Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №494/2536/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 травня 2026 р.

Справа: №494/2536/25

Суддя: Коновалова В. А.

Номер провадження: 22-ц/813/5021/26

Справа № 494/2536/25

Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 грудня 2025 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 09.09.2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2689150 та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025. 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-07072025. Сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» становить 18 500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками становить 13 500,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2689150 від 09.09.2019 у розмірі 18 500,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Березівський районний суд Одеської області рішенням від 29 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором №2689150 від 09.09.2019 у розмірі 18 500,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що 09.09.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2689150. Сума кредиту 5000 грн, які 09.09.2019 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перерахувало відповідачу. 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2689150 на суму 18 500,00 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 10.06.2025. 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2689150, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 10.06.2025. Таким чином, сума боргу перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» становить 18 500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 13 500,00 грн. У п. 1.9 договору встановлений термін (дата) повернення кредиту 09.10.2019. У цей строк відповідач ОСОБА_1 зобов`язана була повернути ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, однак остання належним чином не виконала вказане зобов`язання, не повернула ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», а в подальшому - позивачу 5 000,00 грн, тому з неї на користь позивача необхідно стягнути вказану заборгованість за тілом кредиту. Також з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суд стягнув заборгованість за відсотками, яка відповідно до розрахунків позивача становить 13 500,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 грудня 2025 року по справі №494/2536/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» відмовити в повному обсязі з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, адже згідно ст. 257 ЦК України строк позовної давності становить 3 роки та сплив ще у жовтні 2022 року, в той час як звернення з позовом відбулось лише у 2025 році, натомість суд не застосував вказані норми матеріального права. Суд безпідставно відмовив у прийнятті відзиву через пропуск процесуального строку, не врахувавши поважність причин цього пропуску – стан здоров`я відповідача, неналежну правову вимогу з боку адвоката бюро. Скаржник наголошує на недобросовісності поведінки кредитора, адже станом на момент переуступки боргу на тіло кредиту у розмірі 5 000,00 грн було нараховано у 2023 році 205 800,00 грн відсотків та 140 652,00 грн пені, що в 40 раз перевищує суму позики. Скаржник не відмовлялася платити кредит, але у неї не було можливості оплатити навіть відсотки. Просить прийняти до розгляду її відзив від 29.12.2025, що містить заяву про застосування позовної давності, скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 отримано ОСОБА_1 03.04.2026 о 20:22:16 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 отримано ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» 04.02.2026 о 22:48:10 та 03.04.2026 о 20:22:16 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору з первісним кредитором та перерахування кредитних коштів за кредитним договором, тобто визнає наявність правовідносин із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», а також факт укладення електронного кредитного договору та отримання грошових коштів, зокрема за кредитним договором №2689150 від 09.09.2019. 10 червня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до умов якого, ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 2689150 від 09.09.2019. Відповідно до п. 1.1. договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 р., ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язується відступити ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» ціну придбання за відповідний реєстр за плату у передбачений цим Договором спосіб. 07 липня 2025 року між попереднім кредитором та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №2689150 від 09.09.2019 у розмірі 18 500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками становить 13 500,00 грн. ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» надало належні та допустимі доказів набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2689150 від 09.09.2019. З умов кредитного договору випливає, що строк кредитування становив до 09.10.2019. На цей момент ані карантинне, ані воєнне призупинення ще не діяли, тому позовна давність почала обчислюватися у загальному порядку, однак з 02.04.2020 її перебіг був призупинений у зв`язку з карантином, а згодом - у зв`язку з воєнним станом, і поновився лише 04.09.2025. Отже, 3-річний строк позовної давності у цій ситуації спливає 04.03.2028. Позивач для захисту свого порушеного права, звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що зареєстрована судом першої інстанції 12.11.2025, тобто в межах строків позовної давності та цілком міг та може заявляти вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №2689150 від 09.09.2019 у розмірі 18 500,00 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 09.09.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2689150. Сума кредиту 5000 грн, які 09.09.2019 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перерахувало відповідачу. 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2689150 на суму 18 500,00 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 10.06.2025. 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2689150, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 10.06.2025. Таким чином, сума боргу перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» становить 18 500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 13 500,00 грн. У п. 1.9 договору встановлений термін (дата) повернення кредиту 09.10.2019. У цей строк відповідач ОСОБА_1 зобов`язана була повернути ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, однак остання належним чином не виконала вказане зобов`язання, не повернула ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», а в подальшому - позивачу 5 000,00 грн, тому з неї на користь позивача необхідно стягнути вказану заборгованість за тілом кредиту. Також з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суд стягнув заборгованість за відсотками, яка відповідно до розрахунків позивача становить 13 500,00 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Судом встановлено, що 09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2689150, згідно п. 1.3 якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України – гривні.

Сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання договору) складає 5 000,00 грн (п. 1.4).

У відповідності до п. 1.6 договору, ставки нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом – 1,7%; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,53%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%; пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00%.

З п. 1.9 договору вбачається, що сторони встановили узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 09.10.2019 (включно).

Відповідно до п. 7.10 кредитного договору, сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього Договору відбувається шляхом акцептування оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п. 2.25. https://alexcredit.ua/umovi містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо наявності кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, загального розміру кредиту, узгодженого строку повернення кредиту. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника.

Відповідач ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 2689150 підписала 09.09.2019 договір про надання кредиту від 09.09.2019.

У матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 04.11.2024, з якої вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ» на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ», підтверджено те, що платежі успішно проведені в системі, деталі операцій: номер в системі FONDY: 169931436, номер операції: 99211549745531625224523388834061, призначення платежу: transfer_funds, сума платежу: 5 000,00 грн, номер карти: НОМЕР_1 .

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує ні факту укладення договору про надання кредиту №2689150 від 09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 , ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності їй як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача остання не надала.

Відповідно до п. 2.1.7 договору, кредитодавець відповідно до умов цього договору та https://alexcredit.ua/umovi має право без згоди позичальника укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги, відповідно до положень ст. 512 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Як вбачається із матеріалів справи, 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, згідно п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.3 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Матеріали справи містять витяг з реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025, з якого вбачається, що до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2689150 від 09.09.2019 на суму 18 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом, 13 500,00 грн – заборгованість за відсотками.

07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-07072025, згідно п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2689150 від 09.09.2019 на суму 18 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом, 13 500,00 грн – заборгованість за відсотками.

З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги за договором про надання кредиту №2689150 від 09.09.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 .

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками колегія суддів враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, 09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2689150, при цьому сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання договору) складає 5 000,00 грн (п. 1.4), а також сторони встановили узгоджений строк повернення кредиту – 30 календарних днів, тобто до 09.10.2019 (включно).

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», який додано позивачем при зверненні з позовною заявою до суду, вбачається, що кредитодавець нараховував заборгованість наступним чином:

1)у період з 09.09.2019 по 09.10.2019 за процентною ставкою 1,53 %, тобто була застосована акційна ставка або ставка за програмою лояльності, розмір процентів становив: 5 000,00 грн. – 1,53 % х 30 днів = 2 295,00 грн;

2)у період з 10.10.2019 по 08.11.2019 за процентною ставкою 1,7 %, тобто була застосована базова процентна ставка, розмір процентів становив: 5 000,00 грн. – 1,7 % х 30 днів = 2 550,00 грн;

3)у період з 09.11.2019 по 25.11.2019 за процентною ставкою 3 %, тобто була застосована спеціальна процентна ставка, розмір процентів становив: 5 000,00 грн. – 3 % х 17 днів = 2 550,00 грн.

Колегія суддів вважає вищевказаний розрахунок таким, що не відповідає умовах укладеного договору про надання кредиту №2689150 від 09.09.2019, оскільки розрахунки проведені поза межами строку кредитування, який становить 30 днів та включає період з 09.09.2019 по 09.10.2019 включно.

Так, кредитний договір передбачає право позичальника на звернення до кредитодавця із заявою про продовження узгодженого строку погашення кредиту на умовах, визначених у розділі 12 https://alexcredit.ua/umovi та право кредитодавця надавати згоду на продовження узгодженого строку повернення кредиту за заявою позичальника шляхом укладення між сторонами додаткової угоди відповідно до умов, визначених у розділі 12 https://alexcredit.ua/umovi (п. 2.1.4 та п. 2.2.2).

В той же час, кредит вважається простроченим у разі несвоєчасної сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, починаючи з наступного дня закінчення узгодженого строку повернення кредиту, визначеного в п. 1.9. цього договору, за умови, якщо узгоджений строк повернення кредиту не було продовжено шляхом укладення між сторонами додаткової угоди (п. 4.7).

Сторони погоджуються, що у випадку порушення позичальником узгодженого строку повернення кредиту, його зобов`язання за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитними коштами, при цьому кредитодавець має право нараховувати, а позичальник повинен сплачувати до повного погашення заборгованості основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штрафи), які розраховуються (визначаються) відповідно до розділу 1 цього договору (п. 7.7 договору).

Матеріали справи не містять додаткової угоди, що вказує на відсутність підстав вважати узгоджений строк погашення кредиту продовженим, відповідно кредитодавець помилково нарахував проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, що має наслідком зміну визначеної позивачем суми заборгованості у наступний спосіб: 5 000,00 грн (сума кредиту) х 1,53 % (процентна ставка, застосована первісним кредитодавцем) х 30 днів (строк кредитування) = 2 295,00 грн.

Тобто, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 5 000,00 грн. (тіло кредиту) + 2 295,00 грн (проценти за користування кредитом протягом строку кредитування) = 7 295 грн.

Колегія суддів наголошує, що зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника. Нарахування ж та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.

Так, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зроблено такі висновки, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі №686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

Колегія суддів вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 статті 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Оскільки позивач помилково нарахував проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, вказане має наслідком часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС».

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставну відмову суду першої інстанції у прийнятті відзиву через пропуск процесуального строку, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розяснено відповідачу право на подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи містять докази отримання ОСОБА_1 позовної дати з додатками та ухвали про відкриття провадження 04.12.2025.

В той же час, з реєстраційного штампу Березівського районного суду Одеської області вбачається, що відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду надійшов 29.12.2025, з опису вкладення у рекомендаційний лист видно, що позивачу також направлений 29.12.2025, що однак перевищує встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк.

З огляду на викладене, доводи, викладені судом в ухвалі суду від 29.12.2025, відповідають приписам цивільного процесуального законодавства та судом правомірно відмовлено у прийнятті відзиву на позовну заяву.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідним роз`яснити відповідачу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначила, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року (дата набрання чинності Законом про продовження строків під час карантину), то строк звернення до суду було: - спочатку продовжено на період дії карантину до 30 червня 2023 року; - надалі продовжено на період дії воєнного стану до 29 січня 2024 року; - з 30 січня 2024 року перебіг строку зупинено на період дії воєнного стану.

Тобто, кредитори можуть звертатися до суду з вимогами про стягнення боргу за весь період прострочення без обмеження останніми трьома роками, за умови, що позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року.

Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» скасовує норму про загальне зупинення строків позовної давності на період воєнного стану.

Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, тобто з цієї дати строки позовної давності відновили свій перебіг.

Станом на 02.04.2020 року (дата набрання чинності Законом про продовження строків під час карантину) строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №2689150 не сплив, оскільки спірний договір укладений 09.09.2019. До суду з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 12.11.2025 року.

При таких обставинах строк позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення кредитної заборгованості не сплив. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновок суду першої інстанції не спростовують і зведені до невірного тлумачення норм, якими врегульована позовна давність.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що суд рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 грудня 2025 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання кредиту №2689150 від 09.09.2019 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» з 18 500,00 грн до 7295,00 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2689150 від 28.10.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для його зміни в частині зменшення розміру заборгованості, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» підлягають задоволенню частково на 39,43 %, тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 955,15 грн (2 422,40 грн х 39,43/100).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції АТ «Ощадбанк» №44 від 25.03.2026 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 60,57 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 60,57 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, а саме 2200,87 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем було надано копії договору про надання правової допомоги №43657029 від 01.07.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною, додаткову угоду №2689150 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладену 30.09.2025, акт №2689150 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 30.09.2025, детальний опис робіт, виконаних адвокатом Лівак І. М., з якого вбачається, що було надано наступні роботи: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» – 2 250,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості – 3 000,00 грн, формування додатків до позовної заяви – 750,00 грн, загальна вартість робіт становить 6 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (які включають витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» підлягають задоволенню частково на 39,43 %, тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2365,80 грн (6 000,00 грн х 39,43/100).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1120,08 грн (3320,95 грн – 2200,87 грн).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання кредиту №2689150 від 09.09.2019 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» з 18 500,00 грн до 7295,00 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», ЄДРПОУ 43657029, судові витрати у розмірі 1120,08 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14.05.2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua