Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №404/13168/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/13168/25

Номер провадження 2/404/5069/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючої судді – Варакіної Н.Б.

при секретарі – Андон`євої В.Л.,

розглянувши в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В. ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд.7А, м. Кропивницький, 25009) про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року представник позивача, адвокат Мотуз О.В. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Посилався на те, що ОСОБА_1 з 15 липня 1982 року по 01 грудня 2002 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

01 грудня 2002 року позивача звільнено з роботи.

Всі вказані вище обставини про роботу позивача та його звільнення підтверджуються його трудовою книжкою та не можуть і не будуть заперечуватись відповідачем.

За час роботи на підприємстві позивач отримав хронічне професійне захворювання.

П.7 акту №15 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 квітня 2007 року, затвердженого Головним державним лікарем СЕС ООРР смт. Смоліне, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:- двоб. плечолопатковий періартроз ПФ другого ст., деф. артроз ліктьових суглобів ПФ першого-другого ст., деф. артроз колінних суглобів ПФ другого ст. з вираженим та стійким больовим синдромом, згинально-розгинальними контрактурами, явищами бурситу.

Відповідно до п. 16 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в несприятливих умовах на підприємствах: ГРЕ-47 Кіровська експедиція, Смолінська шахта ДП «СхідГЗК».

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важка праця, несприятливий мікроклімат.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 червня 2007 року серії 2 16 ПК № 002115, позивачу первинно безстроково встановлено втрату працездатності на рівні 45%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 червня 2007 року серії 2 18 ВБ № 122400, позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується епікризом № 1841 та епікризом № 1958.

Відповідно до виписки з історії хвороби № 4294/584 позивач має скарги на біль і обмеження руху в колінних, ліктьових, плечових суглобах, болі в шийному і п/кр від. хребта, з іррадіацією в праву ногу.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.

Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Вважає, що за таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання роботодавцем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

Просив суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що Головне управління не вчиняло протиправних дій по відношенню до позивача.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якому просить позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 15 липня 1982 року по 01 грудня 2002 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

01 грудня 2002 року позивача звільнено з роботи.

За час роботи на підприємстві позивач отримав хронічне професійне захворювання.

П.7 акту №15 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 квітня 2007 року, затвердженого Головним державним лікарем СЕС ООРР смт. Смоліне, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:- двоб. плечолопатковий періартроз ПФ другого ст., деф. артроз ліктьових суглобів ПФ першого-другого ст., деф. артроз колінних суглобів ПФ другого ст. з вираженим та стійким больовим синдромом, згинально-розгинальними контрактурами, явищами бурситу.

Відповідно до п. 16 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в несприятливих умовах на підприємствах: ГРЕ-47 Кіровська експедиція, Смолінська шахта ДП «СхідГЗК».

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важка праця, несприятливий мікроклімат.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 червня 2007 року серії 2 16 ПК № 002115, позивачу первинно безстроково встановлено втрату працездатності на рівні 45%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 червня 2007 року серії 2 18 ВБ № 122400, позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується епікризом № 1841 та епікризом № 1958.

Відповідно до виписки з історії хвороби № 4294/584 позивач має скарги на біль і обмеження руху в колінних, ліктьових, плечових суглобах, болі в шийному і п/кр від. хребта, з іррадіацією в праву ногу.

За таких обставин зі сторони відповідача, позивачу має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічних професійних захворювань.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Так, ст .46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст. 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній з моменту прийняття цього закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, передбачали, що відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 ст.1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» п. 1 ч. 1 ст. 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (ч. 3 ст. 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (ч. 3 ст. 34).

З огляду на положення ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відтак, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст. 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до ст.13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абз. 4 ст. 1, підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Крім того, згідно відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Кіровоградській області припинено.

Отже, належним відповідачем по справі має бути Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Визначаючи суму моральної шкоди позивач виходить з наступного.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок втрати працездатності на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За таких обставин, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000.00 грн., а в іншій частині відмовити.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В. ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд.7А, м. Кропивницький, 25009) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд.7А, м. Кропивницький, 25009) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд.7А, м. Кропивницький, 25009) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення складено 18.05.2026.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна