягненню з відповідачів у межах заявлених позовних вимог.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у поданій до суду заяві, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.260 ЦК України).

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2024 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», від 15.03.2022 №2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, (надалі за текстом - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, який набрав чинності 30.01.2024 (надалі за текстом - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Водночас, 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2024 № 4434-IX, згідно з яким пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений.

Таким чином, починаючи з 04.09.2025 був відновлений перебіг строків позовної давності, який фактично був зупинений/продовжений протягом строку з 12 березня 2020 року по 04 вересня 2025 року.

Водночас, позов КП «Смілакомунтеплоенерго»» був поданий 26 березня 2026 року, тобто в межах строків позовної давності, враховуючи вказані вище нормативно-правові акти.

Ураховуючи, що з 12 березня 2020 року по 29 січня 2024 року перебіг строків позовної давності було продовжено, а з 30 січня 2024 року по 04 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності було зупинено, суд доходить висновку, що строк позовної давності звернення позивача КП «Смілакомунтеплоенерго» до суду з вимогою про стягнення як заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року, так і пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, не був пропущений, внаслідок чого підстави для застосування у даній цивільній справі строків позовної даності відсутні.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції від 24 березня 2026 року КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2662 грн. 40 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом. Згідно з випискою вказані кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України суд,-

ухвалив :

Позов Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії у сумі 8195 грн. 36 коп. за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року з урахуванням абонплати, 495 грн. 84 грн. 3% річних, 1697 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 603 грн. 27 коп. пені та 2662 грн. 40 коп. судового збору, а всього 13654 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 17 (сімнадцять) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», місце знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І.Я. Биченко