Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №357/4425/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4425/26

Провадження № 2-а/357/290/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Примак А. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2026 року ОСОБА_1 інтересах якого діє адвокат – Шатило Оксана Петрівна, через систему «Електронний суд» звернулись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із даним позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову №R241480 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 13.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн

В обґрунтування позову зазначили, що Постановою №R241480 від 13.12.2025 року складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за заявою останнього, яка надійшла через електронний кабінет призовника про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до даної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за не проходження, відмову від проходження ВЛК (п.2 розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", чим на думку відповідача, ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, за яким настає адміністративна відповідальність передбачена ч.3 ст. 210 КУпАП. З таким рішенням відповідача позивач не згоден, вважає його незаконним, необґрунтованим та повністю заперечує визнання себе винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення, просить суд скасувати постанову №R241480 від 13.12.2025 з наступних підстав: Відповідно до «довідки до акта огляду МСЕК» серії КИО-1 №355257 виданої Білоцерківською міжрайонною МСЕК 28.12.2010 року, позивачу внаслідок загального захворювання з 01.01.2011 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно, тому відповідно до змін, що вносяться до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 і від 16 серпня 2024 р. №932 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. №163 обов`язку у позивача проходити військово-лікарську комісію не має.

З 2016 року ОСОБА_1 працює на посаді електрика в ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат», тому починаючи з 16 травня 2024 року, коли вступила в законну силу Постанова КМУ №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яка передбачала зміни до правил військового обліку, призиву громадян на службу та надання відстрочки від призиву, позивачеві відстрочку від призиву оформлювали з місця роботи. Особисто позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не звертався, надавши працівникам кадрів свого підприємства перелік документів для отримання відстрочки від призиву на службу і в подальшому не турбувався питанням наявності відстрочки, оскільки на роботі його запевнили в тому, що йому надано відстрочку.

У грудні місяці 2025 року, після внесення змін щодо подачі документів на відстрочку через ЦНАП, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 року № 1364, позивач був вимушений придбати смартфон, так як згідно відповідних змін він дізнався, що наявність мобільного застосунку «Резерв+» є обов`язковою умовою для осіб, які мають відстрочку, адже після подачі пакету документів на отримання відстрочки через ЦНАП, рішення комісії буде можливо відслідкувати лише у смартфоні. Таким чином, на початку грудня 2025 року позивач встановив на новий телефон мобільний застосунок «Резерв+», проте через необізнаність у його користуванні «напевно» помилково подав заяву про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Про це стало відомо лише після звернення представника позивача до відповідача за роз`ясненням причини відображення у застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 стрічки «не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Відповідач у своїй відповіді, яка була отримана представником позивача 11.03.2026 року на електронну адресу, посилається на те, що Постанова №R241480 від 13.12.2025 була винесена в Реєстрі «Оберіг» за заявою ОСОБА_1 про визнання вини в рамках справи № F3039340 про не проходження ним ВЛК. На час звернення позивач перебуває в розшуку як порушник правил військового обліку 3 14.02.2026, тому що не з`явився по повістці на 24.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надалі позивачеві у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 в каб. 54. Щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення тому особиста присутність обов`язкова. Один примірник протоколу буде надано уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки під особистий підпис. До відповіді була додана Постанова №R241480 від 13.12.2025 року складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, оскаржувана постанова отримана 11.03.2026 року, тому строк оскарження її розпочинається 11.03.2026 та закінчується 20.03.2026 року.

З огляду на це притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння. Відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12.02.2025 року Верховна Рада України постановляє: Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., N 22, ст. 196) викласти в такій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Таким чином, позивач, як особа з інвалідністю не мав обов`язку проходити ВЛК та не повинен бути викликаним працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 з такою метою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2026 року справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати до суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 13 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав ухвалу про відкриття провадження в справі 30 березня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

21 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Кірігетова Дмитра Ігоровича з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до Постанов позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не пройшов, відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив правила військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Ключовою обставиною в даній справі є те, що Позивачем самостійно подано заяву через електронний сервіс «Резерв+», в якій він повідомив про допущене правопорушення законодавства, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Згідно із заявою Позивача від 06.12.2025, сформованою через електронний сервіс «Резерв+», ідентифікатор заяви № SF2D9A87F-6784-F011-AB23-00505684C39D, позивач зазначив, що не оспорює допущене правопорушення, визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява сформована із застосуванням електронних засобів ідентифікації та підтвердження накладенням електронного підпису особи. Таким чином, Позивачем фактично визнано як факт вчинення адміністративного правопорушення, так і згоду на притягнення до відповідальності, що виключає спір щодо встановлених обставин справи. Доводи Позивача про протиправність Постанови є формальними та спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки спростовуються його ж власними діями, а саме поданням відповідної заяви через електронний сервіс «Резерв+».

З урахуванням викладеного, Постанова винесена уповноваженою посадовою особою, у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства та за наявності достатніх правових підстав. Відповідач зазначив, що станом на дату подання цього відзиву копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами на адресу Відповідача не надходила. В зв`язку з чим Відповідач позбавлений можливості надати повноцінні заперечення щодо всіх доводів Позивача та дослідити надані ним докази. Водночас, з метою дотримання процесуальних строків, Відповідач подає відзив виходячи з наявних у нього матеріалів та обставин справи.

29 квітня 2026 рок через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Шатило О.П., в який зазначила, що наявність заяви особи про визнання вини, без підтвердження доказами самого факту порушення, не може бути безумовною підставою для притягнення до відповідальності. Позивач наголошує на вимогах ст. 245 та ст. 247 КУпАП, згідно з якими обов`язковою умовою є наявність події правопорушення, що має бути доведена. Про повне визнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення за наслідками поданої заяви про визнання своєї вини, є сплата штрафу, що у даному випадку не відбулась. Позивач наголошує, що подача такої заяви відбулась формально, без його належної згоди та наміру визнавати таке правопорушення. У судовій практиці існує поняття, що помилка зроблена автоматично не розглядається в розрізі порушення, а розглядається в розрізі людського фактору. Тобто, юридична помилка передбачає можливість помилок або хибних рішень через втому, обмеженість інформації, тиск або упередженість. В даному випадку, позивач на момент подання такої «згоди» лише вперше встановив застосунок «Резерв +», був необізнаний у його користуванні, тому натискання на одне «віконце» в додатку призвело до таких наслідків, що і послугувало зверненню до суду про оскарження такого рішення, адже іншого шляху вирішення такої проблеми, окрім, як звернення до суду, не існує.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, відповідач у встановленні судом строки подав відзив на позов, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо заяви представника відповідача про неотримання копії позовної заяви, суд роз`яснює представнику згідно положень ч. 1, 2 ст. 18 КАС України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Частиною 6 статті 18 КАС України передбачено, що серед інших суб`єктів державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Згідно абз. 3, 4 ч. 9 ст 44 КАС України Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Отже, з урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , як територіальний орган органу державної влади, зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, а у позивача та суду відсутній обов`язок направляти, в тому числі копію позовної заяви з додатками, учаснику справи, який зобов`язаний зареєструвати таких кабінет, але не зареєстрував.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № R241480, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.

За змістом постанови, «за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на її притягнення до адміністративної відповідальності: 06.12.2025.

Згідно витягу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації до (03.05.2026) як людина з інвалідністю. Грищенко має інвалідність 3 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , видане 07.06.2012 Управлінням ПФУ в м. Білій Церкві Київської області.

Представник відповідача на підтвердження правомірності винесеної постанови надав заяву ОСОБА_3 про визнання порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п.1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У пункті 2 Порядку № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1, 2, 7, 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку № 1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ,відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також згідно з підпунктом 101 пункту 1 Правил у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий обліку районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

В постанові вказується, що ОСОБА_1 порушив п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Разом з тим у витягу з військово-облікового документу «Резерв +» відносно ОСОБА_1 наявні дані про визнання його особою з інвалідністю.

Згідно ст. 9 КУпАП Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності в її діянні (дії чи бездіяльності) складу правопорушення, зокрема: об`єкт, суб`єкт, об`єктивна сторона та суб`єктивна сторона.

Позивач ОСОБА_1 був притягнутий постановою R241480 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст.210 КпАП України Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 ст. 210КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

В постанові ж зазначено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду встановлено для осіб, які були визнані обмежено придатними до військової служби, окрім осіб з інвалідністю.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, про що надав відповідні докази, такі дані відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, були відомі ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент винесення оскаржуваної постанови, а тому суд зазначає, що позивач не є суб`єктом вчинення правопорушення, оскільки не мав обов`язку, встановленого положеннями п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», таким чином в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУПАП, а винесення постанови № R241480 є протиправним.

Щодо посилання представника відповідача на наявність заяви ОСОБА_1 про визнання ним правопорушення суд зазначає наступне.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Вказана позиція відповідає Постанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року в справі № 524/9716/16-а

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Згідно Постанови Верховного суду від 15 травня 2019 в справі № 537/2088/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх аспектах

За аналогією з визнанням особою вини у вчиненні порушення ПДР визнання вини порушення законодавства про мобілізацію не може слугувати єдиним доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведено, що ОСОБА_1 мав обов`язок виконати вимоги п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме через наявність в нього інвалідності, а тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи Відповідач будь-яких доказів в обґрунтування заперечень та відзиву на позов до суду не надав, розпорядившись своїм правом на власний розсуд.

Оскільки відповідачем у справі, не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та правомірності прийняття постанови серії № R241480 від 13 грудня 2025 року, яка є предметом оскарження у даній справі, а тому приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, та враховуючи положення ст.62 Конституції України, ст.280, 251 КУпАП, ст.77 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо скасування постанови.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, у тому числі, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято з порушенням вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для його скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення, тому позов підлягає до задоволення.

При вирішенні питання про стягнення судового збору суд вказує наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки справа, що розглядається, не є справою щодо накладення адміністративного стягнення (глава 22 КУпАП), а є адміністративною справою з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (накладення адміністративного стягнення) (стаття 286 КАС України).

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 21.01.2021 року у справі № 361/8616/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Частиною 2 пп.5 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становив 3328,00 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що предметом розгляду даної справи є правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становить 665,60 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ч. 2 ст. 19, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати рішення суб`єкта владних повноважень – постанову від 13 грудня 2025 року № R241480 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, яким рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Місце знаходження: АДРЕСА_2 . Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3

СуддяМ. М. Бебешко