Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №738/640/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/640/26

№ провадження 2/738/416/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Менський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАHОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1163389 від 20.10.2020 в сумі 21 320 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 жовтня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1163389, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, що становить 6 500 грн., які вона зобов`язувалася повернути і сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк визначений договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 21 320 грн. 00 коп. 21.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № ККЛУ-21042021, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 1163389 від 20.10.2020. Однак, Відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, тому Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження Менського районного суду, відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивача.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Так, 20 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит № 1163389, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, що становить 6 500 грн. Договором визначено також строк договору, умови кредитування та порядок повернення суми кредиту, сплати відсотків і комісії за надання кредиту (а.с.6-11).

22 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Додатковий договір до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яким продовжено строк кредиту до 23.12.2020 (а.с.11-13).

Згідно Довідки про ідентифікацію слідує, що ОСОБА_1 (Позичальник) дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 1163389 від 20.10.2020 ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Договір підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е780 (а.с.14).

Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.01.2026 грошові кошти в сумі 6 500 грн. були перераховані на рахунок НОМЕР_2 (а.с.15).

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260414/5071-БТ від 20.04.2026 слідує, що в банку емітовано карту № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 . 20.10.2020 на вказаний рахунок було зараховано 6 500,00 грн.

Таким чином, кредитні кошти відповідачем ОСОБА_1 фактично були отримані, тобто банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язувався повернути кредит у визначений строк, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Однак, відповідачем умови договору належним чином не виконані, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка, згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, становить 21 320 грн. 00 коп., з яких: 6 500 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14 820 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами (зворот а.с.15-18).

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що розмір суми кредиту складає лише 6 500 грн. 00 коп., тоді як нарахованих відсотків 14 820,00 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

Відповідно до п. 1.6 Договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 10 205,00 грн.

Відповідно до Додатку 1 до Договору «Графік платежів» відсотки за користування кредитом становлять 3 705,00 грн, загальна вартість кредиту становить: 10 205 грн. 00 коп. (зворот а.с.9).

Такий же розмір вартості кредиту зазначено і в паспорті споживчого кредиту, підписаного ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 (а.с.10-11).

Пунктом 3.4 Додаткового договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 10 205,00 грн.

Отже, за таких умов Договору № 1163389 від 20.10.2020 та Додаткового договору від 22.11.2020, які були погоджені сторонами, розмір процентів за користування кредитними коштами становить 3 705,00 грн.

Будь – яких документів, погоджених сторонами щодо зміни розміру процентів за кредитом позивачем не надано, а тому суд вважає безпідставним і необґрунтованим нарахування процентів за кредитним договором у сумі 14 820,00 грн. і стягнення їх з відповідача.

21.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № ККЛУ-21042021, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 1163389 від 20.10.2020. (зворот а.с. 18-23).

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1163389 від 20.10.2020 в розмірі 10 205,00 грн., що узгоджується з умовами укладеного кредитного договору.

З Досудової вимоги від 12.03.2026 № 20668145, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1163389 від 20.10.2020 та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» буде змушене звернутися до суду (а.с.24).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювало АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (зворот а.с.26).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Акт наданих послуг № 1285 від 09.03.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту, Ордер на надання правничої допомоги, Довіреність (а.с.27-28).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково на 47,87% (10205,00х100/21320,00), суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 3 829 грн. 60 коп. (8000х47,87/100), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 47,87%, суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 274,49 грн. (2662,40х47,87/100).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 79, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 10 205 (десять тисяч двісті п`ять) гривень 00 копійок заборгованості за Кредитним договором № 1163389 від 20.10.2020.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 49 копійок сплаченого судового збору, 3 829 (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 60 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.А. Савченко