Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №208/10029/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/10029/25

провадження № 2/208/2530/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання – Компанієць І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 29.12.2023 року о 12:50 годині по вул. Залізнична в місті Покровськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач, та автомобіля Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО». Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.2024 року.

Позивач як страховик потерпілої особи ОСОБА_2 виплатив останньому розмір страхового відшкодування на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу у сумі 75 347,41 грн і звернувся до страхової компанії винної особи ОСОБА_1 – ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «СК ВУСО» здійснило на користь Позивача виплату страхового відшкодування у сумі 28 279,64 грн.

Відтак, сума матеріальної шкоди, яка була заподіяна Відповідачем і не була покрита страховим відшкодуванням, становить 47 067,77 грн, які позивач просить стягнути з Відповідача у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.08.2025 головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А.

Ухвалою від 19.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи наданий строк для подання заяв по суті справи, а також заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, призначене на 27.10.2025, відповідач не з`явився, відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Судове засідання, призначене на 25.11.2025, знято з розгляду через перебування судді на навчанні.

В судові засідання, призначені на 29.01.2026, 12.03.2026, 20.03.2026, 15.05.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв, клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився на судовий розгляд справи, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 15.05.2026, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, долучені докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами.

29.12.2023 року о 12 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 в м. Покровськ по вул. Залізнична, 189, керуючи транспортним засобом Mercedes – Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі Mercedes – Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , та Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримали механічні пошкодження, чи порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджена матеріалами адміністративної справи, що встановлено постановою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.2024 року у справі № 235/434/24, яка набрала законної сили 09.02.2024 року (а.с. 12).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння шкоди та вина ОСОБА_1 є доведеними та не потребують доказування.

Цивільно – правова відповідальність ОСОБА_1 щодо транспортного засобу Mercedes – Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована в ПАТ «СК «ВУСО», поліс страхування ЕР 217855630 від 29.12.2023, відповідно до якого ліміт за шкоду майну становить 160 000,00 гривень, франшиза 2 000,00 грн (а.с. 33).

Потерпілою особою і власником транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «Аметрін ФК», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 32), довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3024001325432544 Національної поліції України (а.с. 13).

Цивільно – правова відповідальність ТОВ «Аметрін ФК» щодо транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СК «АРКС», що підтверджується Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 199699Га3хм від 10.08.2023, відповідно до якого страхова сума становить 450 000,00 гривень (а.с. 24 - 31).

29.12.2023 ТОВ «Аметрін ФК» звернулось до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та про виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № справи 1.003.23.0017882, дата події 29.12.2023 (а.с. 20).

Актом огляду транспортного засобу від 04.01.2024 встановлені механічні пошкодження автомобіля Volkswagen Crafter 35, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 21 - 23).

Вартість відновлювального ремонту визначено у сумі 79 847,41 грн, що підтверджується ремонтною калькуляцією № 1.003.23.0 від 04.01.2026 (а.с. 17 - 18), рахунком-фактурою № 1 від 04.01.2024 (а.с. 16), актом виконаний робіт № 5 від 08.02.2024 (а.с. 19), виданими фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 .

Відповідно до страхового акта № ARX3999491 від 15.01.2024 на підставі розрахунку за страховою подією 29.12.2023 року (№ справи 1.003.23.0017882) сума страхового відшкодування становить 75 347,41 гривень, за виключенням франшизи 4 500,00 гривень (а.с. 14 - 15), що виплачений на користь станції технічного обслуговування – фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (а.с. 34).

29.12.2023 року ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування у сумі 75 347,41 гривень (а.с. 35).

У відповідь на заяву ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» повідомило про виплату страхового відшкодування у сумі 28 279,64 грн., що підтверджується листом за вих.. № 996/2025/вих./тс/ел/2349539 від 17.02.2025 (а.с. 37), платіжною інструкцією № 27952 від 06.05.2024 (а.с. 36).

Відповідно до листа ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» сума страхового відшкодування була розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин у розмірі 0,64, що становить 45 067,77 грн (70 418,39 х 0,64), та за виключенням суми франшизи у сумі 2 000 грн (а.с. 37).

Відповідач в добровільному порядку виплату в порядку відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди не відшкодував, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 47 067,77 гривень.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема статті 993, 1166, 1187 – 1188, 1191 - 1192 ЦК України та Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон України № 3720-ІХ), який спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України № 3720-ІХ на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів, яким є наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з статтею 6 Закону України № 3720-ІХ страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України № 3720-ІХ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України № 3720-ІХ у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України № 3720-ІХ страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України № 3720-ІХ витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини (частина третя статті 27 Закону України № 3720-ІХ).

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України № 3720-ІХ страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) і є обов`язковим до застосування до спірних правовідносин на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Приймаючи до уваги, що відповідач визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, якою було заподіяно шкоду третій особі, що підтверджується постановою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2023 року у справі № 235/7249/20, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2023, його цивільно – правова відповідальність була застрахована, позивач здійснив страхове відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 75 347,41 гривень, страховик винної особи в межах договору страхування, укладеного із винною особою, компенсував понесені витрати з урахуванням коефіцієнту зносу запчастин та франшизи у сумі 28 279,64 гривень.

Відтак, в зв`язку із недостатністю страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди відповідач зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), а тому суд вважає вимоги позивача законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди у сумі 47 067,77 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог повністю з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 гривень.

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 993, 979, 1166, 1187 – 1188, 1191 – 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди у сумі 47 067,77 гривень (сорок сім тисяч шістдесят сім грн 77 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», адреса зареєстрованого місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , остання відом адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва