Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №368/1940/25 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1940/25

2/368/424/26

Рішення

Іменем України

"08" травня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.,

з участю представника позивача- адвоката Сікача О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавриленко Алла Миколаївна про встановлення факту не проживання відповідача із спадкодавцем, визнання права власності на частину майна в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просила встановити факт не проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини;

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину майна в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

- частину житлового будинку, загальною площею 54,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- частину земельної ділянки площею 0,0985 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:0010, за адресою АДРЕСА_2 ;

- частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:009, за адресою АДРЕСА_2 ;

- частину земельної ділянки площею 4,2605 га, кадастровий номер 7424180900:07:000:0143, за адресою Чернігівська обл., Прилуцький ра-н, Богданівська сільська рада.

Мотивувала позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі -Спадкодавець), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.07.2024 року.

На день смерті спадкодавець був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , в квартирі також були зареєстровані:

• ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина спадкодавця (позивач);

• ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син спадкодавця (відповідач);

• ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син спадкоємця (третя особа).

Після смерті Спадкодавця залишилась спадщина до якої входить:

• Житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ;

• Земельна ділянка площею 0,0985 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:0010, за адресою АДРЕСА_2 ;

• Земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:009, за адресою АДРЕСА_2 ;

• Земельна ділянка площею 4,2605 га, кадастровий номер 7424180900:07:000:0143, за адресою Чернігівська обл., Прилуцький ра-н, Богданівська сільська рада.

З метою прийняття спадщини, у визначений законодавством 6-ти місячний термін позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса КМНО Гаврилекно А.М. та щодо майна померлого було заведено спадкову справу № 52/2024 року.

Оскільки спадкодавець на залишав заповіту, спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_4 являються його дружину ОСОБА_1 та сини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Між спадкоємцями, як членами сім`ї, була домовленість, що все майно успадковує дружина спадкодавця ОСОБА_1 .

23.12.2024 року ОСОБА_3 склав заяву, що він відмовляється від майна померлого батька ОСОБА_4 , ст. 1270, 1273 ЦК України заявнику роз`яснено, заяву посвідчено приватним нотаріусом Обухівського РНО Київської області Хайсовою В.В., реєстровий № 2956. Вказана заява надійшла до приватного нотаріуса КМНО Гавриленко А.М. 26.12.2024 року за № 171 в рамках спадкової справи № 52/2024.

17.12.2024 року ОСОБА_2 склав заяву, що він відмовляється від майна померлого батька ОСОБА_4 , ст. 1270, 1273 ЦК України заявнику роз`яснено, заяву посвідчено Павлом Бубновим, державним нотаріусом, фахівцем з судових справ та юридичним радником м. Галіфакс, провінція Нова Шотландія, Канада. Заява легалізована на території України шляхом проставлення Апостиля від 13.01.2025 року в країні Канада та здійснено переклад на українську мову перекладачем Разживіною П.Є. підпис якої засвідчено приватним нотаріусом КМНО Тригуб Є.О. 04.02.2025 року, реєстровий № 856. Вказана заява надійшла до приватного нотаріуса КМНО Гавриленко А.М. 27.05.2025 року за № 55 в рамках спадкової справи № 52/2024.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини). Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже на протязі 6-ти місяців до 27.12.2024року спадкоємці повинні були подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї.

Як вбачається, спадкоємець ОСОБА_3 у визначений законодавством 6-ти місячний термін 23.12.2024 року склав та 26.12.2024 року подав заяву про відмову у прийняті спадщини.

Спадкодавець ОСОБА_2 , фактично тривалий час проживає в Канаді, а тому заяву він склав 17.12.2024 року яку засвідчив ОСОБА_5 , державний нотаріус, фахівець з судових справ та юридичний радник м. Галіфакс, провінція Нова Шотландія, Канада. Для використання на території України на вказаній заяві повинен був проставлений апостиль (13.01.2025 року), потім передана в Україну, перекладена на українську мову та нотаріально засвідчений переклад (04.02.2025 року).

В зв`язку з довготривалим оформленням заяви про відмову від спадщини спадкодавцем ОСОБА_2 , вказана заява надійшла нотаріусу з пропущеним 6-ти місячним терміном, а саме лише 27.05.2025 року.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, хоч спадкоємець ОСОБА_2 і подав заяву про відмову від прийняття спадщини, але з пропущенням передбаченого ст. 1270 ЦК України 6-ти місячного строку, і будучи зареєстрованим зі спадкодавцем на день його смерті за однією адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Києва від 04.12.2024 року - ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Отже, оскільки позивач являлась не єдиним спадкоємцем, вона змогла успадкувати лише 1/2 частину майна, а саме:

• частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.06.2025 року № 514 видане приватним нотаріусом КМНО Гавриленко А.М.);

• частину земельної ділянки площею 0,0985 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:0010, за адресою АДРЕСА_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.06.2025 року № 511 видане приватним нотаріусом КМНО Гавриленко А.М.);

• частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:009, за адресою АДРЕСА_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.06.2025 року № 510 видане приватним нотаріусом КМНО Гавриленко А.М.);

• частину земельної ділянки площею 4,2605 га, кадастровий номер 7424180900:07:000:0143, за адресою Чернігівська обл., Прилуцький ра-н, Богданівська сільська рада (свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.06.2025 року № 512 видане приватним нотаріусом КМНО Гавриленко А.М.);

Свідоцтва про право на спадщину на іншу частину спадкоємцю ОСОБА_2 не видавались.

Позивач вважає, що порушено її право на спадкування всього майна яке залишилось після смерті чоловіка ОСОБА_4 , оскільки інші спадкоємці за законом першої черги, син померлого ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини, другий син ОСОБА_2 також відмовився від спадщини, але з пропущеним строком подав заяву.

Спадкоємець ОСОБА_2 не являється таким, що прийняв спадщину в незалежності від подання заяви про прийняття спадщини на підставі частини 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки лише був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, але фактично вже тривалий час проживає за межами території України, а саме в Канаді, не проживав зі спадкодавцем разом на день його смерті.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що вона являється єдиним спадкоємцем, має право успадкувати все майно яке належало спадкодавцю, а спадкоємець ОСОБА_2 не проживав зі спадкодавцем на день смерті, а тому вважається таким що не прийняв спадщину і не має права спадкувати майно померлого.

Належним та допустимим засобом відновлення порушених прав позивача являється встановлення факту не проживання спадкоємця ОСОБА_2 зі спадкодавцем на день смерті та визнання за позивачем права власності частки майна на яке ще не видавалось свідоцтво про право на спадщину за законом.

Обставина не проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті буде підтверджуватись належними та допустимими доказами в процесі розгляду справи.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 04.12.2024 року який наявний спадковій справі, на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований також ОСОБА_2 .

Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_2 , було відмінним, останні роки він не проживав зі спадкодавцем, за цією адресою, а проживав за межами території України, що також може бути підтверджено інформацією про перетин кордону України прикордонною службою України.

Отже, оскільки відповідач, в квартирі за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідач, як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті спадкодавця, а отже не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Ч. 1 ст. 315 ЦПК України, визначено перелік справ по встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Тобто у даній частині ст. 315 ЦПК України, ідеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у ч. 1 ст. 315 ЦПК. До таких умов віднесено: 1) встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; 2) якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 (із змінами та доповненнями), суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач не маже оформити на себе повністю спадкове майно і йому видано свідоцтво про право на спадщину на частину майна, оскільки відповідача також визначено спадкоємцем іншої частин майна яке він не оформлює та на яке не видавалось свідоцтво про право на спадщину за законом.

Таким чином у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав. Суд повинен розглядати справи із вимогами про визнання права власності на спадкове майно, у разі неможливості оформлення спадщини в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 2. постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Оскільки позивач звертається з вимогою про встановлення юридичного факту не проживання відповідача зі спадкодавцем на день смерті, що має юридичне значення і вплине на спадкові права відповідача, а отже існує спір про право - вказана справа підлягає розгляду в позовному провадженні, позивач вважає за необхідне заявити майнову вимогу яка випливає із спору про право, а саме, визнання права власності на спадкове майно.

Також звертаю суду увагу, що незазначення нотаріусом про необхідність встановлення відповідного факту саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову (постанову ВС від 26.02.2025 року № 496/476/22).

Представник позивача- адвокат Сікач О.М. в судовому засіданні позов підтримав та просив задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав відзив в якому позов визнав повністю, так як дійсно не проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 разом на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а лише був прописаний за цією адресою.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився і у поясненнях на позов зазначено, що обставини на обгрунтування позову відповідають дійсності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавриленко Алла Миколаївна в судове засідання не з`явилась.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі -Спадкодавець), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.07.2024 року.

На день смерті спадкодавець був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , в квартирі також були зареєстровані:

• ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина спадкодавця (позивач);

• ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син спадкодавця (відповідач);

• ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син спадкоємця (третя особа).

Після смерті Спадкодавця залишилась спадщина до якої входить:

• Житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ;

• Земельна ділянка площею 0,0985 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:0010, за адресою АДРЕСА_2 ;

• Земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3222287801:01:301:009, за адресою АДРЕСА_2 ;

• Земельна ділянка площею 4,2605 га, кадастровий номер 7424180900:07:000:0143, за адресою Чернігівська обл., Прилуцький ра-н, Богданівська сільська рада.

З метою прийняття спадщини, у визначений законодавством 6-ти місячний термін позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса КМНО Гавриленко А.М. та щодо майна померлого було заведено спадкову справу № 52/2024 року.

Оскільки спадкодавець на залишав заповіту, спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_4 являються його дружину ОСОБА_1 та сини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

23.12.2024 року ОСОБА_3 склав заяву, що він відмовляється від майна померлого батька ОСОБА_4 , ст. 1270, 1273 ЦК України заявнику роз`яснено, заяву посвідчено приватним нотаріусом Обухівського РНО Київської області Хайсовою В.В., реєстровий № 2956. Вказана заява надійшла до приватного нотаріуса КМНО Гавриленко А.М. 26.12.2024 року за № 171 в рамках спадкової справи № 52/2024.

17.12.2024 року ОСОБА_2 склав заяву, що він відмовляється від майна померлого батька ОСОБА_4 , ст. 1270, 1273 ЦК України заявнику роз`яснено, заяву посвідчено Павлом Бубновим, державним нотаріусом, фахівцем з судових справ та юридичним радником м. Галіфакс, провінція Нова Шотландія, Канада. Заява легалізована на території України шляхом проставлення Апостиля від 13.01.2025 року в країні Канада та здійснено переклад на українську мову перекладачем Разживіною П.Є. підпис якої засвідчено приватним нотаріусом КМНО Тригуб Є.О. 04.02.2025 року, реєстровий № 856. Вказана заява надійшла до приватного нотаріуса КМНО Гавриленко А.М. 27.05.2025 року за № 55 в рамках спадкової справи № 52/2024.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини). Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже на протязі 6-ти місяців до 27.12.2024року спадкоємці повинні були подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї.

Як вбачається, спадкоємець ОСОБА_3 у визначений законодавством 6-ти місячний термін 23.12.2024 року склав та 26.12.2024 року подав заяву про відмову у прийняті спадщини.

Спадкодавець ОСОБА_2 , фактично тривалий час проживає в Канаді, а тому заяву він склав 17.12.2024 року яку засвідчив ОСОБА_5 , державний нотаріус, фахівець з судових справ та юридичний радник м. Галіфакс, провінція Нова Шотландія, Канада. Для використання на території України на вказаній заяві повинен був проставлений апостиль (13.01.2025 року), потім передана в Україну, перекладена на українську мову та нотаріально засвідчений переклад (04.02.2025 року).

В зв`язку з довготривалим оформленням заяви про відмову від спадщини спадкодавцем ОСОБА_2 , вказана заява надійшла нотаріусу з пропущеним 6-ти місячним терміном, а саме лише 27.05.2025 року.

Згідно роз`яснень приватного нотаріуса від 21.01.2026 року з посиланням, що за змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Тому приватний нотаріус встановив факт фактичного прийняття спадщини сином спадкодаця ОСОБА_2 який як і позивач має право на частку спадкового майна .

На заяву позивача від 24.06.2025 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно яке є спірним 24.06.2025 року приватним нотаріусом видано свідоцтва про право позивача на частку спадкового майна яке є спірним в яких зазначено, що відповідач ОСОБА_2 має право на іншу частку спадкового майна так як прийняв спадщину.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 04.12.2024 року який наявний спадковій справі, на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований також ОСОБА_2 .

Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_2 , було відмінним, останні роки він не проживав зі спадкодавцем, за цією адресою, а проживав за межами території України, що також підтверджено інформацією про перетин кордону України прикордонною службою України.

Отже, оскільки відповідач, в квартирі за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідач, як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті спадкодавця, а отже не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Відповідно до ст.1296 ЦК України :

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1301 ЦК України :

1. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

В цій цивільній справі є інший випадок , встановлений законом, для заявлення вимоги про визнання недійсними свідоцтв про права на спадщину які видані позивачу та визнання права власності на спадкове майно, так як за наявності спору про право спадкування відповідачем який не прийняв спадщину видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку спадкового майна.

Позовна вимога про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним способом захисту порушених прав позивача так як не відновлює його прав на все спадкове майно яке є спірним . Позовна вимога про визнання права власності за позивачем на частку спірного майна також не є належним способом захисту порушених прав позивача так як за вказаного способу захисту залишаються дійсними записи у виданих позивачу свідоцтвах про право право на спадщину за законом про право відповідача на частку спадкового майна як особи яка прийняла спадщину.

Так як позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, то в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1221, 1261, 1268,1270 ЦК України, ч.2 ст. 315 ЦПК України,суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 18.05.2026 року.

Суддя В.І. Кириченко