Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №506/127/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 18 травня 2026 р.

Справа: №506/127/26

Суддя: Середа І. В.

Справа № 506/127/26

Провадження №2/523/4879/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

17 лютого 2026 року до Окнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 21000 грн за договором про надання споживчого кредиту № 1440147 від 14 лютого 2024 року, укладеним відповідачем з ТОВ «Слон Кредит», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 14 лютого 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та відповідач за допомогою ІТС товариства дистанційно у електронному вигляді уклали кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту строком на 359 днів по 08 лютого 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору. Свої кредитні зобов`язання відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 18700 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 2000 грн, заборгованість за відсотками –15700 грн та штрафні санкції – 1000 грн.

24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» за договором факторингу № 24122024 відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги за кредитним зобов`язанням відповідачки.

Позивач з моменту отримання права вимоги нарахував проценти за користуванн6яи кредитом за 46 календарних днів та просить стягнути заборгованість за договором у загальному розмірі 21000 грн разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою судді Окнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року справа передана за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

02 квітня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом враховується також судова повістка, доставлена у електронному вигляді на електронну пошту відповідача, зазначену під час укладення кредитного договору.

Отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що 14 лютого 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту за продуктом «Комфортний» №1440147, відповідно до якого Товариство надало відповідачеві кредит у безготівковій формі у розмірі 2000 грн шляхом перерахування коштів на картку № № НОМЕР_1 строком на 360 днів з кінцевим терміном погашення 08 лютого 2025 року зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 2,50 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, та зниженою процентною ставкою 0,010 % у день при дотриманні вимог п. 1.5.2 договору.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальницею зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом умовами договору передбачений штраф у розмірі 300 грн на 4-й день такого невиконання та у розмірі 22 грн, починаючи з 5-го дня за кожний день невиконання (п. 6.4 договору).

Кредитний договір укладався за допомогою ІТС Товариства, електронна ідентифікація відповідачки здійснювалася при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході. Текст договору, підписаний Товариством аналогом власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, направлявся в особистий кабінет відповідача для ознайомлення та підписання.

Після перевірки персональних даних та погодження Товариством заявки, відповідач 14 лютого 2024 року о 10:56:12 годині підписала кредитний договір та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «К384».

За умовами договору кредитодавець надав відповідачеві кредит шляхом перерахування коштів 14 лютого 2024 року о 10:57:22 на його банківську карту № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів.

ТОВ «Пейтек Україна» є посередником ТОВ «Слон Кредит» у наданні платіжних послуг на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06 червня 2022 року.

Відповідач користувався кредитом, проте кошти на погашення основної суми боргу за кредитним договором та сплату процентів за користування кредитом належним чином не вносив.

У зв`язку з чим станом на станом на 24 грудня 2024 року за розрахунками ТОВ «Слон Кредит» за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 18700 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 2000 грн, заборгованість за відсотками – 15700 грн, нарахованими з 14 лютого по 10 грудня 2024 року, та штрафні санкції – 1000 грн.

24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 24122024, за яким ТОВ «Слон Кредит» відступив фактору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 на суму 18700 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та розмір заборгованості ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного листа.

Оскільки на дату укладення договору факторингу № 24122024 строк дії договору про надання споживчого кредиту № 1440147 від 14 лютого 2024 року не закінчився, то за період з 25 грудня 2024 року по 08 лютого 2025 року за 46 календарних днів позивач здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, передбаченою договором, на суму 2300 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу за невиконання відповідачем умов договору суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 342/2026 р від 27 квітня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, ураховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення штрафу 1000 грн, нарахованого за невиконання відповідачем кредитних зобов`язань за договором № 1440147 від 14 лютого 2024 року на підставі підпунктів 6.4.1, 6.4.2 договору, слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 20000 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу – 2000 грн та заборгованість за відсотками – 18000 грн, з яких 15700 грн, нарахованих первісним кредитодавцем, та 2300 грн, нарахованих позивачем за 46 календарних днів.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 1000 грн слід відмовити.

З боку відповідача суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» і адвокатом Столітнім М.М., рахунок-фактура № 15239-19/11-2025 від 12 січня 2026 року на оплату послуг стосовно боржника ОСОБА_1 на суму 10000 грн до договору про надання правничої допомоги.

Розмір правової допомоги за розрахунком позивача складає 10000 грн та включає у себе: зустріч адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу документів – 1 година 1000 грн, аналіз практики та правових позицій Верховного Суду, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства – 1 година 1000 грн, оформлення додатків до позову, підготовка та направлення адвокатського запиту – 3 години 3000 грн; підготовка позовної заяви та клопотання про витребування та подання їх до суду – 4 години 4000 грн, підготовка адвоката до судових засідань, участь у судових засіданнях - 1 година 1000 грн.

На підтвердження виконаних робіт 19 листопада 2025 року позивач та адвокат Столітній М.М. склали акт прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, проаналізувавши надані докази, та керуючись критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму не є співмірними, виходячи з того, що справа не є складною, розглянута в порядку спрощеного провадження, без участі представника позивача.

Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, висновок Верховного Суду в постанові від 16 січня 2022 року у справі № 922/1964/21.

Таким чином, враховуючи вказані висновки, суд вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3000 грн.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно до заявлених вимог в розмірі 2535,62 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вул. Загородня, 15, оф. 118/2, м. Київ, 03150) заборгованість у розмірі 20000 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу – 2000 грн та заборгованість за відсотками – 18000 грн, а також судовий збір у розмірі 2535,62 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua