Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №195/576/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/576/26

1-кп/195/83/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді – ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 квітня 2026 року за №12026041590000055 від відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Рубанівка, Великолепетиського району Херсонської області, громадянки України, не працюючої, без реєстрації місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2026 року приблизно об 14 годині 00 хвилин, знаходилася у дворі на прибудинковій території домоволодіння АДРЕСА_2 , з дозволу раніше знайомої господарки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де побачила через відкриті двостулкові металеві ворота гаражу, розташованого за вищевказаною адресою, як ОСОБА_5 , яка в цей момент перебувала в приміщенні гаражу, залишила на полиці власний гаманець із шкірозамінника чорного кольору із належними їй грошовими коштами в сумі 3750 грн., а сама у власних потребах відлучилася до житлового будинку даного домоволодіння.

Після чого, у ОСОБА_3 , яка усвідомлювала, що в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022, дію якого продовжено на момент вчинення злочину в порядку передбаченим ст.6 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який є особливим правовим режимом, раптово виник злочинний умисел, спрямований на проникнення у інше приміщення – гараж та таємне викрадення чужого майна – гаманця із шкірозамінника чорного кольору із грошовими коштами в сумі 3750 грн., належних потерпілій ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна – вказаного гаманця та грошових коштів, ОСОБА_3 , в цей же день, тобто 01.04.2026 року, приблизно об 14 годині 01 хвилин, перебуваючи в умовах правового режиму воєнного стану, підійшла до господарської будівлі – гаражу, розташованого на території домоволодіння за вищевказаною адресою, де усвідомлюючи, що власниця домоволодіння ОСОБА_5 перебуває в приміщенні житлового будинку за даною адресою та будучи впевненою, що остання, а також будь-які інші сторонні особи за її діями не спостерігають, діючи умисно, таємно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу проникла через відчиненні двостулкові металеві ворота в середину приміщення гаражу, де з полиці схопила власними руками та викрала гаманець із шкірозамінника чорного кольору, який не представляє майнової цінності для потерпілої, із грошовими коштами в сумі 3750 грн., сімома купюрами номіналом 500 грн., одною купюрою номіналом 200 грн., одною купюрою номіналом 50 грн., які поклала до кишені свого одягу та утримуючи таким чином викрадені гаманець із грошовими коштами при собі, з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинила потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3750 грн.

Умисні дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення та вчинена в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачена погоджуючись з вищенаведеними обставинами, вину визнала, пояснює свою протиправну поведінку своєю легковажністю, вказує що вчинила крадіжку через нестачу грошових коштів. Щиро розкаюється в скоєному.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які визнали фактичні обставини злочину і не оспорюють, пересвідчившись в правильності розуміння учасниками судового провадження змісту фактичних обставин злочину, в добровільності їх позиції, роз`яснивши обмеження, щодо оскарження таких обставин, суд визнав у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи та обмежитись лише допитом обвинуваченого, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченого. Окрім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 К. (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до характерезуючих матеріалів обвинуваченої, посередньо характеризується по місцю проживання, скарг відносно неї не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд, оцінивши показання обвинуваченої ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет злочину, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченою добровільно, значення змісту якого вона правильно розуміє, що згідно зі ст.18, ч.2 ст.95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі її самовикриття.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

До обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_3 суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вчинила кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, посередньо характеризується за місцем проживання. Обвинувачена є суб`єктом інкримінованому їй злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи також, що обвинувачена вину визнала, розкаялася у вчиненому, враховуючи також позицію потерпілої, яка просить суворо не карати, тому з метою її перевиховання та упередження скоєння кримінальних правопорушень в подальшому, суд вважає, призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, без її ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судових експертиз відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, а саме: грошові кошти в сумі 3000 грн., купюрами номіналом 500 грн., в кількості 6 штук, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_5 — залишити в останньої; оптичний диск білого кольору, на якому знаходиться відеозапис проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_3 — залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іспитовим строком на 1 /один/ рік, поклавши на неї обов`язки відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, та зобов`язати засуджену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по справі, а саме: грошові кошти в сумі 3000 грн., купюрами номіналом 500 грн. — 6 штук, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_5 — залишити в останньої; оптичний диск білого кольору, на якому знаходиться відеозапис проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_3 — залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1

18.05.2026