Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №751/2255/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/2255/26

Провадження №1-кп/751/251/26

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025270000000781 від 25.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Москва, Російської Федерації, працюючого на посаді начальника виробництва загальновиробничого відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбоголд», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

25.12.2025 о 07 год. 21 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Ford» моделі «Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Козацькій у м. Чернігові у напрямку від вул. Інструментальної до просп. Миру.

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_4 зі швидкістю не менше ніж 71,16 км/год, перевищив максимально дозволену швидкість руху в межах населеного пункту, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2, та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, щоб дати дорогу пішоходу, унаслідок чого біля буд. 1 по вул. Інструментальній м. Чернігова, здійснив наїзд автомобілем на пішохода ОСОБА_8 , який переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу, з права наліво відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у виді політравми: закритої черепно-мозкової травми з саднами та крововиливами в м`які тканини голови, субарахноїдальними крововиливами; закритої травми грудної клітки - двобічних переломів ребер, забою тканин легень, розриву аорти з лівостороннім гемотораксом (наявність рідкої крові в плевральній порожнині), крововиливів в м`які тканини грудної клітки; закритої травми хребта: розриву 4-5 міжхребцевого диску шийного відділу хребта з епідуральним крововиливом спинного мозку; закритої травми черевної порожнини: крововиливів в брижу кишківника та жирову клітковину лівої нирки; закритої травми таза - розриву клубово-крижового з`єднання зліва, перелому обох гілок лобкової кістки зліва, крововиливів у оточуючі м`які тканини, розриву клубово-крижового з`єднання справа; закритого багатоуламкового перелому правої стегнової кістки з саднами, синцем правої нижньої кінцівки та крововиливом навколо перелому; саднами лівого гомілко-ступневого суглобу, правої кисті, які в комплексі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Смерть потерпілого ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці пригоди внаслідок гострої крововтрати, що виникла внаслідок вказаної політравми.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян), п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год), п.18.1 (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і перебуває у прямому причинному зв`язку з її наслідками.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив правильність обставин, що викладені у обвинувальному акті, щиро розкаялася у скоєному, втюачився перед потерпілим, також зазначив, що добровільно відшкодував завдану шкоду.

Потерпілий в судовому засіданні просить призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки претензій матеріального та морального характеру він до ОСОБА_4 не має.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується його показаннями, які відповідають обставинам, зазначеним в обвинуваченні і ніким не оспорюються. Інші докази, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність своїх позицій та усвідомлюють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушння та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому за вчинені ним кримінальні правопорушення, суд виходить із наділених дискреційних повноважень, які визнаються і Європейським судом з прав людини (рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 року у справі «Довженко проти України»), наданих державою щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-владною діяльністю з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, його характер, суспільну небезпеку скоєного та відношення обвинуваченого до скоєного, враховуючи визнання ним своєї вини та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому, особу обвинуваченого, позитивну характеристику з місця роботи та характерні особливості його професійної діяльності, зумовлені необхідністю керування транспортними засобами, за медичною допомогою в Чернігівське амбулаторне психіатричне відділення лікування залежностей до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра в центр ментального здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради не звертався, його матеріальне становище, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

У зв`язку з цим, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, з врахуванням особи винного, ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що останньому необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначивши мінімальний строк додаткового покарання у виді обмеження права керування транспортними засобами 1 рік.

При цьому, як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд зазначав, що «досягнення справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Враховуючи викладене, суд вважає, що покарання, без надання особі змоги довести своє виправлення без реального відбування покарання не відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, та не буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про особи винного.

При цьому, суд враховує обставину, що визнана судом такою, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 - добровільне відшкодування шкоди потерпілому, а також висловлення обвинуваченим ОСОБА_4 щирого жалю щодо вчиненого та наявність бажання щодо позитивних змін на майбутнє, намагання залагодити вину шляхом вжиття відповідних заходів зі сприяння у розкритті кримінального правопорушення, надання ним викривальних показань.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення експертиз, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави становлять 7131 грн. 20 коп.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Клопотань про продовження запобіжного заходу не надходило.

У відповідності з вимогами ч.11 ст.182 КПК України після набрання вироком суду законної сили суд вважає за необхідне повернути заставу заставодавцю в розмірі 121120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язання періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання за даним вироком строк попереднього ув`язнення з 25.12.2025 по 29.12.2025 включно, з розрахунку день за день.

Початок іспитового строку обраховувати починаючи з 15 травня 2026 року.

Заставу в розмірі 121120 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп. повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 7131 грн. (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 20 коп.

Накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29.12.2025 у справі №751/11118/25 арешт на автомобіль марки «Ford Transit», р.н. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Карбоголд» - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Ford Transit», р.н. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Карбоголд» - повернути представнику власника або представнику законного володільця;

- взуття ОСОБА_8 пару ботинків - повернути власнику або законному володільцю;

- карту водія ОСОБА_9 - повернути власнику або законному володільцю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілому та представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1