Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №554/6471/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 07.05.2026Справа № 554/6471/26

Провадження № 3/554/808/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Снігура В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від УПП в Полтавській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гарбузівка Кобеляцького району Полтавської області, громадянки України, працюючої вихователем у ЗДО № 80 "Червона калина", зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності протягом року притягалася 06 лютого 2026 року постановою судді Шевченківського районного суду міста Полтави у виді попередження,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2026 року серії ВАД № 122330 зазначено, що 20 квітня 2026 року, приблизно об 11:40 год, громадянка ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , 2014 р.н., який є учнем 6-В класу Ліцею № 14, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 30, ухилилася від виконання батьківських обов`язків, а саме виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, що призвело до того, що її син ОСОБА_2 цього ж дня, 20 квітня 2026 року, приблизно об 11:40 год, в приміщенні Ліцею № 14 вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою на адресу громадянки ОСОБА_3 , 1972 р.н., та періодично завдавав удари ногами в ділянку ніг громадянки ОСОБА_3 та громадянина ОСОБА_4 , 2001 р.н., у зв`язку з чим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", повторно протягом року, оскільки піддавалася адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 184 КУпАП, чим, на думку ініціатора складення протоколу, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП. Повністю підтримала письмові пояснення, надані нею під час складення Протоколу. Звернула особливу увагу на відеозапис інциденту, під час якого двоє дорослих осіб, схопивши її малолітнього сина, обмежили його рух, а також здійснювали цькування, у зв`язку з чим він перебував у пригніченому стані і вимушений був захищатися. Вважає такі дії сторонніх осіб неприпустимими, провокативними і такими, що обумовили стан крайньої необхідності в діях її сина. Жодної шкоди своїми висловлюваннями і діями її син таким особам не завдав. Про це ОСОБА_1 надала на адресу суду відповідну письмову заяву (а. с. 17).

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. ст. 280, 283 КУпАП постанова судді в адміністративній справі повинна бути законною та обґрунтованою.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

За змістом ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Частина 2 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, з наступними змінами, містяться роз`яснення щодо ухилення батьків від виконання своїх обов`язків, згідно яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються не в повному обсязі.

Згідно з наданими до суду матеріалами протоколу про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2026 року (далі - Протокол) єдиною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності фактично став конфліктний епізод за участю її дитини у закладі освіти, що стався приблизно об 11:40 год 20 квітня 2026 року.

Саме в межах цієї конфліктної ситуації у Протоколі викладено суть правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 як матері малолітнього ОСОБА_2 , 2014 р.н.

Як вбачається з матеріалів справи, доказами, на підставі яких працівники поліції ініціювали відносно ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 184 КУпАП, є протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення громадянки ОСОБА_3 , 1972 р.н., класного керівника ліцею № 14 ОСОБА_4 , 2001 р.н. - з однієї сторони та малолітнім сином ОСОБА_1 - Всеволодом, 2014 р.н. - з іншої, між якими об 11:40 год 20 квітня 2026 року виник конфлікт в приміщенні Ліцею № 14 "Здоров`я" в м. Полтаві, а також письмові пояснення вчителя історії ОСОБА_5 , яка стала свідком зазначеної події та повідомила про це адміністрацію навчального закладу.

Так, згідно з письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 від 23 квітня 2026 року вона зазначає, що 20 квітня 2026 року об 11:35 год їй на Viber надійшло повідомлення від класного керівника з інформацією про те, що її син порушував поведінку в школі. Після цього вона зателефонувала сину і виявилося, що він, перебуваючи в істеричному стані, йде додому, хоча мав у цей час їхати на тренування. Вона запитала сина, що сталося - той надав відповідь, що його в школі побила невідома жінка, як з`ясувалося пізніше, опікун його однокласниці. Приблизно о 12:00 год цього ж дня ОСОБА_1 зателефонувала директор школи та повідомила, що викликає батьків до школи у зв`язку з тим, що син побив ногами опікуна своєї однокласниці та класного керівника. Водночас син переслав їй відеозапис, що на телефон зробила одна із його однокласниць. На відеозаписі видно, як б`ють її сина. Переглядаючи цей відеозапис, ОСОБА_1 побачила як класний керівник ОСОБА_6 утримував її сина, а ОСОБА_7 погрожувала та штовхала її сина, чинила психологічний та фізичний тиск на нього. При цьому її син спочатку тримався на відстані витягнутої руки, а після того, як жінка його почала штовхати - штовхнув її у відповідь. Зазначає, що після цього жінка на ім`я ОСОБА_8 сильно штовхнула її сина в стіну і почала тягати за руку. В цей час за іншу руку її сина тримав пан ОСОБА_9 . Оскільки руки її сина тримали сторонні особи і не припиняли штурляти по коридору школи у присутності його однокласників, то Всеволод почав відбиватися ногами. В ході цього конфлікту її син був у дуже збудженому стані і це чітко вбачається з відеозапису. Зазначає, що він вчинив неправильно, коли у відповідь теж почав битися і образив жінку нецензурним словом. Однак ця жінка, своєю чергою, почала бити його по голові, штурляти і голосно кричати в присутності інших дітей та класного керівника, зокрема, ображала її сина та згадувала ОСОБА_1 як матір нецензурними висловами. В кінці суперечки з`явилася вчителька історії та наказала відпустити хлопчика і викликати батьків. ОСОБА_1 стверджує, що на відеозаписі чітко видно як у приміщенні школи її сина Всеволода тримали без його згоди. Про те, що до школи прийшла ця жінка з`ясовувати стосунки з її сином безпосередньо ОСОБА_1 ніхто не попередив. Вважає, що всі дії, які вчинив її син, були спрямовані на те, щоб оборонятися, адже в цей момент його утримували, а не захищали (а. с. 4).

В матеріалах справи також містяться письмові пояснення громадянки ОСОБА_3 від 21 квітня 2026 року, яка зазначила, що 20 квітня 2026 року її онука надіслала їй повідомлення про те, що її однокласник Всеволод 2 рази на уроці викинув її пенал та забирав телефон з парти. Це повідомлення стурбувало ОСОБА_3 та вона вирішила прийти до школи наприкінці останнього уроку, щоб з`ясувати причину вказаних дій. Разом із класним керівником після закінчення уроку вони підішли до малолітнього Всеволода, попросили його затриматися, на що він не погодився, негативно висловився, після чого ОСОБА_3 зазначає, що хлопчик почав штовхатися, битися ногами і ображати її нецензурними висловами. Також ОСОБА_3 зазначає, що класний керівник перестав утримувати хлопчика тоді коли, його дії стали дуже агресивними, після чого той побіг по коридору (а. с. 2).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 21 квітня 2026 року, який працює вчителем біології ліцею № 14 "Здоров`я", останній зазначає про неналежну, на його думку, поведінку малолітнього Всеволода, зокрема, про ситуацію, коли хлопчик викинув з класної кімнати пенал однокласниці ОСОБА_10 . Зазначає, що про цю ситуацію відразу дізналася бабуся (опікун) дівчинки та швидко прибула до школи. Внаслідок цього в коридорі на 3 поверсі, за версією ОСОБА_4 , сталася наступна подія: Всеволод Литвин, вживаючи нецензурну лексику, завдавав удари ногами громадянці ОСОБА_11 в районі ніг, потім він зробив це відносно ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_4 стверджує, що нікому не було завдано тілесних ушкоджень. ОСОБА_4 вважає, що він, як класний керівник, намагався зупинити ці дії, притримуючи більш активного хлопчика, який негативно висловлювався (а. с. 3).

Згідно з письмовими поясненнями вчительки історії ліцею № 14 "Здоров`я" ОСОБА_5 від 21 квітня 2026 року в день події, приблизно об 11:40, вона виходила з кабінету після закінчення уроку і стала свідком ситуації, коли бабуся однієї з учениць ОСОБА_3 шарпала за одяг Всеволода Литвина та вживала в його сторону нецензурну лексику, на що у відповідь Всеволод реагував агресивно та вживав нецензурну лексику в бік цієї жінки та завдавав удари ногами (а. с. 5).

Водночас із дослідженого в судовому засіданні відеозапису (а. с. 12), долученого до матеріалів Протоколу, на початку конфлікту вбачається саме некоректна поведінка двох дорослих осіб, які обмежили рух та фактично утримували малолітню дитину (хлопчика), обмежуючи його вільний рух, смикали його за одяг, емоційно висловлювалися в його бік, в результаті чого останній намагався вирватися з їхньої хватки, та допустив негативні висловлювання в бік дорослих і завдав декілька ударів ногою. Надалі доросла особа жіночої статі також допустила негативні висловлювання в бік хлопчика та його близької особи (матері).

Надаючи оцінку відеозапису події конфлікту,суддя в межах розгляду цієї справи враховує не тільки його перебіг та результат, але й першопричини, що полягали, зокрема, в діях дорослих осіб відносно дитини. При цьому суддя не вбачає необхідності аналізувати зміст негативних висловлювань, які допускалися під час вказаного конфлікту його сторонами.

Так, із відеозапису об`єктивно вбачається, що конфліктна ситуація, про яку йдеться в Протоколі, викликана саме некоректною поведінкою дорослих осіб і фактично спровокована ними, а не дитиною.

В цьому аспекті суддя вважає, що сам по собі факт конфлікту за участі малолітнього не може автоматично свідчити про ухилення його матері від виконання батьківських обов`язків, що неодноразово зазначалось у судовій практиці.

Тож суддя зважає на пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_12 , які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою, а також із даними відеозапису події конфлікту, з яких об`єктивно вбачається, що зазначені в Протоколі дії малолітнього хлопчика були викликані саме некоректною поведінкою дорослих осіб.

Суддя критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , кожен з яких є учасником зазначеного конфлікту, а отже зацікавленими особами. Водночас їхні пояснення переважно мають суб`єктивний характер опису обставин події на свою користь, містять суперечності та невідповідності у порівнянні з дослідженим відеозаписом події. Також у поясненнях цих осіб відсутнє логічне пояснення в частині конкретних дій кожного з них та власної поведінки відносно малолітнього.

Таким чином, аналізуючи пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_12 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, суддею не встановлено факту неналежного виконання з боку ОСОБА_1 батьківських обов`язків, як і не встановлено умислу на вчинення інкримінованого їй правопорушення.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження поза розумним сумнівом обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та факту вчинення з боку ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Положеннями статті 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене та відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КупАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючі кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд дійшов переконання, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 184 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 9, 245, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Лизенко