Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №161/1496/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1496/26

Провадження № 2-а/161/78/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 січня 2026 поліцейським інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області, старшим лейтенантом поліції Мороз Вікторією Віталіївною, була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №6521210, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови 16.01.2016 о 16 год. 36 хв. в м. Луцьк, проспект Соборності, 25 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів. Такі дії є порушенням п.18.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУПАП.

Із вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення позивач не погоджується, вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вказує, що згідно п.18.1 ПДР водієм не може бути створено перешкоду пішоходам, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. Навпаки, на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід, переконавшись перед цим у відсутності транспортних засобів, що наближаються до нього.

Відтак просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6521210 від 16.01.2026.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2026 відкрито провадження в адміністративній справі з проведенням розгляду справи в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

30 березня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області залучено до участі в справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції. Співвідповідачу визначено десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

30 січня 2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з 1 (одним) оптичним DVD-диском, в якому відповідач зазначив, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Також вказав, що зазначене адміністративне правопорушення було зафіксовано у встановленому законом порядку за допомогою автомобільного відеореєстратора працівників поліції №70 МАІ, відеозапис від 16.01.2026 року, який є належним і допустимим доказом відповідно до статті 251 КУПАП.

03 лютого 2026 до суду від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач вказує, що перед нерегульованим пішохідним переходом були транспортні засоби, що рухалися середньою смугою, які зменшили швидкість та зупинилися, а він, для продовження руху, мав переконатись у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а тому його мали б притягнути до відповідальності за порушення п.18.4 ПД. Проте, в оскаржуваній постанові не вказано про порушення ним п.18.4 ПД. А тому, в його діях відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки вказаного у оскаржуваній постанові порушення п.18.1 ПДР у вигляді створення перешкоди пішоходам, що наближаються до нерегульованого пішохідного взагалі переходу не існувало.

08 квітня 2026 до суду від відповідача 2 Департамент патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 2 у відзив на позов проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, вказує на законність винесеної постанови та безпідставність заявлених позовних вимог.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС Українимісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 16 січня 2026 інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області, старшим лейтенантом поліції Мороз Вікторією Віталіївною, була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №6521210, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Із змісту вказаної вище постанови вбачається, що 16.01.2016 о 16 год. 36 хв. в м. Луцьк, проспект Соборності, 25 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів. Такі дії є порушенням п.18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУПАП.

Не погодившись із такою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 18.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, на підтвердження порушення позивачем п.18.1 ПДР відповідачами до відзивів долучені диски із відеозаписом із відеореєстратора патрульного автомобіля.

В оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано, що 16.01.2016 о 16 год. 36 хв. в м. Луцьк, проспект Соборності, 25 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів. Такі дії є порушенням п.18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУПАП.

Частина 1 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За умовами п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно п. 18.4 ПДР України, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Суд, дослідивши відеозапис, що долучено відповідачами до матеріалів справи, зазначає, що на такому зафіксовано, що 16.01.2026 о 16 год. 36 хв. пішохід ступив на пішохідний перехід та розпочав рух проїзною частиною дороги. Транспортні засоби, що рухалися середньою смугою, зменшили швидкість та зупинилися з метою надання переваги пішоходу. Позивач, керуючи транспортним засобом марки «RENAULT ZOE», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись крайньою лівою смугою руху, не зменшив швидкість та не зупинився, перед нерегульованим пішохідним переходом, коли інші авто вже зупинилися.

Відтак, пункт 18.4 ПДР є спеціальною нормою щодо руху транспортних засобів по суміжних смугах перед нерегульованим пішохідним пере-ходом, тоді як пункт 18.1 ПДР встановлює загальний обов`язок водія надати дорогу пішоходу. За наявності обставин, передбачених п.18.4 ПДР, застосуванню підлягає саме спеціальна норма.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.18.1 Правил дорожнього руху, однак згідно встановлених обставин вчинене позивачем правопорушення не підпадає під порушення пункту п.18.1 ПДР.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що інспектором поліції неправильно кваліфіковано дії позивача як порушення пункту 18.1 ПДР, що є підставою для скасування спірної постанови, оскільки позивач не вчинив відповідного правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6521210 від 16.01.2026 та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, що у відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665, 60 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 21 січня 2026.

На підставі ст.ст. 7, 9, ч.1 ст. 122, 245, 251, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову серії ЕНА №6521210 від 16 січня 2026 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно притягнення притягнення ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: вул. Залізнична, 15, м. Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження:03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур