Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №536/146/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

№ 536/146/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Клименко Світлана Миколаївна, за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевцової Людмили Миколаївни (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ВКЗ), розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 03 січня 2026 року о 13 год 09 хв в селі Садки Кременчуцького району Полтавської області на вул. Підгірній, 12 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що 03 січня 2026 року близько 13 год 00 хв в селі Садки він сидів в припаркованому на узбіччі автомобілі та чекав товариша, під`їхали патрульні поліцейські, сказали, що підозрюють, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння, так як його раніше вже зупиняли за керування в стані наркотичного сп`яніння, згодом оглянули автомобіль та склали на нього протокол за ч.1 ст.121 КУпАП за те, що на одній вісі його автомобіля різний малюнок протектора шин, що не відповідає нормам, потім запропонували проїхати з ними до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, він відмовився, бо не розумів причин для його проведення.

Захисник адвокат Шевцова Л.В. просила закрити справу за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , посилаючись, що поліцейськими не надано доказів керування ним транспортним засобом, не доведено належними та допустимими доказами підстав для його зупинки в відповідності до вимог Закону України «Про національну поліцію», порушено саму процедуру такого огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складено не в присутності ОСОБА_1 як слідує з відеозапису та йому не вручалось і невідомо як воно опинилось в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідності, захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, на порушення яких посилається поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише під час руху транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно абзацу 3 пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз`яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли водій почав рухатись.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції та йому було повідомлено причини зупинки у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Натомість з переглянутого першого фрагменту відеозапису з відеореєстратора патрульних поліцейських встановлено, що автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 стоїть припаркований на узбіччі та не рухається, коли вони проїжджають повз.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» встановлений чіткий перелік підстав, які надають право працівнику поліції на зупинку транспортного засобу, який розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, частиною 3 цієї статті на поліцейського покладений обов`язок поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З другого переглянутого фрагменту відеозапису убачається, що вимоги вищевказаної статті Закону України «Про національну поліцію» працівником поліції не були виконані. Під час спілкування з водієм поліцейський посилається виключно на те, що він вважає, що останній може перебувати в стані наркотичного сп`яніння, так як раніше щодо нього вже складались протоколи за керування в стані наркотичного сп`яніння.

При цьому, поліцейський не наділений безмежними правами, а має діяти виключно в рамках вищевказаного Закону, не порушуючи при цьому прав та інтересів громадян.

Отже, працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, тому подальші вимоги щодо пред`явлення документів, перевірки чи подальшого огляду є неправомірними, а отримані внаслідок цих дій докази, є недопустимими.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказані відомості, що не підтвердилися під час судового розгляду, не може бути єдиним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Враховуючи те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247,283, 284 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня її винесення.

СуддяСвітлана КЛИМЕНКО

Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.