Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №947/20725/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/20725/25

Провадження № 2/947/278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю. Д., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила усунути їй перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_2 . Батьки сторін з 31.10.1958 р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Мати сторін померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу батьки сторін набули у власність домоволодіння АДРЕСА_1 . З моменту придбання батьками цього домоволодіння позивачка в ньому проживала, а з 13.07.1976 р. по теперішній час в будинку зареєстровано її місце проживання. До 2023 р. позивачка безперешкодно проживала у даному домоволодінні та сплачувала комунальні послуги. Батько сторін ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно відповідачці ОСОБА_2 . Позивачка зазначає, що після смерті матері вона успадкувала в порядку спадкування за законом частку у праві власності на дане домоволодіння. Також вона має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька як пенсіонер за віком. Відповідачка чинить їй перешкоди у користуванні домоволодінням та заблокувала їй доступ до нього. З приводу цього позивачка неодноразово зверталась з заявами до правоохоронних органів, які рекомендували їй звернутися до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 письмового відзиву на позовну заяву не надала.

У судовому засіданні 08.05.2026 р. позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Наседкін О. І. підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Кравцан В. М. заперечували проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності від 09.01.1969 р., виданого житлкомунвідділом Виконкому Київської районної ради депутатів трудящих, домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві особистої власності ОСОБА_3 .

З копій паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд вбачає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 31.10.1958 р.

Згідно свідоцтва про народження від 25.08.1959 р. серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11.03.2014 р. № 00013578445 вбачається, що 10.11.1979 р. внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_6 . ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

24.09.2013 р. шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про одруження від 15.11.2014 р. ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що 29.08.2013 р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було складено відповідний актовий запис за № 8418 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

04.05.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на частку у будинку АДРЕСА_1 .

За її заявою Третьою одеською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 397/2017. Листом від 10.05.2017 р. державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Баранова О. В. повідомила ОСОБА_1 про необхідність для одержання свідоцтва про право на спадщину особисто з`явитись до нотаріальної контори та надати відповідні документи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що 26.12.2016 р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було складено відповідний актовий запис за № 13153 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 12.06.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., р/н 2360, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, своїй доньці ОСОБА_2 .

19.01.2017 р. ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Шевиріній А. О. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

За її заявою 19.01.2017 р. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шевиріна А. О. завела спадкову справу № 01/2017.

01.04.2017 р. ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної А. О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

З 26.06.2015 р. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 .

25.09.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою, в якій повідомила, що нею було виявлено, що паркан, який розділяє її та ОСОБА_2 частини земельної ділянки поламаний, шматки шиферу розкидані по городу, поламані посаджені нею рослини. З цих підстав ОСОБА_1 просила притягнути винних у руйнуванні паркану осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Листом від 17.10.2017 р. начальник Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Лазар О. В. повідомив ОСОБА_1 , що між нею та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини та рекомендував звернутися до суду для вирішення порушеного питання в цивільно-правовому порядку.

06.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою, якій повідомила, що у зв`язку з захопленням частини будинку, що була у користуванні будинку, що була у користуванні батьків, ОСОБА_1 не має доступу до приладів обліку, оскільки ОСОБА_2 та її син не допускають позивачку до них, при цьому погрожують, що відключать газо- та електропостачання. З цих підстав ОСОБА_1 просила притягнути ОСОБА_2 та ОСОБА_11 до адміністративної або кримінальної відповідальності.

06.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась на адресу ПАТ «Одесаобленерго» із заявою, в якій просила попередити ОСОБА_2 та ОСОБА_11 про недопущення самовільного втручання в електромережу та прилади обліку.

Листом від 06.11.2017 р. ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» повідомило ОСОБА_1 , що усі подальші дії будуть здійснюватися згідно чинного законодавства та Правил користування електричною енергією для населення.

09.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Одесагаз» із заявою, в якій просила попередити ОСОБА_2 та ОСОБА_11 про недопущення самовільного втручання в газову мережу та прилади обліку.

Листом від 12.10.2017 р. ПАТ «Одесагаз» повідомило ОСОБА_1 , що розгляд питання, порушеного у зверненні ОСОБА_1 , буде можливий після укладення позивачкою договору з ПАТ «Одесагаз».

06.07.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про відкриття кримінального провадження, в якій зазначила, що в червні 2018 року ОСОБА_2 , скориставшись відсутністю позивачки, проникла на частину домоволодіння, що знаходиться у її, ОСОБА_1 , користуванні та навісила на ворота з внутрішньої сторони навісний (амбарний) замок, що унеможливлює доступ позивачки до домоволодіння, в якому вона зареєстрована та проживає все своє життя. З цих підстав ОСОБА_1 просила внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

31.05.2020 р. ОСОБА_1 звернулась на адресу начальника Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою, в якій просила прийняти міри відносно ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що до моменту розподілу майна, ОСОБА_2 самовільно відключила електропостачання на частину будинку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1

21.05.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із заявою, в якій просила внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_2 самовільно відключила частину будинку ОСОБА_1 від електропостачання, а також без її, ОСОБА_1 , згоди користується збудованою ОСОБА_1 парковкою для автомобіля.

Листом від 07.06.2021 р. начальник ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області О. Коцар повідомив ОСОБА_1 , що в матеріалах перевірки вбачаються цивільно-правові відносини та рекомендував ОСОБА_1 , звернутися до суду в приватному порядку.

19.02.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із заявою в якій просила внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ст. 356 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_11 неодноразово вчиняли дії, направлені на унеможливлення проживання ОСОБА_1 в спірному будинку, псували її майно, не допускали її до приладів обліку комунальних послуг, відключали частину будинку ОСОБА_1 від електромереж, повісили на вхідних дверях частини будинку ОСОБА_1 навісний замок та взяли весь будинок під охорону фірми «Карабінер».

Листом від 26.02.2024 р. ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про те, що в результаті об`єктивної, всебічної та ретельної перевірки встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини, рішення по яким приймаються в судовому порядку.

05.12.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із заявою, в якій просила внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, посилаючись на те, що вже більше двох років ОСОБА_2 позбавляє ОСОБА_1 права на житло, самовільно відключила комунікації її частини будинку, а згодом взагалі заблокувала її вхід до будинку.

Листом від 23.12.2024 р. ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про те, що внаслідок проведеної об`єктивної, всебічної та ретельної перевірки встановлено, що відносини, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відносяться до категорії цивільно-правових, рішення по яким приймаються у судовому порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2026 р. у справі № 520/9340/17, крім іншого, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 .

На підставі частин першої, третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини від 04.11.1950 р., ратифікованої в Україні Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., проголошено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р., ратифікованого в Україні Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

В силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва по право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

В постанові Верховного Суду від 10.07.2019 р. у справі № 755/8062/13-ц зазначено, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Отже, виходячи з того, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а також враховуючи той факт, що на час розгляду цієї справи є такою, що набрала законної сили постанова Одеського апеляційного суду, якою визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є співвласником 1/3 частки зазначеного житлового будинку й має всі права його співвласника.

Відповідно до ч. ч. 1 – 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

З цих підстав суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має право користуватися житловим будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В постанові Верховного Суду від 30.05.2023 р. у справі № 760/1397/19 міститься правовий висновок, згідно з яким звернення позивача до органів поліції є належним доказом на підтвердження перешкод позивачу у доступі до квартири.

З цих підстав суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підтверджений належними доказами та ґрунтується на вимогах закону.

Суд критично ставиться до доводів відповідача та її представника про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не чинить.

Так, в постанові Верховного Суду від 20.11.2023 р. у справі № 397/355/22 міститься правовий висновок згідно з яким заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, відповідно до суми задоволених вимог. По даній справі відповідач має сплатити позивачу витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 - 13, 76 - 89, 258 - 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ) перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення її у цей будинок.

Зобов`язати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ) не чинити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ) перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я. В. Бескровний