Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №173/1101/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1101/26

Номер провадження2/173/1351/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

12 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Островерхової А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л.,

представника позивача Кравченка В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом представника позивача, адвоката Кравченка Віталія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Верхньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла вказана цивільна справа.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилалася на те, що на виконанні у Верхньодніпровському ВДВС перебуває виконавче провадження №54251218 з примусового виконання виконавчого листа №173/609/17, виданого 03.07.2017 Верхньодніпровським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку до повноліття дитини.

У рамках забезпечення виконавчого провадження №54251218 було накладено арешт на все нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , за реєстраційним номером обтяження №41045015.

Обтяження у вигляді арешту майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні ним права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

31.03.2026 представником позивача до Верхньодніпровського ВДВС було направлено клопотання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , на яке 03.04.2026 було отримано відповідь, що арешт майна боржника є заходом забезпечення виконання рішення суду та підстави для його знаття відсутні. Разом з цим, також повідомили, що ОСОБА_1 , заборгованості по сплаті аліментів не має, так як утримання аліментів здійснюється щомісячно з доходів ОСОБА_1 , у військовій частині НОМЕР_1 , тобто необхідність в забезпеченні виконання рішення суду відсутня.

Таким чином, існує необхідність скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 41045015, яка обумовлена тим, що заборгованості по сплаті аліментів немає.

Провадження у справі відкрито 14.04.2026.

Позивач у судове засіданняне з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив зняти арешт з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , який було накладено в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів, оскільки останній заборгованості зі сплати аліментів немає та арешт майна створює перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, так як відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника є заходом примусового виконання рішення суду та застосовується з метою забезпечення його реального і своєчасного виконання. Рішення суду про стягнення аліментів має періодичний характер та підлягає виконанню протягом тривалого часу, факт відсутності заборгованості (у разі її відсутності) не є підставою для звільнення майна з-під арешту, оскільки обов`язок зі сплати аліментів не припинено. Крім того, отримання боржником доходу у вигляді грошового забезпечення з військової частини не виключає ризику зміни або припинення такого доходу. Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для звільнення майна з-під арешту. Арешт майна не позбавляє боржника права користування таким майном та є співмірним заходом забезпечення виконання рішення суду.

Судом встановлено, що на виконанні у Верхньодніпровському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №54251218, з примусового виконання виконавчого документа виконавчого листа № 173/609/17,виданого 03.07.2017 Верхньодніпровським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.04.2017і до досягнення дитиною повноліття.

07.07.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2017 ВП № 54251218.

Згідно копії постанови про арешт майна боржника від 18.03.2021 ВП № 54251218 державним виконавцем Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Згідно копії постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2021 ВП № 54251218 державним виконавцем Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до копії довідки, виданої Верхньодніпровським ВДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.03.2026 за № 32419 по виконавчому документу, виконавче провадження № 54251218 станом на 09.03.2026 заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до копії листа Верхньодніпровського ВДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.04.2026 за № 46985 на клопотання адвоката про зняття арешту з нерухомого майна боржника останньому відмовлено у знятті арешту з майна.

Згідно зі статтею 57 Закону України № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За приписами статей 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, суд доходить висновку, що відсутність заборгованості зі сплати аліментів, а також наявність накладеного арешту на рухоме майно свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту нерухомого майна позивача, а продовження такого обтяження є втручанням у вільне володіння, користування та розпорядження нерухомим майном позивача, які захищені Конституцією України та Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підстав для продовження обтяження на нерухоме майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з нерухомого майна.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо неможливості скасування арешту майна до завершення виконавчого провадження з огляду на таке.

Сам по собі факт наявності відкритого виконавчого провадження та періодичний характер виконання рішення про стягнення аліментів не свідчать про безумовну необхідність подальшого застосування арешту на все майно боржника. Арешт майна є заходом забезпечення виконання рішення та має застосовуватись з дотриманням принципів співмірності, обґрунтованості та необхідності.

Суд враховує, що на момент розгляду справи відсутні докази наявності заборгованості зі сплати аліментів, а також докази ухилення позивача від виконання покладених на нього обов`язків. Навпаки, матеріалами справи підтверджується отримання позивачем стабільного доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, з якого здійснюється стягнення аліментів у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на можливий ризик зміни або припинення доходу позивача є припущенням та не може бути достатньою правовою підставою для подальшого обмеження права власності особи. Застосування арешту не може ґрунтуватися виключно на гіпотетичних ризиках без належного підтвердження існування реальної загрози невиконання судового рішення.

Крім того, суд виходить із того, що продовження арешту майна за відсутності заборгованості та доказів неналежного виконання рішення суду призводить до надмірного втручання у право особи мирно володіти своїм майном, що не відповідає принципу пропорційності.

Таким чином, суд доходить висновку, що у даному випадку необхідність у подальшому застосуванні арешту майна позивача відсутня, а тому наявні підстави для його скасування, незважаючи на те, що виконавче провадження формально не завершене.

Крім того, суд враховує, що у разі скасування арешту щодо нерухомого майна боржник не звільняється від виконання рішення суду, а в межах виконавчого провадження на його рухоме майно продовжує діяти арешт, накладений державним виконавцем. За таких обставин інтереси стягувача залишаються належним чином захищеними, а виконання рішення суду — забезпеченим.

Наявність іншого чинного арешту свідчить про відсутність необхідності у подальшому збереженні арешту саме щодо нерухомого майна, оскільки застосовані заходи примусового виконання мають бути співмірними та не створювати для боржника надмірного обмеження права власності понад межі, необхідні для забезпечення виконання судового рішення.

З огляду на зазначене вище, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача, адвоката Кравченка Віталія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Верхньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт, накладений Постановою ВП № 54251218 державного виконавця Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Квашою Олександрою Миколаївною, реєстраційний номер обтяження 41045015, з усього нерухомого майна, що належить боржнику, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Повний текст рішення складений 18 травня 2026 року.

Суддя А.В. Островерхова