Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №343/547/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/547/26

Провадження №: 2-а/343/16/26

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого суддi – Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, адміністративну справу № 343/547/26, за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представниці - адвокатки Кобилинець Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача, позиція відповідача:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представниця - адвокатка Кобилиець Т.В., звернувся до суду із позовом (а.с. 1-5), до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову №243 від 04.03.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він перебуває на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Вигодської селищної ради Івано – Франківської області. 05.02.2026 до цього відділу надійшло розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність забезпечення своєчасного оповіщення і прибуття до ТЦК та СП, зокрема, вчителя ОСОБА_2 , який є працівником Ілемнянського ліцею Вигодської селишної ради Івано – Франківської області. Оскільки безпосереднім керівником цього працівника є директор ліцею, в.о. начальника відділу освіти Вигодської селищної ради Н.Шпильчин було скеровано дане розпорядження директору та письмово повідомлено про необхідність виконання такого. Не зважаючи на те, що до його повноважень та компетенції не належить здійснювати забезпечення своєчасного оповіщення і прибуття працівників до ТЦК та СП, його було викликано до такого, складено відносно нього адміністративний протокол та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Зазначає, що він не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адже в нього немає і не було повноважень на виконання абз. 6 чи 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо працівників шкіл, які входять в систему закладів освіти Вигодської селищної ради.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представниця – адвокатка Кобилинець Т.В. позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення такого був повідомленим належним чином (а.с. 50).

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

18 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Судові засідання призначені 27.04.2026 та 06.05.2026 були відкладені у зв`язку із увільненням головуючого судді від виконання обов`язків у зв`язку із участю в семінарі для суддів місцевих загальних судів та у зв`язку із клопотанням представниці позивача.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що постановою №243 від 04.03.2026 (а.с. 10-12), позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, а саме за те, що він порушив вимоги абз. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачу ОСОБА_1 фактично поставлено у вину те, що директором Ілемнянського ліцею у встановленому законом порядку не виконано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у частині забезпечення своєчасного оповіщення і прибуття працівника до ТЦК та СП, а він, як керівник відділу освіти, не залежно від того, чи перебуває військовозобов`язаний у прямих трудових відносинах із відділом освіти, не організував належне виконання розпорядження.

Відповідно до копії розпорядження №62 від 02.02.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13-14), яке адресовано керівнику відділу освіти, молоді та спорту Вигодської селищної ради, зобов`язано забезпечити прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також зобов`язано проінформувати ІНФОРМАЦІЯ_2 про результати виконання цього розпорядження до 11.02.2026.

Згідно із листом в.о. начальниці відділу Н.Шпильчин від 06.02.2026 "Про виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 " (а.с. 15), зобов`язано директора Ілемнянського ліцею видати наказ про оповіщення зазначених у розпорядженні працівників, ознайомити таких під підпис із цим розпорядженням та до 11.02.2026 письмово повідомити про результати оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , директором Ілемнянського ліцею ОСОБА_3 09.02.2026 було видано наказ №14-к/тм (а.с. 16), і цього ж дня сформовано лист №01-2-08 (а.с. 18), про результати виконання розпорядження.

Відповідно до копій рішення восьмої позачергової сесії Вигодської селищної ради Івано – Франківської області від 07.08.2019 №226-8/2019 (а.с. 29-33) та статуту Ілемнянського ліцею Вигодської селищної ради (а.с. 36-40), відділ освіти, молоді та спорту Вигодської селищної ради є уповноваженим органом селищної ради, як засновника, із визначеного переліку питань, серед яких немає питання безпосереднього підпорядкування працівників закладів освіти начальнику цього відділу, а такі підпорядковуються директору ліцею.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що перебувачи на посаді в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту Вигодської сещної ради та отримавши розпорядження ТЦК та СП, письмово повідомила про це директора ліцею із роз`ясненням необхідності надати відповідь у встановлений у розпорядженні строк.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що після отримання розпорядження та листа в.о. начальника відділу освіти він видав відповідний наказ, однак працівників ліцею не вдалось повідомити, оскільки такі не перебували на роботі. Відповідь на розпорядження він особисто подав ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, в даній справі спірним є питання щодо того, чи є в діях позивача ОСОБА_1 суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в частині не виконання вимог абз. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено обов`язок установи сприяти, зокрема, територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки у їхній роботі в мирний час та в особливий період.

Спірні правовідносини між сторонами виникли стосовно винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача та наявності чи відсутності підстав для її скасування.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення сторони позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів у справі.

Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Аналізуючи загальну частину КУпАП можна зробити висновок, що підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою протиправного діяння чи бездіяльності, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених у КУпАП об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене протиправне діяння чи бездіяльність, як адміністративне правопорушення.

Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Вирішуючи питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) поза розумним сумнівом.

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності не дозволяє будь - якій неупередженій людині визнати особу винною.

Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у випадку, коли її винуватість доведено поза розумним сумнівом.

Тому, поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винним у вчиненні якого визнаний позивач ОСОБА_1 – як ті, що утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Так, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами та посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (військовозобов`язані, призовники, резервісти, посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань).

Отже, суд звертає увагу, що склад адміністративного правопорушення – це сукупність чотирьох необхідних і достатніх елементів (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт), закріплених у законі ознак, що характеризують суспільно шкідливе діяння як правопорушення і є підставою для притягнення особи до відповідальності. Без будь - якого з цих елементів, діяння не може бути визнане правопорушенням.

Суд встановив, що в даному випадку у діях позивача ОСОБА_1 немає двох елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, таких як – суб`єктивна сторона та суб`єкт.

Так, позивачу ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він як керівник відділу освіти, молоді та спорту Вигодської селищної ради Івано – Франківської області, до системи закладів освіти якого входить і Ілемнянський ліцей, працівником якого є військовозобов`язаний ОСОБА_2 , який згідно із розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був прибути до такого, не сприяв територіальному центру комплектування та соціальної підтримки у його роботі в особливий період, чим порушив вимоги абз. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, судом встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_2 не перебуває у підпорядкуванні позивача ОСОБА_1 , оскільки у останнього немає жодних із повноважень щодо працівників закладів освіти, які підпорядковуються директору такого закладу.

Таким чином, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, видаючи відповідне розпорядження про зобов`язання забезпечення своєчасного оповіщення і прибуття осіб до ТЦК та СП, повинен визначати належного керівника відповідного підприємства, установи чи організації.

В даному випадку, із врахуванням того, що у позивача ОСОБА_1 відсутні відповідні повноваження, в.о. начальника цього відділу, наступного дня після отримання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , листом повідомила директора Ілемнянського ліцею про необхідність виконання цього розпорядження із долученням копії такого.

Тобто, начальник відділу освіти, молоді та спорту Вигодської селищної ради у межах своїх законом визначених повноважень здійснив всі необхідні дії.

Отже, в діях позивача ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та такий у даній справі не є суб`єктом вчинення цього правопорушення.

Таким чином, із врахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне позов задовольнити та скасувати постанову №243 від 04.03.2026, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, закривши на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вважає за необхідне давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені стороною позивача, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. 2, 9, 20, 72, 73-77, 90 КАС України, ст. 7, 9-11, 33, 210-1, 247, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, ст. 241, 243, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову №243 від 04.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, закривши на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: І.М.Андрусів