Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №712/2668/24 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/2668/24

Номер провадження2/711/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.

адвоката Урсаленка О.М. (у режимі відеоконференції)

представника відповідача Колєснік Н.І.

представника відповідача Ярош С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Урсаленко Олександр Миколайович, до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

вирішив:

До Придніпровського районного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Урсаленко О.М., до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. У позові зазначає, що 12.07.2023 годині року позивач рухався на власному автомобілі ДОДЖ реєстраційний номер ОСОБА_2 по вулиці Гетьманській у м. Чигирин.

Працівники поліції на службовому автомобілі обігнали автомобіль, яким він керував і наказали зупинитись. Працівник поліції сказав, що на автомобілі не горить лампа лівої фори та не освітлений номер, що не відповідало дійсності. На відеозапису зробленому працівниками поліції добре видно, що габаритні вогні працюють та реєстраційний номер освітлений.

Працівник поліції Еременко I.I. почав пояснювати про порушення ПДР, потім заявив, що складе постанову про накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_1 почав заперечувати і сказав йому, щоб він задокументував обставини складання постанови не відео згідно ст.40 Закону України « Про національну поліцію». Позивач запропонував працівникам поліції поїхати до відділу поліції м. Чигирина, щоб з`ясувати з керівниками відділення поліції законність дій працівників поліції під час мого затримання та пред`явлення безпідставних вимог.

Позивач пояснив працівникам поліції, що є інвалідом ІІ групи з підстав хвороби серця.

Працівники поліції не прийняли це до уваги та застосували до нього та громадян, які перебували у його автомобілі спеціальні засоби - кайданки та сльозогінний газ. Позивача повалили на землю та після знущань та принижень на очах громадян міста та дружини доставили у відділення поліції м. Чигирин Черкаської області.

Також доставили до Чигиринської міської лікарні для проведення медичного освідування на предмет вживання алкоголю. В лікарні було засвідчено, що позивач перебував у тверезому стані.

В відділі поліції м. Чигирина під час складання адміністративного протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, позивач надав пояснення, після чого був звільнений з приміщення відділу поліції.

В подальшому у зв`язку з погіршенням здоров`я, він був вимушений звернутись до медичного закладу - Чигиринської лікарні, де лікувався з 14.07.2023 року по 24.07.2024 року про що свідчить виписка - епікриз від 24.07.2023 року Згідно з призначеним лікуванням позивач вимушений був придбати ліки на суму 3 258 гривень 30 копійок.

Розгляд вищезазначеного адміністративного протоколу відбувався протягом двох місяців у Чигиринському районному суді Черкаської області.

Під час розгляду адміністративної справи було допитано працівника поліції ОСОБА_3 який склав адміністративний протокол за ст. 185 КУпАП, у якому він визначив, що ОСОБА_1 вчинив - невиконання законного розпорядження працівника поліції після вчинення мною нібито хуліганських дій у громадському місці. Адміністративного протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення за статтею 173 КУПАП щодо позивача не складалось.

У судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_4 на запитання суду не зміг доступною юридичною мовою пояснити за які дії він склав на мене адміністративний протокол та на яких підставах застосовував до мене спеціальні засоби. В результаті таких дій працівників Чигиринського відділу поліцейської діяльності N? 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області я отримав моральну шкоду і вважаю що вона повинна бути відшкодована ГУНП в Черкаській області так як ця установа напряму відповідає за дії своїх посадових осіб.

31 серпня 2023 року Чигиринський районний суд Черкаської області виніс постанову про закриття провадження у справі у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування для внесення відомостей до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України.

До часу звернення до суду ніяких слідчих дій працівників Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області відносно працівників поліції не проводилось.

Працівники поліції не виконали вимог ст. 214 КПК України не внесли до ЄРД відомостей про вчинення кримінального правопорушення працівниками Чигиринського відділу поліції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області.

У зв`язку з неправомірною поведінкою працівників поліції та з метою захисту своїх порушених прав позивач вимушений був скористатись допомогою адвоката та оплатити витрати пов`язані з наданням правової допомоги на суму 15 000 гривень.

Вважає, щ не вчиняв адміністративного правопорушення, не створював перешкоди у дорожньому русі.

Враховуючи викладене, зазначає, що моральні страждання будь-якої людини залежать від багатьох чинників, однак основними є глибина розуміння джерела моральних страждань, причин, що їх породили, можливість усунути ці причини самостійно, термін дії обставин моральних страждань на людину, наслідки цих страждань, характер людини, її емоційний стан, сімейні обставини, попередня професійна діяльність та ін., на підставі чого бездіяльність правоохоронних органів при розгляді її (позивача) заяви про скоєння злочину, безпідставне затягування розслідування викликала у мене моральні страждання, які полягають у відчутті стурбованості, страху за своє життя, оскільки не притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності викликає у нього відчуття незахищеності та безкарності до осіб, які вчинили злочин, погіршенням стану здоров?я, головними болями. Він став замкнутим, дратівливим, порушився сон. Крім того, моральні страждання проявляються у відчутті відчаю, сорому, приниження, неможливістю продовжувати активне громадське життя, та у зв?язку з викладеним, завдана моральна шкода становить 150 000 грн.

Ухвалою від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Через систему Електронний суд 15.04.2024 від представника відповідача Ярош С.В. надійшов відзив, у якому зазначається, що Казначейство вважає, що позивачем не доведено факт наявності шкоди, а також її виникнення внаслідок дій працівників органів Національної поліції та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та відповідними діями працівників органів Національної поліції.

Факт складення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд зазначеного протоколу судом за результатом якого суд вирішив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не може слугувати безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази завдання позивачу душевних страждань чи моральних переживань, які виникли в результаті зазначених подій. Як вбачається з мотивувальної частини постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі № 708/853/23, що набула законної сили 15.09.2023 в день винесення постанови Черкаського апеляційного суду, якою відмовлено позивачу в прийнятті апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 12.07.2023 серії АЗ № 040651 складений стосовно позивача за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського) дійшов висновку, що у діях позивача вбачаються ознаки не адміністративного, а кримінального правопорушення та залежно від обставин, повинна мати наслідком кваліфікацію дій особи за нормами ст. 296 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) (Хуліганство), ст. 342 ККУ (Опір, зокрема працівникові правоохоронного органу) та ст. 345 ККУ (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу). Тобто, судом у справі № 708/853/23 не встановлено в діях позивача ознак адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, проте встановлені ознаки кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 296, 342, 345 ККУ у зв`язку з чим провадження у справі закрито, а матеріали передано до органу досудового розслідування для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Натомість, у постанові Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.09.2023 у справі № 708/853/23 також відсутні відомості про вчинення працівниками органів Національної поліції неправомірних дій при складенні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно позивача.

Також, з доданих медичних документів не вбачається, що погіршення стану здоров`я позивача виникло внаслідок дій працівників Національної поліції тим більше із зазначених документів вбачається, що стійкий розлад здоров`я позивача настав з 10.07.2022 після перенесеного інфаркту міокарда, або до часу його притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на вищезазначене Казначейство вважає, що Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, яку оцінено в 150 000,00 грн. та матеріальної шкоди в сумі 3 258,30 грн., а також вважає заявлену суму відшкодування надмірною.

Зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу понесені Позивачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають розподілу в межах зазначеної справи, або за правилами встановленими Кодексом адміністративного судочинства України. З огляду на наведене Казначейство вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Казначейство вважає, що у разі задоволення позовних вимог належним способом захисту порушеного права Позивача є стягнення шкоди з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Від представника відповідача Колєснік Н.І. 22.04.2024 надійшов відзив, у якому заперечуються позовні вимоги та зазначається, що 12.07.2023 о 08.00 год. відповідно до Книги нарядів ВПД N? 2 ЧРУП ГУНП на добове чергування у складі групи реагування патрульної поліції «чигирин - 12» на службовому автомобілі «Renault Duster», Н.З. НОМЕР_1 (на синьому фоні) заступили поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності N? 2 ЧРУП ГУНП сержант поліції ОСОБА_3 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності N? 2 ЧРУП ГУНП сержант поліції ОСОБА_5 , які були забезпечені табельною вогнепальною зброєю, засобами індивідуального захисту (бронежилет та захисний шолом) і засобами активної оборони (гумовий кийок, засіб, споряджений речовиною сльозогінної та дратівної дії, засоби обмеження рухомості). Відповідно до «Журналу обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам?яті, копіювання цифрової інформації» 12.07.2023 сержант поліції ОСОБА_6 .В отримав бодікамеру N? 20 та сержант поліції Єременко I.I. отримав бодікамеру N? 186.

Цього ж дня, близько 21.30 год., здійснюючи патрулювання м. Чигирин, по вул. Гетьманській, працівники поліції помітили автомобіль «Dodge Journey», н.з. НОМЕР_2 , який рухався з непрацюючою лівою фарою у режимі ближнього світла та неосвітленим номерним знаком в темну пору доби. За порушення вимог п. 2.9 (в), п. 31.4.3 (в) Правил дорожного руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N? 1306, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», працівники поліції зупинили вищевказаний автомобіль.

У подальшому поліцейськими встановлено, що за кермом автомобіля перебував гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та крім нього в салоні автомобіля знаходився гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і малолітня дитина. Враховуючи вчинення адміністративного правопорушення, поліцейськими прийнято рішення про складання на місці події адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_8 . У ході спілкування з ОСОБА_1 , останній неодноразово вживав ненормативну лексику в бік поліцейських та повідомив, що не поважає працівників поліції та намагався плюнути в обличчя сержанта поліції ОСОБА_5 . У подальшому з салону автомобіля вийшов ОСОБА_7 , який почав поводити себе агресивно по відношенню до поліцейських, при цьому на зауваження не реагував та почав хапати сержанта поліції ОСОБА_5 за формений одяг. В цей час сержант поліції ОСОБА_9 намагався відвести ОСОБА_7 в сторону, щоб останній перестав шарпати сержанта поліції ОСОБА_5 за однострій. У свою чергу ОСОБА_1 штовхнув сержанта поліції ОСОБА_5 , а ОСОБА_7 також намагався вдарити сержанта поліції ОСОБА_5 та замахнувся в його бік рукою, після чого почав штовхати поліцейського. При цьому поліцейський ОСОБА_5 намагався зупинити ОСОБА_7 , звертаючи увагу на присутність при цьому малолітньої дитини. Вказаних громадян було попереджено про необхідність припинення протиправних дій, інакше до них будуть застосовані заходи фізичного впливу а також вони будуть притягнуті до адміністративної відповідальності, на що останні не відреагували та продовжили нападати на поліцейських з використанням нецензурної лексики та образливих висловлювань. Крім цього поліцейські попередили ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що у разі продовження вчинення протиправних дій, відносно них будуть застосовані спеціальні засоби. Однак останні не відреагували на попередження поліцейських та продовжували вчиняти протиправні дії при цьому висловлюючи ще й погрози. ОСОБА_7 ударив поліцейського ногою. Враховуючи вищевикладене, з метою припинення протиправних дій, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , відповідно до п. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію» застосовано заходи фізичного впливу, відповідно п.3 ч. 3 ст. 45 засіб споряджений речовинами сльозогінної та дратівливої дії, а також відповідно до п. 1 (б) ч. 3 ст. 45 за для своєї безпеки і безпеки оточуючих, застосовано спеціальні засоби кайданки та відповідно ст.ст. 260, 261, 262 КУпАП зазначених осіб затримано в адміністративному порядку, про що о 22.02 год. проінформовано Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про адміністративне затримання та здійснено запис у журналі інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Разом з цим, у ході затримання, під час боротьби, ОСОБА_7 своєю ногою наніс удар в ліву ногу сержанту поліції ОСОБА_5 , внаслідок чого останній відчув фізичну біль. B цей час, до місця події прибули ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інші особи, які були знайомими ОСОБА_1 та ОСОБА_7 які стали заважати поліцейським в припиненні протиправних дій та теж попали під хмару газу, хоча поліцейські казали жінкам забрати дитину та відійти в сторону та тримати дистанцію. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не реагували на прохання поліцейських заспокоїтись та не звертали увагу на плач малолітньої дитини, яка була присутня. Крім цього, в подальшому на місце події прибув наряд «Чигирин-100» в складі поліцейського-водія БПО УПО старшого сержанта поліції ОСОБА_13 та інспектора СРПП ВПД № 2 ЧРУП лейтенанта поліції ОСОБА_14 , які прибули для надання допомоги наряду «Чигирин-12». Далі, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 які перебували в кайданках, а також їх дружини і знайомі продовжували вести себе агресивно, безпідставно звинувачуючи поліцейських, на прохання поліцейських заспокоїтись не реагували. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продовжували висловлюватися нецензурною лайкою в бік поліцейських, виказували погрози, та періодично жінки їх намагалися заспокоїти.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_7 о 21.45 год. доставлено до ВПД № 2 ЧРУП ГУНП. При цьому, під час руху до ВПД № 2 ЧРУП ГУНП ОСОБА_1 погрожував розправитися з поліцейськими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та «засудити» їх. Перебуваючи в адміністративній будівлі ВПД № 2 ЧРУП ГУНП ОСОБА_15 та ОСОБА_7 поводили себе некоректно та постійно виражалися нецензурною лайкою в бік поліцейських. Цього ж дня відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 складено протоколи про адміністративні затримання серії АЗ № 040651 та А № 194263, а також протоколи серії ВАВ №№ 228252 та 516597, про вчинення ними адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУПАП. Крім цього відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії БАД № 343166 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1213 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн. При цьому, також прибувши до будівлі ВПД № 2 ЧРУП ГУНП - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з малолітньою дитиною та інша невідома особа, заважали поліцейським здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення та виказували явну неповагу до поліцейських та на прохання покинути приміщення не реагували. Також на протязі усього процесу розгляду справи про адміністративні правопорушення, як ОСОБА_1 так ОСОБА_7 продовжували вести себе агресивно по відношенню до поліцейських, кидалися на них, принижували їх та погрожували «засудити», при цьому виказуючи свою недовіру, як поліцейським так і суду. У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_7 доставлено до КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня», де проведено їх огляд та освідування. Після чого зазначені громадяни покинули територію лікарні і пішли у невідомому напрямку. Цього ж дня, близько 23.34 год., до відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП надійшло повідомлення від чергового лікаря КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня» про те, що в лікарню за медичною допомогою звернулася ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомила, що їй нанесли тілесні ушкодження працівники поліції. Аналогічне за змістом повідомлення надійшло з КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня» від ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Вказані повідомлення цього ж дня Черкаським РУП ГУНП зареєстровано до ІКС ІПНП за № 29524, № 29534 на місце події направлено СОГ, які прибули до КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня», проте ОСОБА_12 відмовилася від написання заяви та дачі будь-яких пояснень. В подальшому СОГ під час опрацювання в лікарні виявили відсутність ОСОБА_7 , який не відповідав на телефонний дзвінок. Повідомлення з лікарні про доставлення з тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 опрацьовано нарядом «Чигирин-100», які прибувши на місце події встановили, що ОСОБА_1 відсутній на місці події та телефоном повідомив про самостійне звернення до поліції для написання заяви, коли покращиться самопочуття.

13.07.2023 о 01.25 год. сержант поліції ОСОБА_5 звернувся з тілесними ушкодженнями до приймального відділення КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня», зазначивши, що отримав їх 12.07.2023 під час затримання ОСОБА_7 .. Разом з цим сержанту поліції ОСОБА_5 встановлено діагноз у вигляді забою м`яких тканин нижньої третини лівої гомілки та гіперемії. При цьому від госпіталізації поліцейський відмовився та продовжив нести службу. Вказане звернення Черкаським РУП ГУНП зареєстровано до ІКС ІПНП за № 29533 від 13.07.2023. За даним фактом 13.07.2023 внесено відомості до ЄРДР № 12023250310002324 за ч. 2 ст. 345 КК України. Досудове розслідування проводиться Черкаським РУП ГУНП, яке наразі триває.

14.07.2023 до ВПД № 2 Черкаського РУП ГУНП із заявами про нанесення тілесних ушкоджень працівниками поліції звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Вказані звернення цього ж дня, Черкаським РУП ГУНП зареєстровано до ІКС ІПНП за №№ 29827, 29828. У своїх заявах вище зазначенні громадяни вказали, що 12.07.2023 працівники поліції вчинили відносно них неправомірні дії та просили внести відомості до ЄРДР за ст. 365 ККУ. Після розгляду звернень матеріали направлено до ТУ ДБР в м. Києві за вих. № № 11024/46/01-2023, 11024/46/01-2023 від 15.07.2023 для прийняття рішення згідно чинного законодавства, про що заявників повідомлено у письмовому порядку (відповіді від 19.07.2023 №11272/46/01-2023, №11273/46/01-2023).

Вищезазначені події відображені у відеозаписах портативних відеореєстраторів поліцейських, автомобільного реєстратору службового автомобіля та в матеріалах проведеного з цього приводу службового розслідування.

При цьому в межах проведеного службового розслідування порушень службової дисципліни з боку поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 ЧРУП ГУНП сержанта поліції Бурлаки О.В. та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 ЧРУП ГУНП сержанта поліції ОСОБА_3 не встановлено. Застосування ними фізичної сили та спеціальних засобів на підставі ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» та на підставі абз. б, г, п. 1 ч. 3, абз. а, п. 3 ч. 3 ст. 45 ЗУ « Про Національну поліцію», правомірне.

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 по справі 708/853/23, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення — закрито у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування, та матеріали справи, яке залежно від обставин, мають кваліфікацію за нормами ст. ст. 296, 342, 345 КК України, передані до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Звертають увагу суду, що позивач не був засуджений, не притягувався до кримінальної відповідальності, відносно нього не застосовувався запобіжний захід та не застосовувалось адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. 12.07.2023 позивача, у зв`язку із вчиненням правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, з метою встановлення його особи, складання адміністративних матеріалів та припинення адміністративного правопорушення, затримано відповідно ст.ст. 260, 261, 262 КУпАП та доставлено до ВПД № 2 ЧРУП ГУНП, про що було здійснено відповідний запис у Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та у Журналі обліку доставлених осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, також проінформовано Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про адміністративне затримання, про що здійснено запис у журналі інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та складено протокол про адміністративні затримання серії АЗ № 040651. При цьому, звертають увагу суду, що дії поліцейських при здійсненні затримання позивача були правомірними та законними. Крім того, складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб заподіяли особі моральної шкоди.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправності рішень дій чи бездіяльності посадових осіб ГУНП в Черкаській області, не доведено факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, заявлений розмір якої жодним чином не обґрунтований. Не надано суду також доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайновогого характеру саме з боку відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, а також не надано доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків із оточуючими, погіршення стану здоров`я у зв`язку із подіями, тощо. Звертають увагу суду, що обставини викладені позивачем у позовній заяві не відповідають тим обставинам, які вбачаються з матеріалів справи, відеозаписів та матеріалів службового розслідування.

Крім того, відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Черкаській області від 28.07.2023, порушень службової дисципліни з боку поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 ЧРУП ГУНП сержанта поліції Єременка І.І. та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 ЧРУП ГУНП сержанта поліції Бурлаки О.В. не встановлено, що вкотре підтверджує відсутність протиправної поведінки з боку посадових осіб ГУНП Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведені: протиправність дій, бездіяльності чи рішення відповідача, наявність втрат немайнового характеру, обставини за яких настали вимушені зміни в його житті, наявність причинного зв`язку між шкодою протиправними діями відповідача по справі, а також не обґрунтовані вимоги щодо розміру завданої моральної шкоди, позов є безпідставним та необґрунтованим.

Надані позивачем матеріали не доводять факту понесення витрат саме по справі 712/2668/24. На підтвердження понесених витрат позивачем надання правової допомоги, не надано договору про що не дає можливість ні суду, ні сторонам по справі пересвідчитись у дійсній домовленості позивача та адвоката щодо розміру заявленого адвокатського гонорару. Крім того, наданий позивачем на підтвердження правової допомоги понесених (компенсаційних витрат, розрахунок суми гонорару за надання витрат на правову допомогу) від 18.07.2023 та зазначені в ньому надані адвокатом розглядом справи послуги не пов`язані № 712/2668/24 про відшкодування моральної шкоди.

Представником позивача адвокатом Урсаленком О.М. 24.04.2024 подано до суду відповідь на відзив, у якій він наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 22.05.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Повідомив, що 12.07.2023 він, його онук та ОСОБА_7 повертались на його автомобілі додому з стадіону, де займались спортом. У машині працювали фари та освітлювався номер. Побачили авто з проблисковими маячками, їх зупинила поліція та повідомили, що не працює фара. Усі обійшли авто та побачили, що фара працює. Позивач запитав, яка причина зупинки. Йому відповіли та попросили пред`явити документи. Він повідомив, що його усі знають. ОСОБА_7 глухий і нахилявся до поліцейського, щоб гарно чути. Поліція агресивно себе вела. Повідомили, що він затриманий. Сакара почав казати, що це все через одну лампочку, його вдарили та почали його «крутити». В цей час онук тримав позивача за ногу, а поліцейські почали бризкати балоном на позивача, попало на нього та його дружину. Позивач злякався за дитину. Потім надягнули кайданки на позивача, не давали нічого пояснити і повели в поліцію. У поліцію викликали «швидку допомогу», бо у позивача був високий тиск, йому не дали поїхати у лікарню. У поліції пробули 3 години. Повідомив також, що освідування показало, що він був тверезий. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що став боятись поліції, страждає після цього випадку, через такі дії у нього погіршився стан здоров`я.

Адвокат Урсаленко О.М. підтримав позовні вимоги, просив задоволити та повідомив, що не було з`ясовано у чому полягало порушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Поліція провокувала бійку, незаконно застосувала кайданки. Вважає, що не було необхідності тримати людей у поліції 3 години. Вина ОСОБА_1 не встановлена. Вибачення поліція не просила. Додав, що у кримінальному провадженні не проводились слідчі дії вже рік. Щодо моральної шкоди пояснив, що позивача незаконно затримали, одягнули кайданки. Крім того, події відбувались на очах у багатьох людей та онука позивача.

Представник відповідача Ярош С.В. заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав, зазначених у відзиві. Додатково повідомив, що адміністративні матеріали були закриті не з реабілітуючи підстав. Постанова не була оскаржена. Моральну шкоду не обґрунтовано. Матеріальні витрати не стосуються затримання.

Представник відповідача ОСОБА_16 заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених відзиві на позовну заяву. Зауважила, що позивач поводився агресивно, вживав нецензурну лексику, плювався, хватав поліцейських за формовий одяг, штовхався та замахувався на поліцейських. Поліцейські попереджали про зупинення таких дій, але позивач та ОСОБА_17 не реагували та продовжували вести себе агресивно, погрожували. Знайомі позивача та ОСОБА_17 заважали роботі поліції, коли був застосованих сльозогінний газ, то вони попали під хмару газу. Позивач був затриманий за ч. 1 ст. 121-3, 185 КУпАП. Метою затримання було встановлення особи і припинення його дій. ОСОБА_1 не виконував вказівки поліції – припинити протиправні дії, надати документи, залишатись на місці до кінця розгляду справи. Дії поліції були законними, ознак свавілля не було.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №228252 від 12.07.2023, який складений відносно ОСОБА_1 , 1960 року народження, який 12.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 не виконав неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, а саме дрібне хуліганство в формі нецензурної лайки, шарпав працівника поліції, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Протокол складено у присутності двох понятих. ОСОБА_1 відмовився від підпису; протокол підписаний працівником поліції Єрьоменком І.І.

Відповідно до протоколу АЗ № 040651 від 12.07.2023, що складений поліцейським Єрьоменком І.І., ОСОБА_1 , 1960 року народження, 12.07.2023 о 21год. 33хв. затриманий за ст. 261 КУпАП у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП; для встановлення особи та складання адміністративних матеріалів та припинення; звільнений 13.07.2023 о 00 год. 10 хв.

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 (справа № 708/853/23) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП - закрито у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування.

У постанові суду зокрема зазначено, що наявність саме опору у діях проти поліцейського не охоплюється складом адміністративного правопорушення та, залежно від обставин, повинна мати наслідком кваліфікацію дій особи за нормами ст. ст. 296, 342, 345 КК України. Під час розгляду справи з досліджених доказів судом встановлено, що при спілкуванні із працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 неодноразово, зухвало, із використанням нецензурної лексики відмовлявся виконувати розпорядження та вимоги працівників поліції, мотивуючи свої дії та поведінку тим, що він принципово не буде пред`являти їм посвідчення водія та документи на транспортний засіб, оскільки має зневажливе ставлення до представників поліції і взагалі не визнає поліцію органом державної влади, а її працівників людьми, підтвердивши своє ставлення також під час судового розгляду. Крім того, маючи намір самовільно залишити місце зупинки транспортного засобу без пред`явлення працівникам поліції необхідних документів та складення відповідних постанов щодо виявлених адміністративних правопорушень ОСОБА_1 вчиняв активні дії, які мають характер опору працівникові правоохоронного органу. Зокрема він, не реагуючи на заборону працівника поліції залишати місце зупинки транспортного засобу, не зважаючи на перебування цього працівника перед ним, мав намір пройти біля нього, при цьому із' застосуванням фізичної сили прибирав витягнуту у його сторону руку працівника поліції та погрожував останньому нанесенням ударів.

Також указується на те, що, оскільки у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, суддя приходить до висновку про наявність підстав для передачі матеріалів органу досудового розслідування, що відповідає вимогам статті 253 КУпАП.

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Черкаського РУ ГУ НП в Черкаській області, затвердженого 28.07.2023 начальником Черкаського РУ ГУ НП в Черкаській області Матюшенком В., порушень службової дисципліни з боку поліцейських сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 ЧРУП ГУНП сержантів поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , - не встановлено; застосування поліцейськими ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 фізичної сили та спеціальних засобів на підставі ч.1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію» та на підставі абз. б, г, п. 1 ч. 3, абз. а п. 3 ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію», - є правомірною.

Позивач, звертаючись до суду, зазначає, що йому внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності було нанесено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 150000 грн, йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 3258 грн, він витратив 15000 грн за надання йому правничої допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

З аналізу положень сказаної ст. 1166 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі. Шкода може бути завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю. Однак, для виникнення зобов`язань з відшкодування шкоди необхідна наявність самої шкоди. Для виникнення зобов`язань з відшкодування шкоди необхідна наявність самої шкоди та розмір шкоди має доводити потерпілий. Дії, що завдали шкоди, мають бути протиправними. Між протиправними діями та завданою шкодою має бути прямий причинний зв`язок.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Розглядаючи дану справу, суд враховує, що наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов`язкових елементів для стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Як зазначено вище, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц було сформульовано такий правовий висновок: розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Як вказано у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22, вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Окрім цього, обов`язковим елементом для покладення на відповідача обов`язку відповідальності за відшкодування особі шкоди, - є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).

Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на Державу Україна та/або орган державної влади.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта та факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Позивач вважає, що діями працівників поліції йому була нанесена, зокрема, моральна шкода.

Так, постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП - закрито у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування.

Відповідно до ч.1ст.18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ч. 3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1376, складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.

За висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у справі №638/3490/18 зазначено, що процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оцінка таких дій без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності сукупно з іншими доказами є неможливою.

З огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України рішенням суду (постановою від 31.08.2023) закрито справу про адміністративне правопорушення, особу до адміністративної відповідальності не притягнуто, хоча матеріали передані до органу досудового розслідування у зв`язку з тим, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

На час розгляду цивільної справи відсутні відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Згідно довідки від 12.04.20241 по матеріалах кримінального провадження № 12023250310002324 по факту вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України досудове розслідування триває.

Позивач посилався на свавільні, протиправні дії працівників поліції під час його затримання, складання протоколу про адміністративне затримання, протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду щодо вчинення ОСОБА_18 адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.

У цьому контексті, здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення накладеного штрафу.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн. є завищеною, належними доказами не підтверджена, а тому в цілому задоволенню не підлягає, однак з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача в сумі 4000 гривень.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивач також зазначає, що зазнав матеріальної шкоди у розмірі 3258, 30 грн. Оскільки після його затримання та складання адміністративних матеріалів, стан його здоров`я погіршився, він був вимушений звернутись до медичного закладу та за призначенням лікарів був вимушений придбати ліки на указану вище суму.

В обґрунтування надано виписка Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» з історії хвороби № 2144 стаціонарного хворого ОСОБА_1 у якій зазначений період лікування з 10.07.2022 по 18.07.2022; виписка –епікриз КНП «ЧБЛ» з медичної картки стаціонарного хворого №2100 ОСОБА_1 , згідно якої останній госпіталізований 14.07.2023 та виписаний 24.07.2023, має скарги на скарги на головний біль, головокружіння, буль за грудиною, серцебиття, задишка, зниження толерантності до фізичного навантаження, проведене лікування ізомік. раміприл, брилінта, магнікор.разувастатин.центрл Б. алакор. цитоцерт, у УКР-лів, надані рекомендації: раміприл, брилінта, магнікор, разувастатин, централБ, УКР-лів.; товарний чек № 2П-Чк-0026505 від 17.07.2023 на придбання алакор, цитоцерт, шприца, фармасептил, гематоген на суму 1646, 84 грн., товарний чек № 2П-Чк-0026898 від 20.07.2023 на придбання алакор, цитоцерт, шприца на суму 577, 18 грн., товарний чек № 0000238541 від 13.07.2023 на придбання цитоцерт, бафазол, еналаприл, карвелто, кратал на суму 809, 65 грн., фіскальний чек за липень 2023 на придбання УКТ ЗЕД на суму 136,80 грн.

Як вбачається з п. 8 ч. 2ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2ст. 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р.., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи , підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ч. 5ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи.

Разом з тим, позивач на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження позовних вимог в частині заподіяння йому матеріальної шкоди, зокрема не встановлено будь-яких протиправних дій відповідачів, які б спричинили погіршення стану здоров`я позивача (суд враховує, що позивач звернувся до лікаря 14.07.2023, подія складання протоколу та його затримання відбулась 12.07.2023), недоведеною є необхідність придбання лікувальних препаратів, які не є призначеними лікарем, відсутній причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Також позивач зазначає, що він поніс витрати пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі витрати становлять 15000 грн.

Судом встановлено, що згідно постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.08.2023 (справа 708/853/23) участь у судовому засіданні у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 брав захисник адвокат Урсаленко О.М.

На підтвердження отриманої правничої допомоги на указану суму до матеріалів справи Додаток до Договору № 123 від 18.07.2023 Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу (компенсаційних витрат на правову допомогу). Згідно даного розрахунку адвокатом надані наступні послуги: 18.07.2023 попередня консультація та збирання відповідних правових документів (1 година, вартість 200 грн), з 18.07.2023 збір документів, ознайомлення з документами та складання заперечення (4 години, вартість 800 грн), участь у судових засіданнях 18.07.2023 - представництво інтересів у суді при розгляді адміністративного та цивільного провадження (вартість 14000 грн). Вартість послуг складає 15000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Суд звертає увагу на те, що представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення (справа № 708/853/23) не надано договору про надання правничої (правової) допомоги № 123 від 18.07.2023, на який він посилається у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу.

Враховуючи те, що до матеріалів цивільної справи не долучений договір № 123 від 18.07.2023, суд позбавлений можливості, у тому числі, пересвідчитись щодо пов`язаності витрат на правничу допомогу з указаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару та порядку його обрахування (у погодинній оплаті чи у фіксованому розмірі), тощо.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви в частині стягнення з відповідача 15000 грн витрат за надання правничої допомоги під час розгляду справи у Чигиринському районному суді Черкаської області.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов задоволено частково та позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору слід віднести за рахунок держави.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 461/85/19, провадження № 61-20862св19.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Урсаленко Олександр Миколайович, до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , ІПНПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 30.04.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька