Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №208/8301/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/8301/25

провадження № 2/208/961/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В. Г.

за участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,

представника відповідача - адвоката Оганезова О.А. ( врежимі аідеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/8301/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст позовних вимог. Позиція позивача

АТ «СенсБанк» звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 13.01.2015 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти, запропонованій АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 року перейменований на АТ «Сенс Банк»), підписала Анкету - заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка».

Відповідачка виявила бажання на отримання від Банку кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75 000,00 грн по рахунку на умовах, що вказуються в Договорі та Додатку до Договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка» з урахуванням умов Публічної пропозиції.

Таким чином, 13.01.2015 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум - готівка») із наступними основними умовами:

тип кредиту - встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку;

найменування продукту - «Максимум-готівка»,

мета кредиту - Споживчі потреби;

ліміт відновлювальної кредитної лінії - 75 000,00 грн.;

процентна ставка - 26% річних;

тип процентної ставки - фіксована;

тип картки - DMC Gold;

порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового

мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України,яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 177 676,28 грн., з яких:

127 378,48 грн - прострочене тіло кредиту,

50 279,37 грн - відсотки за користування кредитом.

18,43 грн - Овердрафт (несанкціонована заборгованість).

Крім того, у Відповіді на відзив позивач вказує, що, на думку АТ «Сенс Банк», відповідачем пропущений строк на подання Відзиву на позовну заяву, а тому він має бути залишений без розгляду на підставі ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України, а його доводи не повинні братись до уваги під час розгляду цивільної справи.

Щодо укладення договору та погодження умов:

Предствник позивача підтримує доводи, що викладені ним у позовній заяві. Додатково вказує, що згідно п . 5 Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: Всі відносини між Клієнтом та Банком врегульовуються положенням цього Договору, Тарифами, а також Правилами користування банківською платіжною карткою. Підписанням цього Додатку Клієнт підтверджує отримання ним цього Додатку та документів, що вказані в цьому пункті в дату його підписання.

Згідно п. 6 Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб Підписанням цієї Анкети - Заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб позичальник підтвердив, що:

- Із змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua, Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід?ємною частиною Договору, ознайомлений та цілком згодний та беззаперечно підтвердив те, що свій примірник Договору разом з усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»,отримав в день укладення Договору.

- Отримав банківську платіжну картку та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані;

- До моменту укладення Договору був попередньо ознайомлений у письмовій формі з основними умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями перевагами та недоліками, інформацією ю про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією щодо Кредиту надання якої передбачено нормами чинного в Україні законодавства в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ,які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний.

Підкреслює, що у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки,що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, Відповідачка підписала та уклала кредитний договір, погодилась на умови кредитування, отримала кошти, користувалася ними, частково сплачувала борг, проте, в результаті неналежного виконання умов, утворилась заборгованість, яка добровільно погашена не була.

Щодо первинних бухгалтерських документів:

Долучена до позовної заяви виписка у форматі PDF, що подана відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, є доказом, який поданий у електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, оскільки подання доказів, в тому числі електронних, через систему «Електронний суд» без накладення кваліфікованого електронного підпису неможливе.

Саме по собі подання документів через систему «Електронний суд» з одночасним накладенням електронного підпису забезпечує його незмінність, цілісність та справжність цього доказу, оскільки при редагуванні файлу у форматі .PDF за допомогою програмного забезпечення буде втрачено електронний підпис представника позивача. Підстав вважати, що електронна виписка не відповідає оригіналу, враховуючи дотримання вимог щодо порядку подання електронних доказів, стороною відповідача не доведено та не надано доказів, які би ставили під сумнів відповідність виписки.

Щодо збільшення кредитного ліміту, позивач вказав, що дані обставини відслідковуються у виписці по руху коштів. До того ж, Позичальником підписані документи, в яких зазначено її прохання надати їй доступ до Системи «Інтернет-сервісу «MyAlfa-bank»» та підключити функціонал проведення операцій за допомогою Системи «Інтернет-сервісу «MyAlfa-bank»» щодо дистанційного розпорядження рахунками, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів (надалі - рахунок ЕПЗ) з використанням електронних розрахункових документів та/або ініціювання переказу за допомогою банківської платіжної картки.

Матеріалами справи підтверджено отримання Позичальником кредитної картки, відкриття рахунку та користування коштами.

Докази належного виконання зобов`язань та відсутності заборгованості - відсутні.

Щодо клопотання про витребування документів:

Зазначає, що позичальниця ознайомлена з Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною Договору, та цілком згодна та беззаперечно підтвердила те, що свій примірник Договору разом з усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»,отримала в день укладення Договору.

До моменту укладення Договору була попередньо ознайомлена у письмовій формі з основними умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки, вартістю видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією щодо Кредиту, надання якої передбачено нормами чинного в Україні законодавства, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ,які їй роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими вона цілком згодна(п. 6 Анкети - Заяви).

Отже, відповідачкою не зазначено обґрунтованих підстав для витребування зазначених ним документів, також її представником не доведено те, що ці докази можуть мати значення для правильного вирішення справи, не конкретизовано необхідність та доцільність витребування оригіналів всіх додатків, не обґрунтовано належним чином, а також не зазначено підстав поновлення строку для подання даного клопотання та обставин, які перешкоджали подати його у встановлений строк.

Враховуючи викладене, вважає, що клопотання представника відповідача про витребування документів є недоцільним та необґрунтованим.

У Додаткових поясненнях, наданих позивачем з приводу ухвали про витребування доказів, позивач зазначив.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського № 208/8301/25 від16.12.2025 року витребувано з АТ «СЕНС БАНК» належним чином завірені копії наступних документів:

-Анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» та Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») від 13.01.2015року.

- Публічну пропозицію ПАТ «АЛЬФА-БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з нею у конкретній заявленій суду редакції;

- Правила користування банківською платіжною карткою ПАТ «АЛЬФА БАНК» з підписом ОСОБА_1 про знайомлення з ними у конкретній заявленій суду редакції;

-Тарифи ПАТ «АЛЬФА-БАНК» за карткою з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з ними у конкретній заявленій суду редакції;

-Паспорт споживчого кредиту з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з ним у конкретній заявленій суду редакції;

-Рішення ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та/або АТ «СЕНС БАНК» щодо збільшення/зменшення кредитного ліміту ОСОБА_1 - всі, що приймались із зазначенням дати прийняття та особи,уповноваженої приймати таке рішення, її підпису, посади та копія локального правового акту, яким оформлено кожне таке рішення;

-Докази повідомлення ОСОБА_1 про встановлення і зміну процентної ставки та фактичного одержання позичальником кожного відповідного повідомлення.

На виконання цієї ухвали знов наводить зміст Анкети-заяви, Правил, Додатку; підкреслює їх суть та доказове значення для розгляду справи.

Підкреслив, що детальні умови надання кредиту у вигляді Відновлювальної кредитної лінії за Рахунком ЕПЗ Клієнта, а також умови Програми «Моментальна розстрочка на карту», визначаються Сторонами з урахуванням умов цього Договору, у Додатку до Договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум»/«Максимум-готівка»/«Альфа-Максі» /«Альфа Sky Pass»/ «ЕКО-Максимум»/ «АльфаConnect» , який є невід`ємною частиною Договору.

В зазначеному Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб визначено розмір процентної ставки - 26% річних.

Щодо Рішення ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та/або АТ «СЕНС БАНК» стосовно збільшення/зменшення кредитного ліміту ОСОБА_1 пояснив:

Згідно Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб збільшення кредитного ліміту відслідковуються у виписці по руху коштів.

Згідно 5.15.2. Банк надає Держателю кредит у вигляді Відновлюваної кредитної лінії на наступних умовах:

П. 5.15.2.1. ліміт Відновлювальної кредитної лінії встановлюється в межах 75000 гривень, в разі якщо інший ліміт не встановлений згідно умов, які встановлені у Додатку до Договору. Фіксований розмір Відновлювальної кредитної лінії та інші умови користування кредитом, крім цього Договору визначаються Сторонами у Додатку до Договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум»/«Максимум-готівка»/«Альфа-Максі» / «Альфа Sky Pass»/ «ЕКО-Максимум»/ «АльфаConnect», який є невід`ємною частиною Договору.

Акцептуванням цієї Публічної пропозиції Держатель підтверджує, що ліміт Відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в порядку, передбаченому п.5.15.13. цього Договору.

П. 5.15.13. Підписанням цього Договору Сторони також домовилися, що з огляду на дані, надані Клієнтом для встановлення Відновлюваної кредитної лінії по Рахунку ЕПЗ Клієнта, та/або кредитну історію Клієнта, ліміт Відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в межах, визначених Клієнтом в Анкеті-Заяві про акцепт та п.5.15.2.1. Договору та підтверджених Клієнтом в Анкеті-Заяві про акцепт цієї Публічної пропозиції, яка є невід`ємною частиною даного Договору, шляхом повідомлення Банком Клієнту інформації про зміну розміру ліміту Відновлювальної кредитної лінії.

Щодо паспорту споживчого кредиту зазначив, що Договір був укладений 13.01.2015 року, тобто до набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування».

У відповідності до частини 2 статті 9 Зазначеного закону до укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Отже, обов`язковість «Паспорту споживчого кредиту» в Україні була запроваджена лише з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII.

Згідно п. 5.9.1.2.3. Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, детальні умови надання кредиту у вигляді Відновлювальної кредитної лінії на Рахунок ЕПЗ Клієнта, а також умови Програми «Моментальна розстрочка на карту», визначаються Сторонами з урахуванням умов цього Договору, у Додатку до Договору.

Отже, зазначений Додаток до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка) від 13.01.2015 року є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк ознайомив його для прийняття споживачем усвідомленого рішення про укладення кредитного договору.

Позиція сторони відповідача.

У наданому до суду представником відповідача Відзиві на позов заявлені Банком вимоги заперечуються у повному обсязі з посиланням на таке.

1.Відсутність підтвердження погоджених Сторонами у письмовій формі всіх умов кредитування, зокрема, мети отримання кредиту (споживчий), строку на який надається кредит та інших.

Ці відомості відсутні в Анкеті-заяві від 13.01.2015 р про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «АЛЬФА БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка»;Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») від13.01.2015 р., Довідці про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка» (без дати).

З Анкети-заяви Відповідача б/н від 13.01.2015 р. та Додатку до договору не вбачається погоджених Сторонами всіх умов кредитування у письмовій формі (мети кредиту, строку користування кредитом та інших), тому проценти не можуть бути стягнуті з Відповідача, а тільки може бути стягнута сума коштів, фактично видана Відповідачу і не повернута Банку, в межах строків позовної давності.

В Анкеті-заяві вказано конкретно про укладення Договору про надання банківських послуг, а не Кредитного договору.

При цьому наводить окремі умови, що закріплені у Положенні про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 5 листопада 2014, у редакції чинній на дату 11.12.2020 р., і зазначає, що Банк не виконав цих вимог і надав лише Анкету-заяву та Додаток до договору, які не містять багатьох погоджених умов кредитного договору(строку надання кредиту, мету кредиту, тип процентної ставки, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника,відповідальність сторін за порушення умов договору).

Констатує недотримання Банком положень частини 3 та 4 статті 203 ЦКУ і зазначає, що волевиявлення лише однієї Сторони - вданому випадку Банку - на укладення Кредитного договору на певних умовах, які встановлюються і змінюються Банком в односторонньому порядку і фактично не доводяться до відома іншої сторони ні в який спосіб,не відповідає не тільки вищевказаним нормам законодавства України, а і пункту 6 ст. 3 ЦК України, що передбачає серед загальних засад цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Підкреслює недоведеність надання одного з оригіналів договору (змін до договору)був переданий споживачу.

Не визнаючи факт укладання договору про надання кредиту, представник підсумовує: Відтак всі умови Умов і Правил Банку, які погіршують становище Відповідача порівняно з чинним законодавством про захист прав споживачів фінансових послуг, є нікчемними в силу Закону ч. 5, 6, 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.1055 ЦК України, і Відповідач не зобов`язана сплачувати будь-які платежі не погоджені у договорі у письмовій формі.

Кредитний договір приєднання або договір приєднання до умов і правил користування електронним платіжним засобом мають бути укладені у письмовій формі, оскільки особа не може приєднатися до того, з чим вона не ознайомлена, і бути зобов`язаною виконувати умови, про які вона не знає, а спеціальні норми закону, зацитовані в позовній заяві, не передбачають можливості відступу від них і укладення таких договорів іншим способом.

2. Протиправність комісії за кредит, встановленої Позивачем в Додатку до договору та сплаченої Відповідачем.

Пунктом 4.4. Додатку до договору передбачено наступне: протягом строку користування сумою кредиту для програми «Моментальна розстрочка накарту» клієнт щомісяця сплачує банку комісійну винагороду за надання(інформації) виписок за рахунком СПЗ в розмірі та на умовах, визначених вДодатку 4 до Договору, а саме:

(а) для Партнеру «Ельдорадо»:

- з 1 по 10 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 0,58 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

- з 11 по 36 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 2 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

(б) для Партнеру «Фокстрот Товари для дому»:

- з 1 по 10 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 1,94 % в місяць від суми кредиту для Програми

«Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

- з 11 по 36 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 2 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

(в) для інших Партнерів, що вказані в додатку № 4 до договору, у розмірі, що визначений Сторонами в Додатку № 4 до договору. Підписанням цього Додатку Сторони погоджуються, що комісійна винагорода та/або умови її оплати, що вказані в цьому пункті, можуть бути змінені в порядку,передбаченому умовами Договору.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Додаток № 4, про який йдеться в цьому пункті Додатку до договору Позивачем до позовної заяви не доданий,та про його зміст Відповідач не обізнаний.

Натомість, відповідно до Виписки Позивача, заборгованість Відповідача складається в тому числі з заборгованості по сплаті комісійних, відсотків в розмірі 50 279,37 грн.

Крім того, розрахунок заборгованості Відповідача, наданий Позивачем до позовної заяви, містить щомісячне стягнення комісійної винагороди з Відповідача протягом всього строку вказаної заборгованості.

Зазначає,що кредитодавець в частині виконання обов`язку видачі позики є боржником позичальника, а видача кредиту та облік заборгованості є обов`язком кредитодавця, виконання якої і породжує у нього відповідні права, а не самостійною, окремою чи супутньої послугою. Платою за користування позикою є проценти. Утримання з комісії за дії, які є обов`язком кредитодавця і які відповідають економічним інтересам та обов`язкам перед позичальником та державою самого кредитодавця і вчиняються в інтересах останнього, без надання Позичальнику конкретної супутньої послуги за таку комісію чи будь-якого блага, є несправедливою умовою, яка обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом.

Чинний Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця передбачати у договорі комісії за різні послуги. Проте критерієм у даній справі для визначення даної умови як несправедливої є саме те, що абсолютно ніяка послуга при вчиненні такої дії Кредитодавцем в даному випадку Кредитним договором не передбачена і фактично Позичальнику не надається, а натомість на споживача покладається обов`язок оплатити дії кредитодавця у власних інтересах, які є обов`язком кредитодавця.

Кредитним договором не передбачено надання Позичальнику якісь інших послуг чи благ понад тих, що визначені законом як безоплатний обов`язок Кредитора.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, надано відповідь на питання про те, (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана. Велика Палата Верховного Суду вказала:

31.26. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

31.27. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит,безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавця, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

31.28. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

31.33. Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19(провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження No 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок умотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування своговисновку по суті спору, який відображається у резолютивній частинісудового рішення.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14вересня 2022 року у справі № 755/11636/21,від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 тощо.

Верховний Суд у Постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 666/4957/15вказав на те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

В частині комісії за видачу кредиту пункт 4.4. Додатку до договору є нікчемним. Звідси вся стягнута комісійна винагорода в розмірі, згідно Розрахунку заборгованості Позивача (193 622,30 грн.) має бути врахована в рахунок погашення кредиту. А отже, Відповідач не має заборгованості за кредитом перед Позивачем, оскільки сума сплаченої незаконної комісії банку перевищує суму нарахованого Позивачем Відповідачу кредиту.

3. Невідповідність поданих Позивачем роздруківок вимогам ЦПК України, вимогам до первинних бухгалтерських документів та діловодства - неналежність, недопустимість копій цих письмових доказів.

Окрім Анкети-заяви та Додатку до Договору про надання банківських послуг,які не містять всіх умов кредитування, Позивачем не було надано жодного іншого документа із підписом Відповідача: ні паперового, ні електронного, що містить всі необхідні умови кредитування Відповідача.

Щодо всіх доказів, оригінали яких з електронними або «звичайними» підписами не надані Позивачем для дослідження Судом безпосередньо,просить виключити при прийнятті рішення їх копії з числа доказів на підставі ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України як такі, що викликають сумнів з приводу їх достовірності, не брати їх до уваги і розглядати справу на підставі інших доказів.

Застосовуючи до спірних правовідносин правила статті 1055 ЦК України, необхідно керуватися тим, що єдиною можливою формою кредитного договору є письмова форма, доказом дотримання якої може бути виключно оригінал такого договору.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем Суд має враховувати, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур;... усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

На це вказує Верховний Суд у Постанові від 07.11.2018 р. у справі № 183/3811/16-ц. Аналогічний висновок міститься й у Постанові від 13.05.2020 р. у справі № 219/1704/17.

В останній постанові також вказується, що «Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутністю оригіналу самого договору, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 20 травня 2008 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем».

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бутипідтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншимизасобами доказування. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Вищевказані процесуальні обов`язки Позивачем не виконані.

4. Заперечення щодо суми заборгованості заявленої Позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Дослідження наданого Позивачем Розрахунку дозволяє встановити:

А) відсутність у ньому важливих колонок, а саме: встановлення і збільшення кредитного ліміту;

Б) відсутність колонки про витрати клієнтом кредитних коштів. За відсутності інформації про витрати клієнтом кредитних коштів, неможливо встановити, як і коли утворилась сума основного боргу і чи правильно на неї нараховані проценти та ін.!

В) Розрахунок є внутрішньо суперечливим і математично хибним.

Так, Позивач за змістом позовної заяви наполягає на тому, що сума кредиту наданого Позивачем становить 75 000,00 грн.

Натомість відповідно до п.2.1.1. Додатку до договору, а також відповідно до Виписки з рахунку, наданої Позивачем до позовної заяви, вбачається, що Відповідачу 13.01.2015 р. було погоджено лише 30 000,00 грн.

При цьому до позовної заяви Позивачем не надано підписаних Відповідачем документів про збільшення ліміту кредитування з 30 000,00 грн. до максимально можливого 75 000,00 грн.

Також, позовна заява містить дані про заборгованість Відповідача за тілом кредиту в сумі 127 378,48 грн. Вказана заборгованість прямо суперечить пунктам 2.1. та 2.1.1. Додатку до договору, наданого Позивачем до позовної заяви, про максимальний ліміт кредиту 75 000,00 гривень. До цього ж,Позивачем не надано підписаних Відповідачем документів про збільшення ліміту кредитування з 75 000,00 грн. до суми, вказаної Позивачем як заборгованість Позичальника за тілом кредиту.

Також, Відповідач звертає увагу на суперечливість розрахунку заборгованості та Виписки по рахунку, наданих Позивачем.

Так, відповідно до розрахунку заборгованість за тілом кредиту становить 127 378,48 грн. Натомість, відповідно до виписки з рахунку (стор.16) загальна заборгованість Відповідача за кредитом, процентами та комісіями становить на кінець розрахункового періоду 72 623,42 грн., що значно менше, ніж заявлено Позивачем (177 676,28 грн.).

Більше того, згідно виписки з рахунку Відповідача (сторінки 16-19) сума транзакцій по всіх картках встановлена з позитивним балансом в розмірі 138 848,86 грн. Тобто на дату розрахунку заборгованості (10.04.2025 р.)надходжень на рахунку Відповідача обчислювалось Позивачем вдвічі більше, ніж витрати за кредитом, і згідно виписки по рахунку, надходження Відповідача на рахунок перевищували заборгованість за кредитом порахунку, що виключає взагалі наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем.

За відсутності інформації про витрати клієнтом коштів Позивача і внесені на рахунок суми, неможливо встановити, як і коли утворилась сума основного боргу і чи правильно на неї нараховані проценти та інші чергові платежі!

Враховуючи те, що Розрахунок Позивача не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України, не містить інформації про витрати клієнтом кредитних коштів і зарахування сплачених коштів на погашення боргу, і не підтверджений жодним первинним бухгалтерським документом, він підлягає відхиленню.

Підкреслює, що Позивачем не надано належних та допустимих (взагалі ніяких) доказів видачі Позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано кредитного договору, меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, заяву на видачу готівки з позичкового рахунку Позичальника чи будь-яких інших (взагалі ніяких документів) про отримання Позичальником коштів Позивача, і саме за кредитним договором, а не просто за договором про надання банківських послуг,первинні документи.

Наводить висновки Верховного Суду, що містяться в його постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18,які зазначили, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18 травня2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22 з посиланням на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Постанову Касаційного цивільного суду від 09 січня2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено,що оскільки анкета-заява «не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити пропорушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду,викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17».

У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб, Паспорту споживчого кредиту та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак, у Суду відсутні підстави вважати, що Відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

З огляду на зазначене Позивач, вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, розрахунок яких здійснюється на підстави виписки. Суми неправомірно списаних комісій та інших непогоджених списань на користь Позивача підлягають врахуванню на пропорційне зменшення основного боргу.

5. Щодо строку позовної давності

Відповідач звертає увагу суду на те, що виписка та розрахунок заборгованості Відповідача здійснені Позивачем за період з 13.01.2015 року по 10.04.2025 року тобто більше ніж за 10 років, а звідси розрахунок заборгованості здійснений за межами строків позовної давності, визначенийст.257 ЦК України, який не збільшувався домовленістю сторін.

Звідси Відповідач на підставі ч.3 ст.267 ЦК України заявляє та просить Суд застосувати до розрахунку заборгованості строк позовної давності в три роки до заборгованості Відповідача, що обчислена Позивачем.

20.01.2026 р. представником відповідача надіслано до суду Заяву, в якій аналізується Додаткові пояснення позивача.

Перш за усе представник зазначає, що позивачем у неповній мірі виконано ухвалу суду про витребування доказів.

Таким чином, в наданих до суду документах Позивача по справі відсутня інформація:

- який строк кредитування був встановлений Відповідачу 13.01.2015 року ;

- дата видачі кредиту Відповідачу Позивачем ;

- про зміну кредитного ліміту для Відповідача та погодження таких змін Відповідачем ;

- про особисте погодження Відповідачем умов, правил, пропозицій та тарифів Позивача 13.01.2015 року.

Посилається на Закон «Про споживче кредитування» стосовно вимог до кредитного договору.

Виходячи з вимог Закону, робить висновок про нікчемність цього договору в цілому: Таким чином, якщо Позивач вважає, що 13.01.2015 року між ним та Відповідачем був укладений кредитний договір, в такому випадку такий договір є нікчемним, оскільки не передбачає строку, на який надається кредит; не містить порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; не містить порядок дострокового повернення кредиту; загальний розмір кредиту за документами не відповідає розміру кредиту, заявленого Позивачем до стягнення, оскільки відсутні дані про узгоджену сторонами зміну розміру кредиту.

Підкреслює, що Позивач наполягає, що виписка з особового рахунку Відповідача є належним доказом підтвердження видачі кредиту.

Відповідач повністю заперечує цю тезу Позивача. Заявляє, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Послався на постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №733/608/16-ц, в якій зроблений висновок про те, що виписка по рахунку не є первинним документом. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги з точки зору їх належності та достатності докази позивача щодо розрахунку його вимог, які не підтверджені бухгалтерськими документами.

Зазначає, що Позивач вважає, що Публічна пропозиція ПАТ «АЛЬФА-БАНК» була прийнята Відповідачем 13.01.2015 року.

Відповідач повністю заперечує цю тезу Позивача, звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано доказів підпису Відповідачем Публічної пропозиції ПАТ «АЛЬФА-БАНК».

Підсумовує, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надалі заявляє, що всі заяви Позивача на погодження Відповідачем збільшення ліміту кредитування не підтверджені підписом Відповідача та є припущенням з боку Позивача про дійсність таких збільшень, тим більше, що Позивачем не вказані суду а ні суми збільшення, а ні періоди, з яких сума кредитного ліміту була збільшена для Відповідача.

Щодо комісії

Підкреслює: Пунктом 4.4. Додатку до договору передбачено наступне: протягом строку користування сумою кредиту для програми «Моментальна розстрочка на карту» клієнт щомісяця сплачує банку комісійну винагороду за надання (інформації) виписок за рахунком ЄПЗ в розмірі та на умовах, визначених в Додатку 4 до Договору.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Додаток № 4, про який йдеться в цьому пункті Додатку до договору Позивачем до позовної заяви недоданий, та про його зміст Відповідач не обізнаний.

Просить в задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Також відповідач, на підставі ч.3 ст.267 ЦК України, заявляє та просить Суд застосувати до розрахунку заборгованості строк позовної давності в три роки до заборгованості Відповідача, що обчислена Позивачем.

Відповідач також просить відхилити вимоги Позивача про стягнення судових витрат з підстав відхилення позовних вимог.

4. Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 року по цивільній справі №208/8301/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Згідно із відповіддю №1517489 від 26.06.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру - відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі №208/8301/25 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

24.09.2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов Відзив на позов, в якому позов не визнано в повному обсязі.

25.09.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшла Зустрічна позовна заява.

25.09.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

30.09.2025 року представником позивача направлено до суду Відповідь на відзив, в якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

30.09.2025 року представником позивача направлено до суду Клопотання про застосування наслідків пропуску процесуального строку та повернення зустрічної заяви заявнику, в якому представник позивача просить повернути зустрічну позовну заяву заявнику.

16.12.2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

16.12.2025 року Ухвалою суду відмовлено в прийнятті та повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву.

16.02.2026 року, на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» надало суду інформацію щодо карткового рахунку відповідача.

09.01.2026 року на адресу суду надійшли Додаткові пояснення від представника позивача на Ухвалу про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить цивільну справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлялась належним чином. Представником відповідача - адвокатом Оганезовим О.А. в судовому засіданні 14.04.2026 та 11.05.2026 року була підтримана позиція, викладена ним у Відзиві на позов та додаткових поясненнях. В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

11.05.2026 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Розглянувши подані позивачем документи, вислухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Обставини, встановлені судом.

13.01.2015 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти, запропонованої АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 року перейменований на АТ «Сенс Банк»), підписала Анкету - заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка».

Відповідачка виявила бажання на отримання від Банку кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75 000,00 грн (максимальна сума) по рахунку на умовах, що вказуються в Договорі та Додатку до Договору та підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка» з урахуванням умов Публічної пропозиції.

Таким чином, 13.01.2015 року між Банком та Відповідачем було укладено Угоду про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум - готівка») із наступними основними умовами:

тип кредиту - встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку;

найменування продукту - «Максимум-готівка»,

мета кредиту - Споживчі потреби;

ліміт відновлювальної кредитної лінії - 75 000,00 грн.;

сума кредиту, що є доступна клієнту в момент отримання картки та підписання цього Додатку складає 30000,0 грн;

процентна ставка - 26% річних;

комісійна винагород за надання(інформації) виписок за рахунком ЄПЗ в розмірі та на умовах, визначених в Додатку № 4 до Договору;

строк дії картки - 2 роки з можливістю перевипуску картки;

строк дії кредитної лінії - 1 рік з можливістю пролонгації на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору;

тип процентної ставки - фіксована;

тип картки - DMC Gold;

порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Тобто, сторонами укладено змішаний договір з елементами договору банківського обслуговування електронного платіжного засобу (ЄПЗ), - банківської картки та договору про надання кредиту.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Однак, як зазначає, позивач, відповідачка свої зобов`язання за договором виконувала неналежним чином, в результаті чого у неї утворилась заборгованість у сумі 177 676,28 грн., з яких:

127 378,48 грн - прострочене тіло кредиту,

50 279,37 грн - відсотки за користування кредитом.

18,43 грн - Овердрафт (несанкціонована заборгованість).

За умовами договору повернення кредиту та процентів за ним здійснюється відповідно Графіку, що міститься в Тарифах, які є невід`ємною частиною Договору (п. 3 Додатку до Договору на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка)).

Ані Графік, ані Тарифи, незважаючи на ухвалу суду від 16.12.2025 р. про витребування доказів, позивачем надані не були.

З наданого Розрахунку заборгованості слідує, що в рамках дії договору позивачем визначений Розрахунковий період

Початковий Розрахунковий період 13.03.2015 - 12.04.2015

Кінцевий Розрахунковий період 13.02.2025 12.03.2025.

У Розрахунку в графах «Комісія «нараховано» та «сплачено» немає підсумкових висновків (0.00), у той час, як і нарахування, і оплата здійснювались протягом усіх періодів.

Останнє поповнення рахунку у періоді з 13.01.2022 по 12.02.2022 в сумі 3000,00 грн.

За підрахунками відповідачки за весь час нею сплачено 193 622,30 грн. на оплату комісійної винагород за надання (інформації) виписок за рахунком ЕПЗ.

З Розрахунку заборгованості слідує:

Початковий Розрахунковий період 13.03.2015 - 12.04.2015

Комісія РКО. В графах «нараховано» та «сплачено» немає підсумкових висновків (0.00)

Заборгованість за тілом кредиту 127 378,48 грн.

Заборгованість за процентами 50 279,37 грн.

Загальна заборгованість 177 676,28 грн.

Останнє поповнення рахунку у періоді з 13.01.2022 по 12.02.2022 в сумі 3000,00 грн.

Всього 121 Розрахунковий період.

Також встановлено, що Додаток до Договору на комплексної банківське обслуговування та Довідка про умови кредитування підписані позичальницею

Висновки та мотиви прийняття рішення

Предметом розгляду у цій справі є правовідносини сторін щодо прав та обов`язків, які витікають із договору про встановлення відновлювальної кредитної лінії.

Відновлювальна кредитна лінія - це форма банківського кредитування, за якої позичальник отримує право багаторазово використовувати кошти в межах встановленого ліміту. Після погашення частини заборгованості ліміт автоматично відновлюється, дозволяючи знову знімати кошти без нового оформлення договору.

При вирішенні спору у цієї справи суд виходить з таких положень процесуального законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

З урахуванням цих положень суд приходить до таких висновків щодо основних питань, що виникли при розгляді справи.

Щодо укладеності кредитного договору

Представник відповідача зазначає, що з Анкети-заяви Відповідача б/н від 13.01.2015 р. та Додатку до договору не вбачається погоджених Сторонами всіх умов кредитування у письмовій формі (мети кредиту, строку користування кредитом та інших), тому проценти не можуть бути стягнуті з Відповідача, а тільки може бути стягнута сума коштів, фактично видана Відповідачу і не повернута Банку, в межах строків позовної давності.

У Заяві від 20.01.2026 р. представник відповідача зазначив, що Позивачем не надано доказів підписання відповідачкою Публічної пропозиції ПАТ «АЛЬФА-БАНК».

Суд не вважає цей довід як аргументацію неукладеності кредитного договору необгрунтованою, оскільки у пункті 6 Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, підписаній позичальницею, остання підтвердила, що - Із змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua, Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною Договору, ознайомлений та цілком згодний та беззаперечно підтвердив те, що свій примірник Договору разом з усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка», отримав в день укладення Договору.

Тобто, у Договорі йдеться про ознайомлення з цією Пропозицією, а не про її підписання.

До того ж, представником не наведені мотиви посилання на цю обставину, не конкретизовано, з наступом (чи відсутністю) яких наслідків вона пов`язується.

Отже, не розкритий принцип «належності» цього доказу.

На заперечення дійсності кредитного договору представник відповідачки посилається, що за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд підкреслює, що такий висновок є явно звуженим, оскільки стосується змісту лише Анкети-заяви, тоді як названі умови кредитування містяться також в інших документах, з якими позичальниця ознайомилась до укладання договору і які є складовою частиною Договору. Зокрема, у ДОВІДЦІ про умови кредитування визначені таки суттєві умови договору:

- Строк дії картки - 2 роки з можливістю перевипуску картки

- Строк дії кредитної лінії - 1 рік з можливістю пролонгації на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору.

- Максимальна сума кредиту - 75000,0 грн.

У ДОДАТКУ до Договору на комплексної банківське обслуговування зазначені:

п. 2.1. Ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75000,0 грн.

п. 2.1.1. Сума кредиту, що є доступна клієнту в момент отримання картки та підписання цього Додатку складає 30000,0 грн.

п. 2.2. Процентна ставка складає 26 % річних на торгові операції та операції зняття коштів. п. 2.3 Розмір мінімального платежу становить 7 % від суми Загальної заборгованості.

У свою чергу, суд зазначає, що «Договір» укладено на підставі акцепту позичальником Публічної пропозиції Банку на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. В Анкеті-заяві вказується, що позичальниця виявляє бажання на отримання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах 75000 гривень на умовах, що вказуються в Договорі та Додатку до Договору, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка» з урахуванням умов Публічної пропозиції.

Як вбачається з наведеної цитати, у Договорі враховуються умови, що містяться у Публічній пропозиції.

Проте, який документ слід вважати «Договором», позивач не обгрунтував. За змістом наведених ним пояснень, що містяться в тексті позовної заяви, Відповіді на відзив, інших заявах до суду, таким «Договором» він вважає Додаток до Договору. Але, це лише додаток.

У Публічних пропозиціях цей документ іменується як «договір». Однак, у жодному документі, якими апелює позивач, ці Пропозиції навіть не вказуються в якості додатку до Договору.

А тому суд зазначає, що «акцепт» цих пропозицій не означає «укладання договору»; це тільки підтвердження наміру укласти договір, в якому, з урахуванням додатків до нього, будуть викладені основні умови для того, щоб вважати такий договір укладеним у відповідності до статті 638 ЦКУ.

До того ж, слід прийняти до уваги, що Публічні пропозиції АТ «Альфа-Банк» містять 131 сторінку і регламентують різні дільниці діяльності банку. Цей фактор робить нереальним вважати такий документ складовою частиною договору.

Суд розглядає Публічні пропозиції як інформацію банку про умови кредитування, що надається у відповідності до пункту 2.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808 .

Разом з тим,суд підкреслює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦКУ).

Щодо строку дії договору

Суд не погоджується з думкою представника відповідачки про те, що відсутність у договорі вказівки на строк цього дії свідчить про неукладеність такого договору.

У Довідці про умови кредитування вказується, що строк дії картки - 2 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання клієнтом умов Договору.

Строк дії відновлювальної лінії - 1 рік з можливістю пролонгації.

Також у пункті 9.1. Пропозицій підкреслюється, що: цей Договір вважається укладеним з моменту його акцептування Держателем і діє протягом невизначеного терміну до моменту закінчення строку дії всіх Карток, виданих згідно цього Договору та закриття Рахунку ЕПЗ/до моменту закінчення строку дії всіх рахунків Клієнта, відкритих в установі Банку на умовах цього Договору.

У випадку Перевипуску Картки в порядку, передбаченому п. 4.3.4. цього Договору, Договір продовжує свою дію на тих самих умовах.

Щодо доказів на обґрунтування розрахунку заборгованості позовних вимог

Суд зазначає, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 Цивільного процесуального кодексу України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.

Цей Розрахунок не є прозорим і достатнім для того, щоб встановити об`єктивну реальність з виконання позичальницею своїх обов`язків за кредитним договором6 в ньому відсутні підсумкові відомості що загальної суми витрачених клієткою коштів, розмір здійснено нею поповнення рахунку, нарахування суми овердрафту та процентів за ним, а також сплати відповідачкою цих нарахувань.

Представник відповідача послався на постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, в якій зроблений висновок про те, що виписка по рахунку не є первинним документом. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги з точки зору їх належності та достатності докази позивача щодо розрахунку його вимог, які не підтверджені бухгалтерськими документами.

Представником відповідача на підставі вказаної позиції ВС зроблений висновок: Таким чином, Позивач не довів суду належними та допустимими доказами видачу кредитних коштів Відповідачу.

Суд не погоджується з таким висновком представника відповідача і обґрунтованістю його посилання на вказану постанову Верховного Суду у справі № 733/608/16-ц, оскільки цю постанову прийнято Судом 13 червня 2018 року, а Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, пунктом 62 якого Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій, затверджено постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 7562.

Тобто, після ухвалення названої постанови Верховного Суду на законодавчому рівні визначений перелік первинних документів, що є належними доказами здійснення фінансових операцій. Відповідно, змінилась й судова практика щодо оцінки такого документу, як Виписки з клієнтських рахунків.

Разом з тим, виписка з рахунку відображає реальність фінансової операції, але це не може підтверджувати правомірність здійснення такої операції.

Тому суд критично підходить до оцінки окремих фінансових операцій, відображений у наданій позивачем Виписки по рахунку відповідачки.

Так, з наданій позивачем Виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 за Розрахунковий період: з 13.01.2015 по 10.04.2025 вбачається, що до складу видів платежів, які повинен сплачувати клієнт, поряд з «комісією за обслуговування основної картки» (щомісячно, від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду) одночасно він оплачує «обслуговування основної картки», щомісячно. Тобто, з клієнта стягується за одні ті самі дії і плата і комісія.

Ніяких посилань на ці платежі в Анкеті-заяві або у Довідці про умови кредитування не міститься.

У пункті 4.4. Додатку до Договору вказується, що Клієнт щомісячно сплачує Банку комісію за надання (інформації) виписок за рахунком ЕПЗ

За пунктом 4.4. Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб передбачено, що Банк зобов`язаний:

4.4.2. Щомісяця в строки передбачені пп.4.4.2.1. та 4.4.2.2. формувати виписку про рух грошових коштів по Рахунку ЕПЗ та/або надавати на письмову вимогу Клієнта виписки щодо руху та залишку коштів на Поточному рахунку та надавати її Клієнту способом, обраним Клієнтом згідно з п.4.1.7. цього Договору. (Ця послуга надається безкоштовно).

Цей обов`язок передбачається також й пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75

А пунктом 4.4.3. Пропозицій передбачено надавати Клієнту/Вкладнику/Держателю Картки позачергову виписку по відповідному рахунку на підставі його письмової заяви за умови сплати відповідної винагороди Банку згідно Тарифів Банку.

З набранням чинності Законом «Про споживче кредитування» безкоштовне надання такої інформації один раз на місяць передбачається статтею 11 Закону.

Також суд звертає увагу на те, що у позовній заяві зазначається заборгованість Відповідача за тілом кредиту в сумі 127 378,48 грн., тоді як пунктами 2.1. та 2.1.1. Додатку до договору, наданого Позивачем до позовної заяви, максимально можливий ліміт кредиту становить 75 000,00 гривень.

А з Виписки з карткового рахунку № 782067-2025/0428 слідує, що останне збільшення кредитного ліміту відбулось 14.06.2022 р.,новий кредитний ліміт встановлений у сумі 56744,26 грн.

Тобто, нарахована сума основного боргу більш ніж у два рази перевищує встановлений ліміт коштів, які може використати позичальник. І це при тому, що овердрафт складає лише 18,43 грн. (Овердраф - перевищення Клієнтом суми Витратного ліміту без узгодження з Банком).

За наявності таких протиріч суд вважає, що позивачем не доведений належним чином обсяг позовних вимог, а самостійно суд не має можливості зробити свій розрахунок, оскільки у даному випадку потребуються спеціальні пізнання у галузі бухгалтерського обліку.

Щодо комісії

Пунктом 4.4. Додатку до договору передбачено наступне: протягом строку користування сумою кредиту для програми «Моментальна розстрочка на карту» клієнт щомісяця сплачує банку комісійну винагороду за надання (інформації) виписок за рахунком СПЗ в розмірі та на умовах, визначених в Додатку 4 до Договору, а саме:

(а) для Партнеру «Ельдорадо»:

- з 1 по 10 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 0,58 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

- з 11 по 36 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 2 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

(б) для Партнеру «Фокстрот Товари для дому»:

- з 1 по 10 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 1,94 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

- з 11 по 36 місяць користування сумою кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» - 2 % в місяць від суми кредиту для Програми «Моментальна розстрочка на карту» (без ПДВ);

(в) для інших Партнерів, що вказані в додатку № 4 до договору, у розмірі, що визначений Сторонами в Додатку № 4 до договору. Підписанням цього Додатку Сторони погоджуються, що комісійна винагорода та/або умови її оплати, що вказані в цьому пункті, можуть бути змінені в порядку, передбаченому умовами Договору.

Як убачається з цієї умови договору, вона встановлена лише на 3 рови, а надалі ніякої регламентації щодо нарахування комісії в матеріалах справи не міститься.

Тобто, правомірність її нарахування з 14.01.2018 року позивачем не доведена.

Крім того,з пунктів 4.4.2. та 4.4.3 Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб передбачено, що Банк зобов`язаний зобов`язаний щомісяця формувати виписку про рух грошових коштів по Рахунку ЕПЗ та надавати її Клієнту. Оплаті підлягає лише позачергове надання такої інформації за письмовою заявою клієнта.

Цей обов`язок передбачається також й пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75

Суд зазначає помилковість посилання представника відповідача на норми Закону «Про споживче кредитування», оскільки він був прийнятий після укладання спірного договору, що є предметом розгляду у цієї справі.

Проте, суд враховує, що даний договір є змішаним договором, який поєднає у собі договір з надання послуг та кредитний догові, тому суд також виходить з норм Глави 63 Цивільного кодексу.

Зокрема, стаття 901 встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, предметом такого договору є надання певних послуг.

У спірному договорі не наведено переліку (крім страхування, яке оплачується окремо) додаткових та супутніх послуг, які є підставою для їх оплати.

І хоча до прийняття Закону «Про споживче кредитування» судова практика не застосовувала до окремих положень договору споживчого кредиту термін «нікчемність», але, оцінюючи фактичні підстави для нарахування позивачем комісії за розрахунково-касове обслуговування (РКО), суд застосовує приписи частини 4 статті 263 ЦПК, яка наголошує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ця практика є усталеною і полягає у тому, що якщо в кредитному договорі банк (кредитна установа) не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». (постанова Верховного Суду від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21).

За цими обставинами Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку. З урахуванням викладеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії визнані правильними.

Аналогічні висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі №582/202/22 та інші.

У той ж час, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої цієї статті Кодексу Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Але на момент укладання спірного договору «нікчемність» умови про сплату клієнтом комісії за відсутності переліку додаткових та супутніх послуг законом ще не була визначена, а тому ця умова договору від 13.01.2015 р. є тільки оспорюваною.

Частиною третьою статті 215 ЦКУ передбачається, що Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З іншого боку, стаття 638 ЦКУ встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відсутність деталізації предмету договору в частині визначення додаткових та супутніх послуг, за які встановлено комісію, надає підстави для того, щоб вважати договір у цієї частині неукладеним.

Але не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року, справа № 145/2047/16-ц). Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК (Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Недійсність стосується порушень законодавства в момент укладення договору та зумовлює реституцію. Неукладеність, зі свого боку, є наслідком непогодження істотних умов договору між сторонами та за загальним правилом не спричиняє будь-яких правових наслідків.

У пункті 7.26. постанови ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц підкреслюється, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Вимога ж відповідачки про здійснення заліку безпідставно сплачених нею сум комісії до вимоги про стягнення тіла кредиту, що озвучена нею у справі за позовом кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором, базується на принцип venire contra factum proprium, який говорить про недопустимість суперечливої поведінки.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що в основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності, який є загальною засадою цивільного законодавства. Водночас поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Також суд зазначає, що позивачем не обґрунтовані і не доведено правомірність нарахування та стягнення з відповідачки овердрафту та комісії за ним.

Як слідує із Розрахунку активне користування позичальницею рахунком мало місце до кінця розрахункового періоду 13.02.2018 - 12.03.2018, коли нею було знято 7 386,80 грн.

Згодом , вона лише двічі здійснила зняття коштів: у періоді 13.10.2021- 12.11.2021 у сумі 1 200,00 грн. та у періоді 13.02.2022- 12.03.2022, в якому нею використано 1391,80 грн.

Більш ніяких відомостей про зняття нею кредитних коштів у Розрахунку не міститься.

Проте, з початку періоду 13.10.2022- 12.11.2022 почалось утворення заборгованості за овердрафтом (та її списання), яка нараховувалась до березня 2025 року в межах від 4127,45 грн. до 987,99 грн.

Позивачем не надано обґрунтування, яким чином за відсутністю факту користування банківською карткою могла утворитись заборгованість, яка є перевищенням Клієнтом суми Витратного ліміту без узгодження з Банком.

Також не зазначаються підсумкові результати нарахування та сплати таких сум.

Щодо зміни ліміту відновлювальної кредитної лінії

Позивач зазначив, що ліміт Відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в межах, визначених Клієнтом в Анкеті-Заяві про акцепт та п.5.15.2.1. Договору та підтверджених Клієнтом в Анкеті-Заяві про акцепт цієї Публічної пропозиції, яка є невід`ємною частиною даного Договору, шляхом повідомлення Банком Клієнту інформації про зміну розміру ліміту Відновлювальної кредитної лінії одним або декількома способами за вибором Банку, а саме: а) направленням електронного листа на e-mail, зазначений Держателем в Анкеті-Заяві про акцепт; б) направленням sms-повідомлення на номер мобільного телефону, що зазначений Держателем в Анкеті-Заяві про акцепт; в) розміщенням інформації у щомісячних виписках по Рахунку ЕПЗ Держателя; г) розміщення інформації про зміну розміру ліміту Відновлювальної кредитної лінії із вказанням зміненого розміру ліміту Відновлювальної кредитної лінії на екрані банкомату за допомогою якого Держателем здійснюється операції по Рахунку ЕПЗ Держателя; д) направленням письмового повідомлення про зміну розміру ліміту Відновлювальної кредитної лінії із вказанням зміненого розміру ліміту Відновлювальної кредитної лінії, на адресу, зазначену Держателем в Анкеті-Заяві про акцепт цієї Публічної Пропозиції; є) інформуванням за допомогою з`єднання з Держателем по мобільному телефону, за номером зазначеним Держателем в Анкеті-Заяві про акцепт цієї Публічної Пропозиції.

Проте, незважаючи на ухвалу суду про витребування цього доказу, відповідного підтвердження волевиявлення позичальниці на зміну ліміту не надав.

З усіх документів, що витребувались судом, позивачем надана лише Публічна пропозиція ПАТ „Альфа-Банк" на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Але рішення про встановлення (зміну) ліміту відновлювальної кредитної лініє для ЕПЗ (електронний платіжний засіб) ОСОБА_1 позивачем так й не було надано; ніяких пояснень з цього питання у своїх Додаткових поясненнях він не навів, а лише послався на відображення цих моментів у Виписки з рахунку.

Не висвітлення цього питання, поряд з іншими обставинами, позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість та правомірність нарахування та сплати овердрафту та комісії за ним.

Щодо строку позовної давності

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Таким чином, карантин діяв в Україні з 12 березня 2020року по 30 червня 2023 року, тобто тривав три роки три місяці та дев`ятнадцять днів.

Також, зокрема п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено наступного змісту: «Під час дії карантину, встановлено Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину». Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан запроваджено в Україні 24 лютого 2024 року та на час розгляду справи він триває. Підстави для застосування позовної давності відсутні у зв`язку з зупиненням перебігу позовної давності на строк дії військового стану. Випискою по картці підтверджується користування позичальником карткою станом на 03.03.2022 р.

Зупинення строку позовної давності у даному випадку не стосується заборгованості, що виникла станом на 12.03.2017 року (Розрахунковий період 13.02.2017 - 12.03.2017). На цю дату заборгованість за процентами складала 548,64 грн.; заборгованість за тілом кредиту -28274,97 грн.

Але згодом ці ціфри змінювались як у бік збільшення, так й у бік зменшення.

Це означає, що у такому разі перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд констатує, що у даному випадку позовна давність застосована не може бути.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач -Акціонерне товариство «СенсБанк» (ел. пошта: smartlex.sensbank@gmail.comтел. НОМЕР_3; адреса 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; ЄДРПОУ 23494714);

Відповідач - ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 18.05.2026 року о 17:05 годині.

Суддя В.Г.Гречана