Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №569/5522/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів

учасники справи в судове засідання не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , згідно з якою просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області №569/4421/24 від 05.03.2024, з частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 7 000, 00 грн на кожну дитину щомісячно.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від спільного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року у справі № 569/5073/24 шлюб між сторонами було розірвано.

Після припинення шлюбу діти фактично проживають разом із матір`ю — позивачкою, перебувають на її повному утриманні та забезпеченні. 05 березня 2024 року Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/4421/24 видано судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач окрім коштів, які стягуються з нього в примусовому порядку, жодних інших витрат на утримання дитини в добровільному порядку не несе. Фактично відповідач сплачує 6 680 грн. на трьох дітей (приблизно 2 226 грн на одну дитину щомісячно). Зазначений розмір є мінімально гарантованим законом, але не є достатнім для забезпечення належного рівня життя трьох дітей. Відповідач перебуває у місті Чикаго, штат Іллінойс, США, де офіційно працевлаштований та отримує стабільний дохід. Інших осіб на утриманні не має, є працездатним, має дохід, нерухоме майно та транспортний засіб. Середньомісячні витрати на одну дитину: харчування — 3 000 – 3 500 грн; одяг та взуття — 1 000 – 1 500 грн; навчання, шкільне приладдя, — 1 000 – 1 500 грн; медичні витрати, транспорт, засоби гігієни — не менше 1 000 грн. Таким чином, реальні витрати на одну дитину перевищують 7 000 грн щомісячно

Ухвалою суду від 10.03.2026 було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.05.2026 представником відповідача подано відзив на позов, згідно якого заперечує щодо задоволення позову, оскільки позивач не зазначає про жодні зміни матеріального стану позивача чи відповідача, погіршення та поліпшення здоров`я когось із них як цього вимагає законодавство. В позовній заяві лише голослівно зазначено, що відповідач проживає в США, де офіційно працевлаштований та отримує стабільний дохід. Проте, відповідач не працевлаштований та на даний момент немає стабільного доходу. Також без будь-яких доказів ОСОБА_1 зазначає в позовній заяві про те, що відповідач придбав транспортний засіб та, що в нього наявне нерухоме майно. Дані твердження не відповідають дійсності.

Вказує, що жодних змін у матеріальному становищі ОСОБА_2 не відбулося. Відповідач вважає, що призначений судовим наказом розмір аліментів є достатнім на даний момент та таким, що є більшим ніж мінімальний розмір аліментів на одну дитину. Натомість сам відповідач на даний момент має фінансові труднощі, оскільки знаходиться в пошуках працевлаштування, намагається сплачувати призначені аліменти, однак навіть і з таким розміром у нього виникають труднощі, що підтверджується наданими державним виконавцем документами. Відповідач від сплати аліментів не відмовляється, однак на даний момент сплачувати більший розмір немає ні підстав, ні можливості

12.05.2026 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, знідно якої заперечує щодо доводів, викладених у відзиві та зазначає, що відповідач помилково ототожнює зміну способу стягнення аліментів зі зміною їх розміру. Зміна способу стягнення аліментів є самостійним способом захисту права дитини на належне утримання та не зводиться виключно до питання зміни матеріального стану сторін. Правова позиція щодо цього неодноразово висловлювалась Верховним Судом.

Стверджує, що стягнення аліментів у частці від доходу є ефективним лише за умови наявності офіційного та регулярного заробітку. У протилежному випадку такий спосіб стягнення не забезпечує стабільного та належного утримання дітей

Відповідно до усталеної судової практики: відсутність офіційного працевлаштування не звільняє особу від обов`язку утримувати дитину; при визначенні розміру аліментів враховується не лише фактичний дохід, але й працездатність особи та її потенційна можливість отримувати дохід; ризики непрацевлаштованості не можуть бути покладені на дітей. Просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представником подано заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши обставини у справі, судом встановлено таке.

Сторони є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року у справі № 569/5073/24 шлюб між сторонами було розірвано.

Після припинення шлюбу діти фактично проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні та забезпеченні.

05 березня 2024 року Рівненським міським судом Рівненської області у справі №569/4421/24 видано судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч. 1-3 ст. 181 СК України).

Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

За правилами ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Тобто законодавством чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на ст.192 СК України.

Разом з цим Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27).

Аналіз даних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має бути виконаний батьками з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення цих інтересів має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду, позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів з частки на тверду грошову суму у розмірі 7 000, 00 грн на кожну дитину щомісячно.

Однак, доводи позивача, якими обґрунтовувався позов, зокрема щодо платоспроможності відповідача та можливості сплачувати аліменти у зазначеному нею розмірі, не заслуговують на увагу, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати для неї необхідні передумови для її розвитку і забезпечення організації її життя, а також, приймаючи до уваги обов`язок відповідача утримувати своїх дітей на підставі описаних вище норм права, суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів є завищеним.

При вирішенні спору судом також враховується, що встановлений розмір аліментів, зважаючи на збільшення витрат на утримання дитини, зростання цін на всі групи товарів для дітей є недостатнім і не забезпечує право дитини на належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому позивач як одержувач аліментів має право змінити спосіб їх стягнення, визначивши його у твердій грошовій сумі.

При цьому, відсутність стабільного доходу у відповідача не є перешкодою для визначення аліментів у твердій грошовій сумі та може бути підставою для застосування саме такого способу стягнення, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладенолю у постанові від 25.11.2020 у справі № 523/2927/18.

Крім того, загальновідомою є та обставина, що економіко-фінансова обстановка у державі є нестабільною, та такою де постійно має місце підвищення вартості життя. Хоч держава і визначила мінімально прожитковий мінімум, але за існуючих цін на товари споживання, він є далеко недостатнім для утримання дитини, зокрема для забезпечення її життєдіяльності, харчування, проживання, придбання засобів для навчання та їх оплати.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, враховуючи матеріальне становище відповідача, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо зміни способу стягнення аліментів, так як вони відповідають інтересам дітей, їхньому рівню життя, необхідному для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області №569/4421/24 від 05.03.2024, з частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 3 500, 00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Змінений розмір аліментів відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності з огляду на відсутність істотних обставин, які могли б впливати на виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, та беручи до уваги, що платник аліментів є працездатною особою і має задовільний стан здоров`я, а тому в змозі сплачувати аліменти з урахуванням інтересів та потреб саме дитини.

Цей розмір є необхідним для забезпечення належних умов для її фізичного, розумового, морального та соціального розвитку.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів, також керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Слід зазначити, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Також, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 331, 20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області №569/4421/24 від 05.03.2024, з частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 3 500, 00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Повне судове рішення складене та підписане 18.05.2026.

Суддя О. Левчук