Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №521/26892/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/959/26

Справа № 521/26892/23

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач - Одеське квартирно-експлуатаційне управління,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами Одеського квартирно-експлуатаційного управління, яке змінило найменування на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса, та військової частини НОМЕР_1 ,

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року,

за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеськоїміської ради, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, в обґрунтування якої зазначило, що на балансі позивача знаходиться будівля № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана будівля знаходяться у відповідальній експлуатації у військової частини НОМЕР_1 .

За вказаною адресою зареєстровані відповідачі на підставі довідки № 173 від 21.09.2011 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідачі отримали від Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради ордер на службове приміщення, який видано на ім`я ОСОБА_4 із сім`єю з 4 осіб на право зайняття службового приміщення жилою площею 29,32 кв.м, що складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході проведеної перевірки було встановлено, що у будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 без достатніх на те правових підстав проживають відповідачі, що є перешкодою у здійсненні права володіння та користування позивача та унеможливлює здійснення Міністерством оборони України свого права щодо розпорядження зазначеним майном.

Позивач вважає, що подальше користування відповідачами майном за адресою АДРЕСА_1 є безпідставним та порушує права Одеського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення з нежитлового приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 23 жовтня 2024 року позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, залишив без задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі займають приміщення № 190 військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого в АДРЕСА_1 по Овідіопольській дорозі № 8 на законних підставах, оскільки вищевказаний договір найму не був розірваний та визнаний недійсним, а відтак підстави для їх виселення відсутні.

Також, суд першої інстанції звертає увагу на те, що військова частина НОМЕР_1 не надсилала відповідачам будь-яких повідомлень про намір розірвати договір найму, укладений 12.07.2019 року між військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 . Також врахував, що сім`я ОСОБА_5 до того часу, як отримала ордер на службове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно проживала у приміщенні № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідачі тривалий час не сплачують комунальні послуги у зв`язку з чим договір найму вважається автоматично розірваним суд першої інстанції вважав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки доказів існування заборгованості за комунальні послуги надано не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Одеське квартирно-експлуатаційне управління просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом виселення з нежитлового приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорувійськова частина НОМЕР_1 також просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Одеське квартирно-експлуатаційне управління посилається на те, що в матеріалах справи відсутній та відповідачам не надавався дозвіл начальника гарнізону відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України щодо заселеня відповідачів у військове нерухоме майно. Разом з тим, у командира військової частини НОМЕР_1 були відсутні повноваження на укладення будь-яких договорів найму нежитлових приміщень на території військового містечка № НОМЕР_2 , тому договір найму № 154 від 12 липня 2019 року є нікчемним.

Також позивач обґрунтовує апеляційну скаргу відсутністю правових підстав на зайняття спірного приміщення у зв`язку з отриманням відповідачами від Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради ордеру на службове приміщення № 2133 на право заняття службового приміщення житловою площею 29,32 кв.м, що складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 .

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорувійськова частина НОМЕР_1 посилається на п. 5.1 розділу 5 Договору № 154, відповідно до якого договір вважається продовженим на один календарний рік, за умови сумлінного виконання в продовж його дії обов`язку зі сплати комунальних послуг. Доказів сплати житлово - комунальних послуг та відсутності відповідного боргу відповідачі не надали.

Також посилається на те, що уповноваженою Кабінетом Міністрів України особою договір найму будівлі № 190 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 не підписувався.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.12.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Одеського квартирно-експлуатаційного управління, відповідачам роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 02.12.2024 року позивач отримав 05.12.2024 року в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2024 року та копію апеляційної скарги треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України отримали 05.12.2024 року в особистих кабінетах підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 02.12.2024 року та копію апеляційної скарги представник ОСОБА_2 – адвокат Єрємєєва К.С. отримала 26.02.2026 року в особистому кабінеті електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 02.12.2024 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 отримала у відповідності до п. 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.12.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , відповідачам роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 09.12.2024 року військова частина НОМЕР_1 отримала 11.12.2024 року в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 09.12.2024 року та копію апеляційної скарги треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Міністерство оборони України та позивач Одеське квартирно-експлуатаційне управління отримали 11.12.2024 року в особистих кабінетах підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 02.12.2024 року та копію апеляційної скарги представник ОСОБА_2 – адвокат Єрємєєва К.С. отримала 26.02.2026 року в особистому кабінеті електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2024 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 отримала у відповідності до п. 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України вважало апеляційні скарги обґрунтованими та зауважило, що відповідачі протиправно займають приміщення ГП № 190 (пральня), адже військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходять, житлом забезпечені в 2013 році, чим порушують правовий режим використання та обліку нерухомого військового майна (казармено-житлового фонду). Посилалось також на нікчемність договору найму від 12.07.2019 року, оскільки законодавством передбачено лише право військової частини орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення.

26.03.2025 року представником ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 – ОСОБА_6 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що позивач не є власником спірного нерухомого військового майна, а згідно повноважень та функцій, визначених Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та Положенням про Одеське КЕУ, лише веде бухгалтерський та картковий облік цього майна. Також позивачем не надано доказів реорганізації чи ліквідації або документального підтвердження правонаступництва КЕУ.

Окрім зазначеного, службова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на яку військовослужбовцю ОСОБА_4 . Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради видано ордер серії ПР № 2133 не відповідає нормам житлової площі, а приміщення № 190 військового містечка № НОМЕР_2 переобладнане відповідачами з дозволу військової частини під житлове є їх житлом.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на сплив строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

15.01.2026 року представником ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надано заяву про долучення до матеріалів справи доказів.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 26.03.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнив частково з огляду на таке.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, апеляційний суд долучив до матеріалів справи відповідь органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 12.01.2026 року та відповідь військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року № 1126/304/6/2868/пс на відповідні адвокатські запити.

Разом з тим, у задоволенні клопотання про долучення інших документів апеляційний суд відмовив, оскільки надані копії документів є нечитаємими, що унеможливлює їх належну оцінку як доказів у справі. Також відмовлено у долученні довідки № 3765 від 29.10.2025 року, оскільки зазначений документ отриманий після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 30.04.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднав до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування № Л-1016 від 29.04.2026 року, наданий на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 26.06.2025 року.

Відповідачі та представник Міністерство оборони України в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6 судову повістку отримала 30.03.2026 особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України та п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник Міністерства оборони України 27.04.2026 року надіслав суду заву про розгляд справи без його участі, просив апеляційну скаргу позивача задовольнити.

ОСОБА_1 повідомлена відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду неврученим із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник позивача - Мудра А.А., представник органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеськоїміської ради – Майдебура Ю.В., та представник військової частини НОМЕР_1 – Багдасарян А.Ю. у судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали та просили задовольнити.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі займають приміщення № 190 військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого в м. Одесі по Овідіопольській дорозі № 8 на законних підставах, оскільки договір найму не був розірваний та визнаний недійсним, а відтак підстави для їх виселення відсутні.

Також, суд першої інстанції звертає увагу на те, що військова частина НОМЕР_1 не надсилала відповідачам будь-яких повідомлень про намір розірвати договір найму, укладений 12.07.2019 року між військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 . Додатково врахував, що сім`я ОСОБА_5 до того часу, як отримала ордер на службове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно проживала у приміщенні № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідачі тривалий час не сплачують комунальні послуги у зв`язку з чим вказаний договір вважається автоматично розірваним суд першої інстанції вважав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки доказів існуючої заборгованості за комунальні послуги надано не було.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що пральня за ГП № 190, яка розміщена на території військового містечка № НОМЕР_2 , станом на 01.12.2023 року знаходиться на бухгалтерському обліку Одеського квартирно-експлуатаційного управління, що підтверджується довідкою КЕУ від 29.11.2023 року № 3074.

Пральню буд. НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 прийнято на баланс КЕВ м. Одеси та передано в експлуатацію військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується актом прийняття-передачі основних засобів Квартирно-експлуатаційного управління м. Одеса.

З довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2011 року № 173, яка видана ОСОБА_4 , вбачається, що на жилій площі за адресою: АДРЕСА_3 проживає за зареєстровано 4 особи: ОСОБА_4 , 1968 року народження, з 09.02.2009 року; ОСОБА_1 , 1947 року народження, (мати) з 14.08.2009 року; ОСОБА_2 , 1985 року народження, (дружина) з 24.07.2006 року; ОСОБА_3 , 2011 року народження, (син) - з 19.09.2011 року.

Полковнику ОСОБА_4 вирішено розподілити окрему службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , житловою площею 29,32 кв.м, загальною площею 54.4 кв.м на 7-му поверсі на склад родини чотири особи: він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 року народження, син - ОСОБА_3 , 2011 року народження, мати - ОСОБА_1 , 1947 року народження, на період проходження служби в Одеському гарнізоні із залишенням на квартирному обліку, що підтверджується витягом з протоколу № 28 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2013 року.

08.01.2013 року ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про видачу ордера на розподілену йому квартиру АДРЕСА_4 , склад родини 4 особи ( ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_2 , син – ОСОБА_3 , 2011 року народження та мати – ОСОБА_1 . Раніше зайняту житлову площу у гуртожитку в/ч НОМЕР_1 по Овідіопольській дорозі зобов`язались звільнити. Вказане клопотання підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1

28.01.2013 року Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі розпорядження № 39 від 25.01.2013 року військовослужбовцю ОСОБА_4 із сім`єю з 4 осіб надано право на зайняття службового житлового приміщення жилою площею 29,32 кв.м, що складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером на службове приміщення № 2133 серії ПР.

12.07.2019 року між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено договір № 154 предметом якого являються правовідношення, які виникли між наймодавцем та наймачем в процесі представлення у тимчасове використання житлового приміщення в вивільненій будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 загальною площею 64 кв.м військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Положенням п. 1.2 договору № 154 визначено, що приміщення та майно, яке знаходиться у ньому передається наймодавцем наймачу по факту та фіксується актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Наймодавцем (військова частина НОМЕР_1 ) передано в тимчасове користування наймачу ( ОСОБА_1 ) приміщення будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 військової часини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (кількість проживаючих – 4 особи), що підтверджується актом прийому-передачі до договору № 154 від 12.07.2019 року

З довідки військової частини НОМЕР_1 № 445 від 14.11.2023 року про перевірку житлових умов комісія перевірила житлові умови матері колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 на посаді (переведений до іншого гарнізону в м. Дніпро), що мешкає в АДРЕСА_1 та встановлено, що в окремій будівлі загальною площею 64 кв.м на території б. № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 мешкає дружина колишнього військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_4 разом з дитиною, склад сім`ї – 3 особи: ОСОБА_2 , син – Арсеній, ОСОБА_1 – основний наймач. Будинок належить військовій частині НОМЕР_1 .

Одеський апеляційний суд ухвалою від 26.06.2025 року витребував у Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради письмовий висновок щодо доцільності виселення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нежитлового приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вказаної ухвали Одеського апеляційного суду Хаджибейською районною адміністрацією надано висновок № Л – 1016 від 29.04.2026 року про доцільність виселення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нежитлового приміщення № 190 (пральні) військового містечка № НОМЕР_2 , яке розташовано на території військової частини за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8.

Щодо доводів відповідача про відсутність правосуб`єктності позивача апеляційний суд зазначає таке.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що юридичної особи з найменуванням «Одеське квартирно-експлуатаційне управління» не існує, а також вказує на відсутність доказів реорганізації, ліквідації чи правонаступництва позивача.

З позовною заявою у даній справі звернулося Одеське квартирно-експлуатаційне управління, ідентифікаційний код юридичної особи 08038284, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Армійська, 18.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за тим самим ідентифікаційним кодом юридичної особи 08038284 зареєстровано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18.

З наведеного вбачається лише зміна найменування юридичної особи позивача у цій справі, оскільки за тим самим ідентифікаційним кодом юридичної особи 08038284 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса. Отже доводи про відсутність правосуб`єктності Одеського квартирно-експлуатаційного управління, яке змінило найменування на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса є необґрунтованими.

Відповідно до статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

У частині першій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у державній власності, організація, що здійснює право власності від імені та в інтересах держави, має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України, а також управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Одеське квартирно-експлуатаційне управління, яке змінило найменування на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса є державною установою та входить до складу Збройних Сил України, яка створена з метою організації та виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у військових гарнізонах у межах визначеної зони відповідальності у мирний час та особливий період відповідно до п. 1 Положення про Одеське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 195 від 26.05.2023 року (далі – Положення).

Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Одеського квартирно-експлуатаційного управління є зокрема п. 3.1 – утримання та експлуатація фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення цих фондів комунальними послугами та енергоносіями, п. 3.7 – забезпечення військових частин квартирним майном тощо.

Згідно п. 27 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року (в редакції станом на час подання позову) контроль за вивільненням службових жилих приміщень (службової жилої площі) покладається на командирів військових частин та начальників КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Нежитлове приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі Одеського КЕУ (а.с. 28).

Враховуючи, що спірне приміщення належить до військового майна та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, апеляційний суд вважає, що позивач є належним та наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні військовим майном.

На відсутність у відповідачів правових підстав на зайняття спірного житлового приміщення у зв`язку з отриманням від Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради ордеру на службове приміщення № 2133 на право заняття іншого службового приміщення посилається позивач як на підставу для виселення.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до положень статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із абзацами 1, 3 пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок).

Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби, забезпечуються службовими житловими приміщеннями (пункт 7 Порядку)

Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім`ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім`ї беруть письмове зобов`язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках (пункт 14 Порядку).

У пункті 20 Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання.

Як вже зазначалось, 28.01.2013 року Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради військовослужбовцю ОСОБА_4 із сім`єю з 4 осіб надано право на зайняття службового житлового приміщення жилою площею 29,32 кв.м, що складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером на службове приміщення № 2133 серії ПР. Вказані обставини відповідачами не заперечуються.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що 08.01.2013 року звертаючись з клопотанням до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про видачу ордера на службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 та члени його сім`ї – відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше зайняту житлову площу у гуртожитку в/ч НОМЕР_1 по Овідіопольській дорозі зобов`язались звільнити, що підтверджується відповідними підписами в клопотанні.

Таким чином, отримавши інше службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та звертаючись із клопотанням про видачу ордера, відповідачі, як члени сім`ї військовослужбовця на ім`я якої видано ордер фактично визнали відсутність правових підстав для подальшого користування приміщенням № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 військової часини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та добровільно взяли на себе зобов`язання його звільнити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на договір № 154 від 12.07.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 , предметом якого є правовідношення, які виникли між наймодавцем та наймачем в процесі представлення у тимчасове використання житлового приміщення в вивільненій будівлі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_2 загальною площею 64 кв.м військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо укладеного між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 договору № 154 від 12.07.2019 року апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», в редакції станом на час укладення договору № 154, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами,

установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року № 448 визначає організацію та завдання квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, якою є комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном (п. 1.1 Положення в редакції станом на час виникнення правовідносин).

Основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення згідно п. 1.3 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України є зокрема забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; забезпечення військових частин квартирним майном.

З п. 4.10 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України передача будівель, споруд, окремих приміщень та їх заселення здійснюється за дозволом начальника гарнізону і оформленням у КЕВ (КЕЧ).

Окрім зазначеного відповідно до абз 4 п. 1 та п. 2 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року (в редакції станом на час укладення договору № 154) орендувати житло, яке належить до фондів Міноборони, забороняється. Проект договору оренди житла розробляється військовою частиною, погоджується КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та після його укладення реєструється у військовій частині.

Зі змісту договору № 154 від 12.07.2019 року вбачається, що його укладено між ОСОБА_1 та командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 . Вказаний договір також погоджено з помічником командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи – начальником фінансово-економічної служби - ОСОБА_8 та помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - ОСОБА_9 .

Відповідачі, посилаючись на наявність правових підстав для проживання у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не надали належних і допустимих доказів дотримання встановленого Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України порядку передачі та заселення спірного приміщення, зокрема отримання дозволу начальника гарнізону та оформлення у КЕВ (КЕЧ).

Сам по собі факт укладення договору між командиром військової частини та ОСОБА_1 , а також його погодження посадовими особами військової частини, не свідчить про виникнення у відповідачів належного права користування майном військової частини, оскільки розпорядження державним військовим майном має здійснюватися виключно у порядку та спосіб, визначені законом, тому апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду про наявність належних правових підстав для подальшого користування відповідачами приміщенням № 190 військового містечка № НОМЕР_2 військової часини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору № 154 від 12.07.2019 року.

Окрім зазначеного апеляційним судом враховуються обставини встановлені у висновку органу опіки та піклування № Л-1016 від 29.04.2026 року. Так, комісією з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради було встановлено, що родині неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було надано службову квартиру АДРЕСА_4 .

На час складання висновку ОСОБА_2 разом з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Неповнолітній ОСОБА_3 не проживає у нежитловому приміщенні № 190 на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 та не проживає у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_5 знаходиться у житловому будинку, що не розташований на території військової частини, що зменшує ризики для життя і здоров`я неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, комісія вважала, що сім`я неповнолітнього має можливість забезпечити йому належні умови для проживання, виховання та розвитку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан.

Через постійні повітряні атаки всієї території України державою-агресором проживання неповнолітнього ОСОБА_3 у нежитловому приміщенні на території військової частини створює додаткові та непропорційні ризики для його життя та здоров`я.

Отже, враховуючи висновок органу опіки та піклування № Л-1016 від 29.04.2026 року про доцільність виселення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд зауважує, що проживання неповнолітнього у нежитловому приміщенні № 190 на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8 в умовах дії воєнного стану та постійних повітряних атак створює додаткові ризики для його життя та здоров`я неповнолітнього та не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету – одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, – чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).

Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній меті (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, § 56).

Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» виселення відповідачів із службового житла, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Під час розгляду справи в суді представником В/Ч НОМЕР_1 зазначено, що нежитлове приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на території військової частини, необхідне для використання за призначенням під час воєнного стану.

Переглядаючи оскаржуване рішення апеляційний суд враховує, що відповідачі не позбавлені права на житло, оскільки за власним клопотанням та відповідно до вимог житлового законодавства України та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, як члени сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4 були забезпечені іншим службовим житловим приміщенням, отримали ордер № 2133 на право зайняття службового житла за адресою: АДРЕСА_2 .

У такому випадку втручання у право відповідачів на повагу до житла має метою забезпечення належного та ефективного використання фонду Міністерства оборони України, переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції, у період під час воєнного стану відповідає нагальній суспільній необхідності.

Оскільки апеляційним судом встановлено підстави для задоволення позовних вимог, суд надає оцінку заяві відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Представник відповідача Лабунець Н.П. обґрунтовує доводи про пропуск позивачем строку позовної давності тим, що відповідачі тривалий час проживають та зареєстровані у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач здійснюючи облік та контроль використання житлового фонду, обізнаний про такі обставини щонайменше з 2006 року. Також 12.07.2019 року між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір найму № 154, на підставі якого відповідачі продовжують проживати у спірному приміщенні та сплачують житлово-комунальні послуги.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення є негаторними та спрямовані на усунення триваючих перешкод у користуванні військовим майном, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у цій справі відсутні.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення задовольнити. Усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом виселення з нежитлового приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Одеського квартирно-експлуатаційного управління, яке змінило найменування на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса, та військової частини НОМЕР_1 , задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Одеського квартирно-експлуатаційного управління, яке змінило найменування на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом виселення з нежитлового приміщення № 190 (пральня) військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов