Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №243/3883/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/3883/26

2-а/243/58/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Постановою №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 17000 грн. Про цю постанову ОСОБА_1 стало відомо лише 22.04.2026 після того, як на адресу його електронної пошти надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №80808890 від 21.04.2026. ОСОБА_1 вважає, що вищевказана Постанова №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 за частиною 2 статті 210- 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на таке. 05.01.2026 на блокпосту біля м. Чугуїв Харківської області транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , було зупинено. Після перевірки документів ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Там йому було повідомлено про порушення ним законодавства, проте не роз`яснено, яке саме порушення ним вчинено. При цьому жодних документів відносно нього у цей день не складали. Слід зазначити, що ОСОБА_1 не був присутній під час складення відносно нього оскаржуваної постанови від 14.01.2026, оскільки він має зареєстроване і фактичне місце проживання у м. Слов`янську, а м. Чугуїв проїжджав, коли їхав до м. Харкова у справах. В оскаржуваній постанові зазначено: «04 травня 2024 р. набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621). Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення, як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»… Пунктом 2 Розділу ІІ Закону №3621 (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Громадянин ОСОБА_1 до набрання чинності вищевказаного закону мав визначений ступінь придатності «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та у визначений законом строк до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив норми чинного законодавства щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації. З чого слідує, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. У цій постанові зазначено, що вона набирає чинності через 10 календарних днів – 27.01.2026. Отже, оскаржувана постанова була складена у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не пройшов вчасно ЛВК відповідно до Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ. Положення статей 210-1, 210-1-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Натомість, оскаржувана постанова у даному випадку не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права позивача на оскарження постанови. Зважаючи на те, що у даному випадку із документів, складених відповідачем, взагалі не зрозуміло про порушення якого нормативноправового акту йде мова (Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку – ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення або про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення), то відсутня подія і склад правопорушення, а тому відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності. Якщо припустити, що відповідач мав на увазі Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», то слід зазначити таке. Так, в першій редакції пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04.05.2024, було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. Таким чином, першою редакцією 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» був визначений строк проходження медичного огляду до 04.02.2025 та не було визначено, яким чином, у якому порядку особи мають проходити повторний медичний огляд, а саме: чи має прийти повістка, чи медичний огляд здійснюється на підставі направлення тощо. Зважаючи на це, виконуючи вимоги чинного законодавства, ОСОБА_1 зареєструвався в Резерв +, оновив свої дані. Законом України №4235-IX від 12.02.2025, який набрав чинності 15.02.2025, було викладено в новій редакції п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме: установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військоволікарську комісію для проходження медичного огляду. Отже, лише з 15.02.2025 стало зрозумілим, яким чином і в якому порядку, на якій підставі необхідно проходити медичний огляд. При цьому строк для проходження медичного огляду становив до 05.06.2025, тобто 3,5 місяці. Слід зазначити, що у м. Слов`янську, де перебуває на обліку ОСОБА_1 , адреса відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку із воєнними діями та пов`язаними з цим загрозами змінювалась неодноразово, а тому ОСОБА_1 не було відомо, куди звертатись для проходження медичного огляду. Тим паче, що він був переконаний, що у випадку такої необхідності він буде про це повідомлений через Резерв +. Наведене свідчить про відсутність порушення з боку ОСОБА_1 вищевказаних норм права, що, в свою чергу, виключає притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 5 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210-1 і 210-1-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. Проте у даному випадку оскаржувана постанова №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить вищевказаної інформації. Наведене свідчить не лише про порушення відповідачем норм матеріального права при винесенні оскаржуваної постанови, але й порушення прав ОСОБА_1 , якому не повідомлено у встановленому законом порядку про його право на сплату штрафу у меншому розмірі. Також, в резолютивній частині Постанови №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 відсутній висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, не зазначено, яке конкретно правопорушення він вчинив. Зважаючи на це, притягнення його до адміністративної відповідальності без встановлення вини суперечить чинному законодавству. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У даному випадку важливе значення для правильного вирішення справи має й той факт, що відносно ОСОБА_1 в застосунку Резерв+ ТВО начальника, військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 була винесена Постанова №R309738 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 20.01.2026, якою на ОСОБА_1 був накладений штраф у сумі 17000,00 грн. За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн… Таким чином, Постанова №R309738 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 20.01.2026 також винесена за те, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист». Отже, за одне й те ж саме порушення (непроходження ВЛК) ОСОБА_1 двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності, хоча й зазначено різні правові підстави: ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 3 ст. 210-1 Кодексу адміністративні правопорушення з відсиланням в обидвох випадках до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Крім того, 21.01.2026 ОСОБА_1 сплатив суму штрафу на підставі Постанови №R309738 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 20.01.2026, що підтверджується скриншотом із застосунку Резерв+, скриншотом із застосунку Приват24, копією чеку від 21.01.2026. Наведене свідчить про те, що до набрання чинності Постановою №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 за частиною 3 статті 210- 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (27.01.2026) була винесена Постанова №R309738 від 20.01.2026 у застосунку Резерв+, штраф на підставі якої був сплачений у встановленому законом порядку. Зважаючи на наведене, притягнення двічі до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення є порушенням ст. 61 Конституції України. Також ОСОБА_1 просить суд поновити строк звернення до суду з метою оскарження постанови №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026, оскільки лише 22.04.2026 позивачу стало відомо про оскаржувану постанову та він ознайомився з її змістом.

У зв`язку з чим позивач просить суд поновити строк звернення до суду з метою оскарження Постанови №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та скасувати Постанову №7/488 по справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , і закрити провадження у справі.

Представником відповідача надано до суду Відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Відповідно до ч. 14. статті 2 Закону України №2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст. 3 Закону України №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, виконання військового обов`язку в запасі включає проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації, на особливий період. Враховуючи вищевказане, проходження медичного огляду, у строки визначені чинним законодавством, для визначення ступеню придатності до військової служби за призовом по мобілізації, є Конституційним обов`язком громадян, щодо виконання ними військового обов`язку у запасі, що в свою чергу є складовою мобілізаційної підготовки для оборони України. 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621). Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Так, 05.01.2026 працівниками Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, у зв`язку з перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку, було доставлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Позивач перебуває на військовому обліку рядового, сержантського і старшинського складу запасу у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Слов`янськ). В розділі статус Позивача, згідно даних з реєстру, зроблено запис: перебуває в розшуку від 19.08.2025 до 18.08.2026. Причина перебування у розшуку: «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»). Тобто, відповідно до вищевказаної інформації, військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває у розшуку у зв`язку з не проходженням повторного медичного огляду до 05.06.2025. Облікова картка військовозобов`язаного позивача у розпорядженні відповідача відсутня, оскільки перебуває в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації ОСОБА_1 . Водночас відповідач при здійсненні повноважень користується відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який відповідно до вимог законодавства є офіційним джерелом інформації для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час ведення військового обліку, перевірки військово-облікових даних та прийняття рішень, у тому числі щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Згідно з відомостями, наявними у Реєстрі, позивач має статус «обмежено придатний», а також міститься відмітка про його розшук у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії. Відповідно до вимог Закону України щодо обов`язкового проходження повторного медичного огляду громадянами України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності відповідними змінами були визнані обмежено придатними до військової служби, такі особи зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. При цьому законодавством прямо встановлено обов`язок таких громадян самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до вищевказаної інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи в статусі військовозобов`язаного, не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час проведення мобілізації, у зв`язку з чим, перебуває у розшуку до 29.07.2026. Отже, наявні у Реєстрі відомості свідчать про невиконання позивачем обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду, що стало підставою для внесення відповідної відмітки та прийняття відповідачем рішення в межах наданих законом повноважень. В результаті зазначеного позивач, під час дії воєнного стану та проведення мобілізаційних заходів, своєю бездіяльністю порушив законодавство про військовий обов`язок та військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказаними діями, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, порушив вимоги, визначені абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. абз. 4, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу». Інформація про проходження Позивачем медичного огляду на виконання вимог Закону №3621 до 05.06.2026 в Реєстрі - відсутня. Дата останнього проходження ВЛК – відсутня. Згідно даних з Реєстру та облікової картки на військовозобов`язаного, направлення на проходження повторного медичного огляду - не отримував. Таке направлення Позивач був зобов`язаний отримати самостійно шляхом особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Відповідно до вимог пункту 69 Порядку № 1487, у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Проходження медичного огляду для приведення у відповідність даних, згідно норм чинного законодавства, потребує безпосередньої участі військовозобов`язаного, вчинення ним відповідних дій: отримання направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та його проходження. На підставі вищевказаного військовозобов`язаний ОСОБА_1 в період до 05.06.2025 не пройшов медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації, в результаті чого, начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , було направлено електронне звернення до органів Національної поліції за № Е3275216 від 19.08.2025, відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку. Відомості щодо направлення електронного звернення до органів Національної поліції України в порядку статті 259 КУпАП внесені до Реєстру іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ) за місцем реєстрації позивача, що свідчить про відсутність відповідних дій з боку відповідача. При цьому доставлення позивача працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_10 було необхідною передумовою для встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, складання адміністративного протоколу та подальшого винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме непроходження військово-лікарської комісії у строки, визначені законодавством України.” Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 235, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_11 полковником ОСОБА_4 , 05.01.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення за № 7/129 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця: м. Слов`янськ, Донецької обл., за порушення абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4 п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 4, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу», а також п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560. Під час складання адміністративного протоколу, Позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться по суті о 10 год. 00 хв. 14.01.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_1 . В своїй позовній заяві Позивач стверджує, що жодної офіційної повістки про дату, час і місце розгляду справи йому не вручали. Також наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутній доказ того, що протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності Позивача або був вручений/надісланий Позивачу відповідно до вимог ст. 256-258 КУпАП. Дане твердження Позивача є необґрунтованим, адже в матеріалах справи міститься протокол № 7/129 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.01.2026, згідно якого у відповідних графах протоколу, міститься особистий підпис Позивача, що підтверджує факт ознайомлення з документом та отримання його копії. Тобто, військовозобов`язаний ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений зі змістом адміністративного протоколу, датою і місцем розгляду справи та винесенням постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що зроблено відповідний запис згідно бланку адміністративного протоколу. Позивач, будучи ознайомленим та завчасно повідомлений з датою та часом розгляду справи, мав можливість скористатись правовою допомогою, але цього не зробив та повідомив про те, що представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки не було вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. В такому випадку слід зазначити, що в межах своїх повноважень, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не зобов`язані та не мають права на надання правової допомоги під час розгляду справ, що стосується порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Твердження позивача про те, що він не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є безпідставним, надуманим та спростовується матеріалами справи. Зазначені суперечливі доводи позивача свідчать про їх недостовірність та спрямованість виключно на уникнення відповідальності. В подальшому, 14.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову за № 7/488 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у вигляді штрафу в сумі 17000, 00 (сімнадцять тисяч) гривень. ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено за відсутності Позивача, оскільки йому було завчасно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Винесену постанову №7/488 від 14.01.2026 було направлено ОСОБА_1 поштою за місцем його реєстрації, через відділення Укрпошти з печаткою ІНФОРМАЦІЯ_11 . В постанові наявні роз`яснення, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 помилково стверджує про невизначеність правової норми, яку ним порушено. Так, у спірній постанові чітко зазначено, що позивач порушив вимоги пункту 2 Розділу ІІ Закону України №3621-ІХ, яким встановлено обов`язок громадян України, які були визнані обмежено придатними до військової служби, до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Вказаною нормою також прямо передбачено обов`язок таких осіб самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет для отримання направлення на військово-лікарську комісію. Факт непроходження позивачем повторного медичного огляду у визначений законом строк підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є офіційним джерелом інформації для ТЦК та СП під час реалізації повноважень у сфері військового обліку та притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Посилання позивача на те, що йому не було відомо порядок проходження ВЛК або місцезнаходження ТЦК та СП, не може бути підставою для звільнення від виконання обов`язків, прямо встановлених законом. Незнання закону не звільняє особу від юридичної відповідальності, а обов`язок самостійного звернення до ТЦК та СП прямо визначений законодавцем. Також безпідставними є доводи позивача про відсутність його участі у складенні адміністративних матеріалів. Наявні у протоколі підписи позивача підтверджують факт його особистої присутності, ознайомлення зі змістом протоколу, отримання його копії та повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Твердження позивача про нібито відсутність чіткості та визначеності в оскаржуваній постанові є надуманими, оскільки постанова містить опис фактичних обставин правопорушення, посилання на конкретні норми законодавства, які були порушені, а також правову кваліфікацію дій позивача за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Отже, у діях позивача наявна подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а тому правові підстави для скасування постанови відсутні. Позивач безпідставно посилається на положення ч. 5 ст. 283 КУпАП, оскільки наведені ним вимоги до змісту постанови застосовуються виключно у випадках, передбачених ст. 279-9 КУпАП, а саме — коли особа не оспорює допущене порушення, погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності та подає відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності. Разом з тим, у даному випадку позивач не звертався із заявою в порядку ст. 279-9 КУпАП, не повідомляв про визнання вини та не надавав згоди на розгляд справи за його відсутності. Відтак, оскаржувана постанова не підпадала під спеціальні вимоги, визначені ч. 5 ст. 283 КУпАП щодо зазначення відомостей про заяву особи, порядку виконання адміністративного стягнення та можливості сплати 50 відсотків штрафу. Таким чином, твердження позивача про невідповідність постанови вимогам закону є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, відсутність у постанові інформації щодо можливості сплати 50 відсотків штрафу не свідчить про незаконність постанови та жодним чином не впливає на факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, встановленого під час розгляду справи. Твердження позивача про те, що при винесенні постанови не було встановлено його вину, є безпідставним та спростовується змістом оскаржуваної постанови і матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Оскаржуваною постановою №7/488 від 14.01.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що саме по собі свідчить про встановлення уповноваженою посадовою особою факту вчинення ним адміністративного правопорушення та наявності вини у його вчиненні. При цьому закон не містить вимоги щодо буквального зазначення у резолютивній частині постанови окремої фрази «визнати винним». Висновок про винуватість особи випливає із самого змісту постанови, опису встановлених обставин та прийнятого рішення про накладення адміністративного стягнення. Крім того, у постанові зазначено правову кваліфікацію дій позивача — порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про суть інкримінованого правопорушення. Отже, доводи позивача про відсутність встановлення вини ґрунтуються виключно на формальному тлумаченні постанови та не свідчать про порушення відповідачем норм матеріального права. Громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Оскільки станом на визначену дату Позивач значився у Реєстрі як особа з висновком «обмежено придатний», на нього поширювалися вимоги зазначеного Закону. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через «Резерв+» для отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду. На підставі вищевикладеного думка позивача є необґрунтованою, адже працівники ТЦК та СП діяли в межах своїх повноважень та виконували покладені на них функції. Посилання позивача на порушення ст. 61 Конституції України є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування постанови за №7/488 від 14.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доводи позивача щодо нібито подвійного притягнення до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення є безпідставними, такими, що гуртуються на неправильному тлумачення норм законодавства та не спростовують правомірності оскаржуваної постанови. Так, відносно ОСОБА_1 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_11 було складено протокол про адміністративне правопорушення №7/129 від 05.01.2026 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що полягало у непроходженні військово-лікарської комісії у встановлений законом строк. За результатами розгляду матеріалів адміністративної справи 14.01.2026 уповноваженою посадовою особою винесено постанову №7/488 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка прийнята у межах наданих законом повноважень, на підставі належних доказів та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-ІХ від 21.03.2024 громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані пройти медичний огляд (ВЛК) у строки, визначені законодавством. Невиконання такого обов`язку є порушенням правил військового обліку та законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Посилання позивача на положення ст. 61 Конституції України є необґрунтованими та не спростовують законність постанови №7/488 від 14.01.2026. Так, станом на дату винесення постанови №7/488 від 14.01.2026 будь-яких інших постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення не існувало. Тобто саме постанова №7/488 була прийнята першою у передбаченому законом порядку. Натомість постанова №R309738 від 20.01.2026, винесена ІНФОРМАЦІЯ_12 у порядку ст. 279-9 КУпАП через електронний кабінет «Резерв+», була прийнята пізніше — вже після складання протоколу №7/129 від 05.01.2026 та винесення постанови №7/488 від 14.01.2026. При цьому відповідно до ст. 279-9 КУпАП особа має право подати заяву про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Отже, сама по собі подача такої заяви не є підставою для скасування раніше винесеної постанови та не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення. Більше того, подання позивачем заяви через застосунок «Резерв+» фактично підтверджує визнання ним факту допущеного порушення, оскільки у такій заяві особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності. Слід також звернути увагу суду на те, що під час винесення постанови №R309738 від 20.01.2026 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 не було здійснено належної перевірки відомостей щодо наявності вже складеного адміністративного протоколу №7/129 від 05.01.2026 та постанови №7/488 від 14.01.2026, а також не перевірено інформацію щодо факту попереднього притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, можливе повторне винесення постанови іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки стало наслідком неналежної перевірки інформації посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 та не свідчить про незаконність первинної постанови №7/488 від 14.01.2026. Оскаржувана постанова №7/488 від 14.01.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП була винесена з дотриманням зазначених вимог закону, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для її скасування. Твердження позивача про те, що звернення постанови №7/488 від 14.01.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП до органів державної виконавчої служби для примусового виконання нібито не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. При цьому у порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу. Таким чином, направлення постанови №7/488 від 14.01.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП до органів державної виконавчої служби було прямим обов`язком відповідача, передбаченим чинним законодавством, а не проявом дискреційних повноважень. Посилання позивача на сплату штрафу за постановою №R309738 від 20.01.2026, винесеною ІНФОРМАЦІЯ_12 , не свідчить про виконання постанови №7/488 від 14.01.2026, оскільки це є окрема постанова, винесена іншим органом та пізніше у часі. Станом на момент звернення постанови №7/488 до примусового виконання зазначена постанова була чинною, не скасованою та такою, що підлягала обов`язковому виконанню відповідно до вимог ст. 299 КУпАП. Отже, доводи позивача щодо незаконності звернення постанови №7/488 від 14.01.2026 до органів державної виконавчої служби є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. Крім того, подання позивачем заяви у порядку ст. 279-9 КУпАП через застосунок «Резерв+», у якій він погодився із фактом вчинення правопорушення та не оспорював його, додатково підтверджує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. На підставі вищезазначеного, позивач повинен був до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, але цього не зробив, чим порушив вимоги визначені пп.2 пп.4, пп.5 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зі змінами), абз. абз. 4, 6 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист». Щодо перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 : Позивач ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_14 , згідно окремого доручення командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2025 №26050 та на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 від 12.03.2025 №1785/ВОБ, оскільки був доставлений співробітниками органів Національної поліції України у зв`язку з перебуванням в розшуку, як такого що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вищевказаного розпорядження, всіх громадян, які доставлені органами НПУ, як такі, що вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, беруться на військовий облік у районному ТЦК та СП за місцем доставлення, та притягуються до адміністративної відповідальності. Доводи Позивача про відсутність підстав для розгляду матеріалів саме ІНФОРМАЦІЯ_16 є безпідставними. 88 від 14.01.2026 уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_11 діяла виключно на підставі відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Саме інформація з вказаного реєстру була підставою для встановлення факту непроходження позивачем військово-лікарської комісії у строки, визначені законодавством, що, у свою чергу, стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення №7/129 від 05.01.2026 та винесення постанови №7/488 від 14.01.2026. Таким чином, дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо складання протоколу та винесення постанови були правомірними, здійсненими на підставі наявних відомостей реєстру та відповідно до вимог КУпАП. Водночас постанова №R309738 від 20.01.2026, винесена ІНФОРМАЦІЯ_12 , також містить посилання на відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо непроходження позивачем ВЛК. Однак під час її винесення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 не було здійснено належної перевірки інформації щодо факту вже існуючого притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не перевірено наявність складеного протоколу №7/129 від 05.01.2026 та постанови №7/488 від 14.01.2026, а також не вжито заходів щодо перевірки відповідних відомостей у реєстрах та обліках. Отже, саме дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 призвели до повторного винесення постанови відносно позивача, тоді як дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 були законними, обґрунтованими та такими, що повністю відповідали вимогам чинного законодавства.

Позивач та представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте не використали свого права на безпосередню участь у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку.

Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, з`ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.

За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Позивач перебуває на військовому обліку рядового, сержантського і старшинського складу запасу у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Слов`янськ).

05.01.2026 працівниками Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, у зв`язку з перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку, було доставлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.01.2026 року начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за № 7/129 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , який не пройшов вчасно ВЛК відповідно до Закону України від 21.03.2024 №3621- IX, який скасував статус «обмежено придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше «обмежено придатними», мають пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 року.

14 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 7/488 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень. В оскаржуваній постанові зазначено, що «04 травня 2024 р. набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621). Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення, як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»… Пунктом 2 Розділу ІІ Закону №3621 (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Громадянин ОСОБА_1 до набрання чинності вищевказаного закону мав визначений ступінь придатності «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та у визначений законом строк до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив норми чинного законодавства щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

20.01.2026 року ТВО начальника, військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 була винесена Постанова № R309738 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності), якою на ОСОБА_1 був накладений штраф у сумі 17000,00 грн. У цій постанові зазначено: «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 19.01.2026 Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію). За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн. У разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили постановою не менше, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною.

21.01.2026 року ОСОБА_1 сплатив суму штрафу на підставі Постанови №R309738 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 20.01.2026, що підтверджується скриншотом із додатку Резерв +, скриншотом із додатку Приват24, копією чеку від 21.01.2026 року.

Щодо вимоги поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки постанову № 7/488 від 14 січня 2026 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення позивач отримав лише 22 квітня 2026 року на електрону пошту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232) закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232).

За приписами частини третьої статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 КУпАП) крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною першою статті 210 КУпАП встановлено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами частини третьою статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та діє станом на день прийняття цієї постанови.

Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію.

Згідно абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Положеннями вимог частиною першою абзацу 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що громадяни зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №1487, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Додатком 2 до Порядку №1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, п.1 яких передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

- особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до п. 16 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок №560, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема:

- забезпечують участь поліцейських у здійсненні заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов`язаних разом з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або у складі груп оповіщення;

- організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Відповідно до п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559 (далі по тексту - Порядок №559, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов`язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Слов`янськ), до набрання чинності вищевказаного закону мав визначений ступінь придатності «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Згідно із абз. 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

З урахуванням наведеного, позивач підпадав під визначену законом категорію осіб, на яких розповсюджується обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 року, який неодноразово продовжувався. Проте, позивачем допущено порушення правил військового обліку.

Органом ведення Реєстру було виявлено 05.01.2026 року порушення позивачем вимог абз. 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови позивач не звернувся до ТЦК самостійно, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військову-лікарську комісію для проходження медичного огляду та визначення придатності до військової служби, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачено частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В даному випадку, позивач у встановлений Законом період, тобто по 05 червня 2025 року, не вчинив дії на виконання покладеного на нього обов`язку та самостійно не звернувся ані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ані до відповідного ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Проходження медичного огляду для приведення у відповідність даних, згідно норм чинного законодавства, потребує безпосередньої участі військовозобов`язаного, вчинення ним відповідних дій: отримання направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та його проходження.

Позивачем факт не проходження медичного огляду у строк до 05.06.2026 року не заперечувався, доказів проходження медичного огляду суду не надано.

Посилання позивача на те, що йому не було відомо порядок проходження ВЛК або місцезнаходження ТЦК та СП, не може бути підставою для звільнення від виконання обов`язків, прямо встановлених законом. Незнання закону не звільняє особу від юридичної відповідальності, а обов`язок самостійного звернення до ТЦК та СП прямо визначений законодавцем.

Доводи представника позивача щодо невизначеності територіальним центром комплектування та соціальної підтримки обвинувачень у постанові по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд вважає їх безпідставними, оскільки постанова № 7/488 від 14.01.2026 відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, містить, зокрема, обставини вчинення правопорушення, норму, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте рішення, тобто всі вимоги передбачені ст. 283 КУпАП, під час розгляду справи судом не встановлено фактів бездіяльності чи протиправних дій з боку відповідача щодо позивача.

Твердження позивача про те, що при винесенні постанови не було встановлено його вину, є безпідставним та спростовується змістом оскаржуваної постанови і матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Суд критично оцінює твердження позивача, що йому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не роз`яснено, яке саме порушення ним вчинено, та що при цьому жодних документів відносно нього 05.01.2026 року не складали, оскільки дані твердження спростовуються адміністративним протоколом № 7/129 від 05.01.2026 року, під час складання якого позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться по суті о 10 год. 00 хв. 14.01.2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_1 . У адміністративному протоколі у відповідних графах протоколу, міститься особистий підпис позивача, що підтверджує факт ознайомлення з документом та отримання його копії.

ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено за відсутності позивача, оскільки йому було завчасно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що не заборонено ст. 268 КУпАП.

Позивач безпідставно посилається на положення ч. 5 ст. 283 КУпАП, оскільки наведені ним вимоги до змісту постанови застосовуються виключно у випадках, передбачених ст. 279-9 КУпАП, а саме — коли особа не оспорює допущене порушення, погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності та подає відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності.

Разом з тим, у даному випадку позивач не звертався із заявою в порядку ст. 279-9 КУпАП, не повідомляв про визнання вини та не надавав згоди на розгляд справи за його відсутності. Відтак, оскаржувана постанова не підпадала під спеціальні вимоги, визначені ч. 5 ст. 283 КУпАП щодо зазначення відомостей про заяву особи, порядку виконання адміністративного стягнення та можливості сплати 50 відсотків штрафу.

Таким чином, твердження позивача про невідповідність постанови вимогам закону є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відсутність у постанові інформації щодо можливості сплати 50 відсотків штрафу не свідчить про незаконність постанови та жодним чином не впливає на факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, встановленого під час розгляду справи.

Посилання позивача на порушення ст. 61 Конституції України є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування постанови за № 7/488 від 14.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доводи позивача щодо нібито подвійного притягнення до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення є безпідставними, такими, що гуртуються на неправильному тлумачення норм законодавства та не спростовують правомірності оскаржуваної постанови.

Так, станом на дату винесення постанови № 7/488 від 14.01.2026 року будь-яких інших постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення не існувало. Тобто саме постанова № 7/488 була прийнята першою у передбаченому законом порядку.

Натомість постанова № R309738 від 20.01.2026 року, винесена ІНФОРМАЦІЯ_12 у порядку ст. 279-9 КУпАП через електронний кабінет «Резерв+», була прийнята пізніше — вже після складання протоколу № 7/129 від 05.01.2026 року та винесення постанови № 7/488 від 14.01.2026 року.

При цьому, відповідно до ст. 279-9 КУпАП, особа має право подати заяву про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Цією ж статею передбачено і те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Отже, сама по собі подача такої заяви не є підставою для скасування раніше винесеної постанови та не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення. А подання позивачем заяви через застосунок «Резерв+» фактично підтверджує визнання ним факту допущеного порушення, оскільки у такій заяві особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що під час винесення постанови № R309738 від 20.01.2026 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 не було здійснено належної перевірки відомостей щодо наявності вже складеного адміністративного протоколу № 7/129 від 05.01.2026 року та постанови № 7/488 від 14.01.2026 року, а також не перевірено інформацію щодо факту попереднього притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Однак, можливе повторне винесення постанови іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки стало наслідком неналежної перевірки інформації посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 та не свідчить про незаконність первинної постанови № 7/488 від 14.01.2026 року, а визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 № R309738 від 20.01.2026 року не є предметом розгляду даної судової справи.

Посилання позивача на сплату штрафу за постановою № R309738 від 20.01.2026 року, винесеною ІНФОРМАЦІЯ_12 , не свідчить про виконання постанови № 7/488 від 14.01.2026 року, оскільки це є окрема постанова, винесена іншим органом та пізніше у часі.

На підставі наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Оскільки позовні вимоги залишені без задоволення, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 293, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко