Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №195/571/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/571/26

1-кп/195/82/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді – ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.04.2026 року за № 12026046590000023 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Некрасівка, Охінського району Сахалінської області, із середньою освітою, незаміжня, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше несудима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2026 року приблизно об 10:00 годині знаходилась на території домоволодіння АДРЕСА_3 , з дозволу власника ОСОБА_5 , під час спілкування з останнім з`ясувала, що він має на праві приватної власності зарядну станцію марки «OUKITEL P800», після чого у ОСОБА_3 раптово виник кримінальний умисел, спрямований на заволодіння зазначеним чужим майном шляхом зловживання довірою.

Реалізуючи свій кримінальний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_3 , в цей же день та час, знаходячись на території вищевказаного домоволодіння, використовуючи довірчі, дружні стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_5 , діючи умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи на меті в подальшому повернути потерпілому належне йому майно, попросила у ОСОБА_5 вищевказану зарядну станцію марки «OUKITEL P800», для особистого тимчасового користування, на що ОСОБА_5 , будучи введеним в оману, надав свою згоду та передав ОСОБА_3 належне йому вказане майно.

Діючи на досягнення єдиного кримінального результату, ОСОБА_3 , продовжуючи свої кримінальні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та звернення його на свою користь, отримавши в руки від потерпілого вищевказану зарядну станцію марки «OUKITEL P800», висловила неправдиве зобов`язання її повернути після закінчення користування та утримуючи в руках вказане чуже майно з місця вчинення проступку зникла разом із ним та в подальшому розпорядилась цим майном на власний розсуд.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи №677/26 від 21.04.2026 року, ринкова вартість зарядної станції марки «OUKITEL P800», на момент вчинення кримінального правопорушення становила 9889 грн.10 коп. Таким чином, ОСОБА_3 своїми кримінальними діями спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.

Умисні дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Крім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.04.2026 року приблизно об 18:00 годині знаходилась біля території домоволодіння АДРЕСА_4 , де під час спілкування з ОСОБА_6 з`ясувала, що він має на праві приватної власності мобільний телефон марки Apple моделі iPhone 12, після чого у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння зазначеним чужим майном шляхом зловживання довірою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_3 , в цей же день та час, знаходячись біля території вищевказаного домоволодіння, використовуючи довірчі, дружні стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_6 , діючи повторно, умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи на меті в подальшому повернути потерпілому належне йому майно, попросила у ОСОБА_6 вищевказаний мобільний телефон марки Apple моделі iPhone 12, щоб здійснити телефонний дзвінок, на що ОСОБА_6 , будучи введеним в оману, надав свою згоду та передав ОСОБА_3 належне йому вказане майно.

Діючи на досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та звернення його на свою користь, отримавши в руки від потерпілого вищевказаний мобільний телефон марки Apple моделі iPhone 12, висловила неправдиве зобов`язання його повернути після закінчення користування та утримуючи в руках вказане чуже майно з місця вчинення злочину зникла разом із ним та в подальшому розпорядилась цим майном на власний розсуд.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи №677/26 від 21.04.2026 року, ринкова вартість мобільного телефону марки Apple моделі iPhone 12, на момент вчинення кримінального правопорушення становила 12688 грн. 00 коп. Таким чином, ОСОБА_3 , своїми злочинними діями спричинила потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.

Умисні дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачена погоджуючись з вищенаведеними обставинами, вину визнала, пояснює свою протиправну поведінку своєю легковажністю та браком коштів. Щиро розкаюється в скоєному, просить суворо її не карати.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які визнали фактичні обставини злочину і не оспорюють, пересвідчившись в правильності розуміння учасниками судового провадження змісту фактичних обставин злочину, в добровільності їх позиції, роз`яснивши обмеження, щодо оскарження таких обставин, суд визнав у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи та обмежитись лише допитом обвинуваченої, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченого. Окрім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 К. (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до характерезуючих матеріалів обвинувачена позитивно характеризується по місцю проживання, скарг відносно нього не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд, оцінивши показання обвинуваченої ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет злочину, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченою добровільно, значення змісту якого вона правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі її самовикриття.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

До обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_3 суд відносить її щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком та нетяжким злочином, особу обвинуваченої ОСОБА_3 яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вчинила кримінальні правопорушення з корисливих мотивів, позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинувачена є суб`єктом інкримінованому її злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи також, що обвинувачена вину визнала розкаялася,враховуючи також її пенсійний вік та позицію потерпілих, які просять суд не позбавляти її волі, тому з метою її перевиховання та упередження скоєння кримінальних правопорушень в подальшому, суд вважає, призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 190 та ч.2 ст. 190 КК України без її ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75

Цивільний позов у справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, а саме: зарядну станцію марки «OUKITEL P800» - яка передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити в останнього; мобільний телефон марки Apple моделі iPhone 12, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити в останнього.

Питання щодо процесуальних витрат, понесених на залученні експертів при проведенні судово-товарознавчих експертиз – загальною вартістю 420.00 грн. - відповідно до вимог ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 190 та ч.2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

за ч.1 ст.190 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі п. п. 1-3 ч. 2 ст.59-1КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточну міру покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 ( шість) місяців, поклавши на неї обов`язки відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, та зобов`язати засуджену ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати, які понесені при залученні експертів при проведенні судово-товарознавчих експертиз – загальною вартістю 420 (чотириста двадцять гривень ) 00 копійок.

Речові докази по справі, а саме: зарядну станцію марки «OUKITEL P800» - яка передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити в останнього; мобільний телефон марки Apple моделі iPhone 12, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити в останнього.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя: ОСОБА_1