Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №307/619/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/619/26

Провадження № 3/307/200/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 мешканки АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

02.02.2026 року о 00 год. 16 хв. в с. Вільхівці по вулиці Центральній (Князя Володимира) водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`ягніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження тесту у встановленому законом порядку відмовилася, від керування відстронена, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала. Пояснила, що їхала по вулиці Центральній, після чого побачила поліцейський автомобіль і зупинила автомобіль. Підійшовши до неї, такі не представилися і попросили посвідчення водія. Зазначила, що від проходження огляду на виявлення ступеню алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» вона не відмовлялася, і проїхати в лікарню теж не відмовлялася, але в лікарню її ніхто не повіз. Разом з цим, додала, що працівники поліції не пояснили причину зупинки, посвідчення водія вона їм надала, прилад «Драгер» працівники поліції не надали, і такий прилад вона не бачила, заклад, у який необхідно проїхати для визначення стану алкогольного сп`яніння працівниками поліції не було озвучено. Також вказала, що у категоричній формі вона не відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння, направлення для огляду працівники поліції не надавали і у її присутності матеріали правопорушення не складалися. Також, разом з нею у автомобілі на передньому пасажирському сидінні, була присутня її знайома ОСОБА_2 , яка все чула і бачила.

ОСОБА_1 також пояснила, що працівники поліції їй сказали, щоб хтось приїхав і забрав автомобіль і через деякий час приїхав її чоловік ОСОБА_3 . Зазначила, що в той день не вживала алкогольних напоїв, ні ліків, ні інших препаратів.

Захисник Рішко П.М. просив закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, про що подав письмове клопотання.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пказав, що коли працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням його дружини ОСОБА_1 він не був присутнім на місці події. Однак, його дружина ОСОБА_1 йому зателефонувала і повідомила, що її зупинили працівники поліції. Через деякий час, він під`їхав до с. Вільхівці, вул. Центральна, де біля школи побачив поліцейський автомобіль і попереду нього був припаркований автомобіль марки «Хонда», який належить його дружині, ОСОБА_1 . Після цього, один з працівників поліції прийшов до нього і емоційно почав висловлюватися, нібито «що це таке», «ваша дружина п`яна», на що він спитав, чи освідчували водія, однак після цього працівники поліції поїхали. Свідок зазначив, що у його присутності освідування ОСОБА_1 не проводилося. Також додав, що автомобіль дружини марки «Хонда» був справним, задні номера були освітлені, тому що автомобіль постійно належно обслуговується. Додав, що не бачив ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що в той день разом з ОСОБА_1 були у гостях у знайомої і ОСОБА_1 відвозила її додому. Їхали на автомобілі ОСОБА_1 по вулиці Центральній в с. Вільхівці, ОСОБА_4 за кермом, а вона на передньому сидінні. Потім, проїжджаючи район біля школи, побачила позаду включені маячки поліцейського автомобіля, і ОСОБА_1 зупинилася на праву сторону узбіччя. За ними зупинився і автомобіль працівників поліції. Підійшов поліцейський, ОСОБА_1 опустила вікно, поліцейський не представився і не повідомив причину зупинки, лише попросив посвідчення водія, на що ОСОБА_1 йому таке надала і лише повідомив, що принесе «Драгер», не повідомивши, що ОСОБА_1 повинна пройти тестування для визначення алкогольного сп`яніння. Сказала, що працівники поліції пропонували пройти освідчення, на що ОСОБА_1 відповіла, що «так» і більше нічого не пропонували і повернулися у свій автомобіль. Прилад для вимірювання ступеня алкогольного спяніння не надавали та питали чи буде водій проходити «Драгер». ОСОБА_1 сказала «так», а сам прилад вона не бачила. Свідок пояснила, що вона постійно знаходилася в автомобілі ОСОБА_1 . Повідомила, що пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була і ОСОБА_1 погоджувалася. Разом з цим, зазначила, що проїхати до лікувального закладу працівники поліції ОСОБА_1 не пропонували і відповідне направлення не складали, ні протоколу, ні інших відповідних документів вони не складали і додала, що за межами села Вільхівці вони з ОСОБА_1 не були. Зазначила, що ОСОБА_1 у її присутності алкогольні напої не вживала та ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не спостерігала.

Працівник поліції ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що точну дату не пам`ятає, однак пам`ятає, що це був вечірній час. З напарником були на АЗС. Були наявні дані, що громадянки у кафе «Панорама», що в с. Нересниця, вживають алкогольні напої. Очікували приблизно 20 хв. У них була наявна інформація, що дана громадянка, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, сідає за кермо автомобіля та їде від самого ресторану. Потім, в с. Вільхівці вони вже очікували на транспортний засіб, який рухався у їх напрямку. Через деякий час побачив автомобіль марки «Хонда», який рухався із увімкненим правим покажчиком повороту. Зупинили транспортний засіб у с. Вільхівці. Як зупинив транспортний засіб марки «Хонда» почув, з салону автомобіля характерний запах алкоголю, разом з тим поведінка водія була такою, що давала підстави вважати, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Він пояснив причину зупинки, через те, що увімкнений правий покажчик повороту. Водій ОСОБА_1 уникала всіх видів проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності водія ОСОБА_1 , однак ознайомлюватися з таким остання відмовилася. Працівник поліції зазначив, що на вимогу пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не сказала «ні», тому що перебувала у стані сильного алгольного сп`яніння. Зазначив, що протокол за порушення вимог щодо не освітлення заднього номерного знаку, складений у с. Вільхівці та додав, що пристрій для складання протоколу про адміністративне правопорушення має GPS локацію, і визначає автоматично місце складання протоколу.

Працівник поліції ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що водій ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу поводилася неадекватно, її поведінка не відповідала обстановці. Вони пропонували їй пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовлялася від такого. Вказаний автомобіль «Хонда» почали зупиняти ще з с. Нересниця, тому що водій рухалася із увімкненим правим покажчиком повороту, і зупинили вже в с. Вільхівці. Також зазначив, що підійшовши до автомобіля вони спитали водія ОСОБА_1 , чому не вимикає покажчик повороту, після цього остання почала неадекватно поводитися і дзвонити чоловіку. Зауважив, що було чутно запах алкоголю з порожнини рота, вона сміялася, і знову почала телефонувати, потім виходила з автомобіля, ходила біля нього, знову заходила в автомобіль.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного спяніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пункт 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580973 від 02.02.2026 року, складений саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580973 від 02.02.2026 року, також стверджується рапортом поліцейського з РПП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області В.Тяско від 02.02.2026 (а.с.2), направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.02.2026 (а.с.3), відеозаписом з місця події (а.с.6), поясненнями працівників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористалася та відмовилася від надання на місці події письмових пояснень та заперечень щодо проведення проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580973 від 02.02.2026 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За результатами перегляду відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, для суду залишається незрозумілими дії працівників поліції, в частині особистих висловлювань в адрес водія ОСОБА_1 з боку працівника поліції ОСОБА_5 , які не стосувалися подї та процесу оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Разом з цим, суд вбачає неможливість залишення поза увагою цих фактів та необхідність повідомлення керівництва Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області для наданням цим діям працівників поліції відповідної оцінки. Суд зазначає, що матеріали справи, а саме долучений відеозапис доводить той факт, що до ОСОБА_1 зі сторони працівника поліції Тяско В.В. мало місце необ`єктивне ставлення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності. Заперечення водія факту відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, спростовується показами працівників поліції та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з місця події.

Як вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису тривалістю 0:07:57, працівниками поліції було зупинено автомобіль марки «Хонда», на якому в момент зупинки був ввімкнений правий покажчик повороту. Вийшовши з автомобіля працівник поліції підійшов до лівого боку автомобіля «Хонда», і спитав водія «що у Вас не получається?», «з поворотником їдете» і після цього у водія ОСОБА_1 поросили посвідчення водія на що вона таке надала. Після цього, один з працівників поліції запитав «пані ОСОБА_7 , а що з Вами», «чого Ви в такому стані», а також «Ви готові пройти тест на стан алкогольного сп`яніння?» на що водій ОСОБА_1 відповіді не надає. Після цього працівник поліції пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд у лікарні, щоб лікар нарколог провів тест. Потім, працівник поліції повторив: «ви мене чуєте пані Олено?», «ви готові пройти тест?», «ви вживали спиртні напої?». На вказані запитання працівників поліції відповідає не водій, а пасажир, яка перебувала у автомобілі разом з водієм ОСОБА_1 . Також, працівники поліції запитали «водій будете дути Драгер на місці?», після чого водій ОСОБА_1 зачинила скло дверей автомобіля, тим самим уникаючи спілкування з працівниками поліції та не проявляючи будь-яких активних дій щодо виконання вимог проходження огляду на визначення ступеню алкогольного сп`яніння.

На 0:05:03 працівник поліції прокоментував, що дана водійка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законодавством порядку відмовилася, у зв`язку з чим переходить до складання адмінматеріалів і повідомили ОСОБА_1 , щоб зателефонувала тверезому водію, та вона обмежена у праві керування.

На 0:06:40 працівник поліції повідомив водію ОСОБА_1 про те, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушення п. 2.5 ПДР за відмову від проходження тесту у встановленому законом порядку, посвідчення водія вилучено та те, що дані матеріали будуть направлені в Тячівський районний суд і повідомили про необхідність забезпечення тверезого водія. Будь-яких заперечень при цьому ОСОБА_1 не висловлювала.

Відеозапис також відображає процес спілкування водія по телефону, та чути як особа з якою ОСОБА_1 спілкується робить зауваження, про її перебування в стані алкогольного сп`яніння. В судовому засіданні встановлено, що така розмова велася з допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_3 .

Покази свідків, та заперечення захисника щодо факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та їх твердження про те, що ОСОБА_1 погоджувалася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідаючи на пропозицію пройти огляд, озвучуючи «Так», об`єктивно спростовуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами. Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, на що відповіді по суті не отримали та повідомили останній, що будуть розцінювати її дії, як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Також відеозапис відображає, як працівник поліції на таку відповідь пасажара, робить зауваження ОСОБА_2 , яка допитана в судовому засіданні у якості свідка пояснюючи, що пропозиція пройти огляд стосується водія, а не її.

Крім цього, на відеозаписі, що міститься на DVD-диску, чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля у очевидно нетверезому стані на чергову вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події або в медичному закладі, відмовляється від освідування (а.с. 6). Очевидність перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується її поведінкою, яка не відповідала обстановці та поведінці виваженого і розсудливого водія.

Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Попри, це під час розгляду справи судом встановлено обставини, які містять ознаки упередженості дій поліцейського ОСОБА_5 , при фіксуванні події щодо керування водієм транпсортним засобом у стані алкогольного сп`яннія. Така упередженність проявлялася у висловах, які містили ознаки давніх неприязних відносин з водієм та надати розумних пояснень щодо таких, працівник поліції в судовому засіданні не спромігся. Тому, суд доходить висновку, що поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків щодо прояву такої упередженості діяв поза межами наданих йому повноважень.

Однак, констатуючи факт прояву такої упередженості, суд зазначає, що така упередженість поліцейського не виправдовує дії водія щодо керування транспортним засобом в очевидно для суду нетверезому стані та відмови від проходження огляду на стан алкогольного спяніння і не може стати підставою для уникнення водієм відповідальності, а тому суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адмінстративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Такими підставами не можуть бути визнані й наявність рішення суду, яким ОСОБА_1 виправдано у вчиненні інших адміністративних правопорушень та зауваження захисника відносно дати та часу складання направлення водія на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я. Щодо таких зауважень, працівником поліції надано логічні пояснення про те, що датою та часом складення направлення, ним було зазначено дату та час вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП та пункту 2.5 ПДР, ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке ґрунтується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) ПДР не містять.

Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю пасивною поведінкою, яку чітко видно на долучених до матеріалів справи відеозаписах засвідчила, що огляд на стан алкогольного сп`яніння вона не бажала проходити ні на місці зупинки, ні в закладі охорони здоров`я, що безумовно підтверджує факт порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, судом розцінюється, як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язана була на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в її діях є склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Обираючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, вважаю необхідним накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.

Суддя М.М. Бряник