Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №523/27029/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/27029/25

Провадження №2/523/3489/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Аліної С.С.

за участі секретаря судового засідання – Томілко М.В.,

розглянув у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, в якому просить скасувати (зняти) арешт з усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , а також арешт, накладений на грошові кошти, що містяться на його рахунках у банківських установах, який було накладено в межах виконавчого провадження № 34682855 на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.10.2012 року, винесеної державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (правонаступником якого є Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).

Свої вимоги обгрунтував тим, що позивач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також банківських рахунків, на які він отримує грошове забезпечення військовослужбовця.

На даний час у позивача виникла необхідність вільно розпоряджатися своїм майном та коштами для забезпечення потреб, пов`язаних із проходженням військової служби та реабілітацією. Однак він дізнався, що все його майно перебуває під арештом, накладеним постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 34682855.

Виконавче провадження № 34682855 було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-8659 від 17.11.2010 року про стягнення аліментів на утримання сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 дитині виповнилося 18 років, у зв`язку з чим обов`язок зі сплати поточних аліментів припинився.

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) станом на 10.12.2025 року, стан виконавчого провадження № 34682855 визначено як «Завершено» (виконавчий документ повернуто стягувачу 31.10.2025 року).

Незважаючи на те, що провадження завершено (повернуто стягувачу), а стягувач протягом тривалого часу не поновлює його, державний виконавець всупереч вимогам закону не зняв арешт з майна.

Позивач наголошує на своїй добросовісній поведінці та об`єктивній неможливості самостійного погашення боргу через форс-мажорні обставини, пов`язані з захистом Батьківщини.

30.03.2024 року ОСОБА_1 було мобілізовано до лав Збройних Сил України. З того часу і дотепер він проходить службу, брав безпосередню участь у бойових діях, має статус Учасника бойових дій (посвідчення від 03.08.2024).

Перебуваючи на передовій («на нулі»), Позивач місяцями не мав доступу до електроенергії, інтернет-зв`язку та банківських відділень. Фізична можливість здійснювати самостійні перекази коштів була повністю відсутня.

При цьому, держава офіційно виплачувала Позивачу грошове забезпечення. Відповідно до ст. 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний був звернути стягнення на заробітну плату (грошове забезпечення) боржника, надіславши відповідну постанову до військової частини або Міністерства оборони України.

Однак, Відповідач проявив бездіяльність: знаючи про наявність боргу, виконавець не направив виконавчий документ за місцем отримання доходів Позивача (до ЗСУ). Якби виконавець виконав свій обов`язок належним чином, кошти автоматично відраховувалися б із грошового забезпечення, і заборгованість не накопичилася б, або була б значно меншою.

Таким чином, накопичення боргу та нарахування штрафів сталося з вини державного виконавця, який не скористався механізмом примусового стягнення із зарплати, та через фізичну неможливість Позивача сплачувати борг з окопів.

Крім того, Позивач зазначає, що ОСОБА_2 , виїхала за кордон понад три роки тому, не надала реквізитів для сплати та не виходить на зв`язок. Це унеможливлювало виконання рішення навіть у ті періоди, коли Позивач мав таку можливість. Державний виконавець також підтверджує (у листуванні), що не виконував рішення саме через відсутність реквізитів стягувача.

На даний час виконавчий документ повернуто стягувачу, нові нарахування не проводяться (дитина повнолітня), а Позивач позбавлений можливості користуватися своїми рахунками та майном через арешт, який виник внаслідок бездіяльності самого ж виконавця та відсутності стягувача. Продовження арешту є надмірним тягарем та непропорційним втручанням у права позивача.

Позивач вважає, що подальше існування арешту є протиправним, порушує його конституційні права та суперечить принципам справедливості та добросовісності, з огляду на наступне.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17.12.2025 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.02.2026 року.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідача Пересипського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

В матеріалах справи наявний відзив Пересипського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що на виконанні у Відділі виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 34682855 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8659 виданого Приморським районним судом м. Одеси від 17.11.2010 р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 грн. але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2010 року до досягнення дитиною повноліття. 30.03.2012 р. (а.с.40)

Державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. З метою забезпечення виконання рішення суду, у зв`язку з існуванням заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 17540,00 грн. 11.10.2012 р.

Державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. 26.10.2012 р. на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_1 з копіями квитанцій про сплату аліментів за 2011 по 2012 роки, які були внесені в розахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким, заборгованість становила 5140 грн. (а.с.105)

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.

Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За період з 30.03.2012 р. по 14.03.2018 р. у боржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів, у розмірі 41140 грн, яка перевищувала суму відповідних платежів за три місяці, у зв`язку з чим, державним виконавцем проведено ряд заходів спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду, а саме: винесено постанову про арешт коштів боржника, внесено відомості до єдиного реєстру боржників, винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. (а.с.70,72,74,76)

22.05.2018 р. на адресу боржника направлено виклик на прийом до державного виконавця. Боржник за викликом не з`явився, пояснень щодо невиконання рішення не надав.

02.05.2025 р. вказане виконавче провадження передано для подальшого виконання головному державному виконавцю Савченко С.В., у зв`язку з виробничою необхідністю.

Згідно проведеного розрахунку зі сплати аліментів, який проводився відповідно норм чинного законодавства, а саме: Закону № 2475-VІІІ до частини першої ст.194 СК України; ч.2 ст.182 СК України, роз`яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року за № 3, згідно якого «зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем.»; ЗУ «Про виконавче провадження та Інструкції з примусового виконання рішень, заборгованість зі сплати аліментів станом 30.04.2025 р. становила 153891,03 грн. 06.02.2025 р. державним виконавцем встановлено, що за період з 01.12.2021 р. по 01.12.2024 р. у боржника утворилася заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, у зв`язку з чим, керуючись ст.71 ЗУ “Про виконавче провадження”, державним виконавцм винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості, яка виникла за вказаний період.

Згідно відповіді на запит №: 249798454 від 06.02.2025 до Державної податкової служби України, боржник отримував дохід в ВЧ НОМЕР_1 . Тогож дня, державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші дохоли боржника, яку направлено на адресу ВЧ НОМЕР_1 через Міністерство оборони України засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" ТТН №0601110088063 статус: вручено одержувачу (а.с.179)

Кошти стягнуті з грошового забезпечення за вказаною постановою на рахунок відділу не надходили.

Згідно відповіді на запит № 259905236 від 28.03.2025 до Пенсійного фонду України, останній задекларований дохід боржника був 01.01.2025 в ВЧ НОМЕР_2 . Тогож дня, державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші дохоли боржника яку направлено на адресу ВЧ НОМЕР_2 через Міністерство оборони України засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" ТТН №0601129596540 статус: вручено одержувачу (а.с.178)

Кошти стягнуті з грошового забезпечення за вказаною постановою на рахунок відділу не надходили. 31.03.2025 р. державним виконавцем в примусовому порядку, стягнуто з банківського рахунку боржника кошти у розмірі 7 112,43 грн.

01.04.2025 р. на адресу стягувача вказаною у виконавчому документі направлено вимогу про надання реквізитів для перерахування стягнених коштів та виклик на прийом до державного виконавця.

Станом на 21.01.2025 р. заяви, клопотання, скарги, пропозиції на адресу відділу від стягувача не надходили. Контактний номер телефону який наявний в заяві від 21.03.2013 р., а саме 066-241 56-89 належить іншій особі, з її слів, ОСОБА_4 для неї невідома особа.

Згідно ДРАЦС стягувач змінила прізвище на ОСОБА_2 від 21.12.2016 р. Інша інформація щодо місця проживання (перебування) чи засобів зв`язку невідома.

31.10.2025 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», яка не передбачає зняття арешту з майна боржника.

Як зазначає Відпвідач в наданому відзиві у матералах виконавчого провадження № 34682855 відсутні документи, які вказують на обставини для зняття арешту з майна боржника.

Згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 положення" Закону; розділу XIII "Прикінцеві та перехідні 5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В позовній заяві, ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець не зняв арешт з майна, після завершення виконавчого провадження. Виконавче провадження № 34682855 завершено на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ повернено стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом, а також не припиняє чинність арешту майна боржника.

Судом встановлено, що відповідно до відповіді начальника відділу Пересипського відділу державної виконавчої служби України у місті Одесі Войтенка В. №220142 від 09.12.2025р вбачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 34682855 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8659 виданого Приморським районним судом м. Одеси від 17.11.2010 р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 грн. але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2010 року до досягнення дитиною повноліття.

31.10.2025 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», яка не передбачає зняття арешту з майна боржника.

Заборгованість за виконавчим провадженням № 34682855 станом на 09.12.2025 р. становить: 159 304,86 грн - заборгованість зі сплати аліментів, 18 910,95 грн - штраф на користь стягувача, відповідно до ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», 16641,73 грн нарахований виконавчий збір, відповідно до ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконаний рішень, до заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового, виконання рішення боржником додається документ / Копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови (а.с.135-136).

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом .

Позивачем не надано жодних підтверджень виконання вимог зазначених виконавчих документів та сплати обов`язкових платежів у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту своїх цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не надав суду письмових доказів в обгрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту з майна не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263, 265, ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 512, 513, 514 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту з майна– відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2026 року.

Суддя Аліна С.С.