Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №734/2844/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2844/25

Провадження № 2/734/65/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 травня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Ієвлевій О.В.,

за участю: представника позивача – Рожко С.М.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

у суд із позовом про стягнення заборгованості звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», у яком у просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19.09.2024 року у розмірі 46507 гривень 08 коп. та судові витрати у розмірі 2422 гривні 40 коп. судового збору.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 08.12.2020 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис Відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідно до п.3 Договору із Відповідачем погоджено використання OTP пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта. У подальшому Відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 19.09.2024 року підписав Паспорт кредиту (копія паспорту кредиту додається до позовної заяви) за допомогою OTP пароля. Додатково Відповідачем за допомогою OTP підписаний Графік кредиту. Відповідно до Договору та Графіку кредиту із Відповідачем погоджені наступні умови послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою»: 1. Розмір кредиту: відповідно до Графіку кредиту; 2. Строк кредитування: відповідно до Графіку кредиту; 3. п.2.4 Договору: Процентна ставка, відсотків річних: 0,12 %; 4. п.2.5 Договору: Кількість та розмір платежів, періодичність: Платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно Графіку погашення кредиту. Відповідно до п. 2.6. Договору За несвоєчасне виконання Позичальником будь-якого грошового зобов`язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі 15% річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 06.05.2025 року має заборгованість — 46507.08 грн., яка складається з наступного: - 46477.20 грн. - заборгованість за кредитом; - 29.88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У зв`язку із запереченням проти позовних вимог представником позивача подані додаткові письмові заперечення, у яких зазначив, що вхід в платіжний застосунок «Приват24», укладення договору та платіжна операція по сплаті першого платежу з картки відповідача були здійснені 19.09.2024, натомість до банку ОСОБА_1 з заявами чи повідомленнями про заперечення таких операцій не звертався, а вперше про це заявив у скарзі адресованій Національному банку України в червні 2025 року на яку отримав обгрунтовану відповідь. Незважаючи не те, що ОСОБА_1 був обізнаний зі спірними транзакціями до банку про відкликання платіжних інструкцій він не звернувся, а отже настав момент їх безвідкличності. Як вбачається з заперечень відповідача, за заявою ОСОБА_1 було зареєстроване кримінальне провадження. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені, такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі №144/287/17-ц провадження №61 31835св18 та від 10 квітня 2019 року справа №524/3979/16-ц провадження №61 20290св18 де стороною у справі є АТ КБ “ПриватБанк” стосовно застосування Умов та правил надання банківських послуг. Також дане провадження не є закінченим, не встановлено винних осіб, і не доведено відсутність вини відповідача, а тим більше наявність вини інших осіб у здійсненні платіжних операцій від імені ОСОБА_1 . Відповідач, в свою чергу, має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, коли такі особи будуть встановлені, а вина їх буде доведена. До сьогодні вирок суду за кримінальним провадженням відсутній.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, який був повернутий судом з підстав пропуску процесуального строку для його подачі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та додаткових письмових пояснень.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, заявивши, що 19.09.2024 у нього були проблеми із його фінансовим номером та не працював додаток. З його картки «Універсальна» було здійснено платіж 3 319 гривень, після чого невідомі особи уклали на його ім`я кредитний договір та в подальшому зняли грошові кошти. Доступ до «Приват24» він відновив 19.09.2024 близько 22-години. З приводу шахрайських дій звертався до поліції. Третім особам свої конфіденційні дані не передавав. На аудиозапису розмови з працівником «ПриватБанку» не його голос.

Представник відповідача просив у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити з тих підстав, що останній кредитних договорів з позивачем не укладав, третім особам свої конфіденційні данні не передавав. У даному випадку мали місце шахрайські дії.

Заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 08.12.2020 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис Відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Відповідно до п.3 Договору із Відповідачем погоджено використання OTP пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.

У подальшому відповідно до наданих позивачем доказів, ОСОБА_1 виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 19.09.2024 року підписав Паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Додатково Відповідачем за допомогою OTP підписаний Графік кредиту. Відповідно до Договору та Графіку кредиту із Відповідачем погоджені наступні умови послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою»: розмір кредиту: відповідно до Графіку кредиту; строк кредитування: відповідно до Графіку кредиту; п.2.4 Договору: Процентна ставка, відсотків річних: 0,12 %; п.2.5 Договору: Кількість та розмір платежів, періодичність: платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно Графіку погашення кредиту.

Відповідач не надавав своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору та Графіку кредиту, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.

Відповідно до п. 2.6. Договору За несвоєчасне виконання Позичальником будь-якого грошового зобов`язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі 15% річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 06.05.2025 року має заборгованість — 46507.08 грн., яка складається з наступного: 46477.20 грн. - заборгованість за кредитом; 29.88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Вищенаведені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, копією Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, копією Графіку кредиту, копією Паспорту кредиту, копією претензії, копією доказів направлення повідомлення на електронну поштову адресу Відповідача, копією документу, що посвідчує особу Відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).

За змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таким чином, суд вважає, що саме виписка з особового рахунку клієнта банку є належним та допустимим первинним доказом на підтвердження проведених операцій з коштами на його рахунку, а тому додані до позовної заяви розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за наданим йому кредитом суд оцінює як такі, що мають виключно інформаційний характер та відображають проведений позивачем обрахунок пред`явлених ним до відповідача вимог майнового характеру.

Щодо тверджень відповідача про заволодіння коштами 19.09.2024 року з його кредитної картки іншою особою шахрайським способом у розмірі 46 477 грн. 20 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пункту 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг, власник, відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками», Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції,які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно пункту 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Згідно п. 1.1.2.1 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, клієнт зобов`язується не передавати Карти, стікер PayPass, ПІНи третім особам, не використовувати Карти, стікер PayPass або нанесені на них дані в цілях, які не передбачені цим Договором і суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів.

Згідно з п. 1.1.5.14 Умов та Правил, клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobilBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

Пунктом 2.1.1.9.3 Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, встановлено, що держатель картки зобов`язується: - не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, - не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти; - нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу (пункт 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг).

За таких обставин, саме на відповідача, як держателя карти, покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, АТ КБ «ПриватБанк» на запит начальника управління захисту прав споживачів фінансових послуг ОСОБА_3 щодо звернення ОСОБА_1 надав відповідь про те, що Клієнт несе повну відповідальність щодо оформлення кредиту, оскільки зазначені дії здійснені підтвердженням даних. Отже, порушення за сторони Бланку відсутнів. Клієнт несе відповідальність за операції, Банк, в свою чергу, діє відповідно до умов договору. У Банку відсутні правові підстави для скасування договору, списання, перерахування заборгованості Клієнта та припинення нарахування відсотків по картці Клієнта. Вчинення відповідних дій можливе за рішенням суду. Станом на поточну дату, рішення суду у Банку відсутнє.

Національним Банком України проводилася перевірка по скарзі ОСОБА_1 , в результаті чого останньому роз`яснено право у належний спосіб захистити порушені на його думку права.

У судовому засіданні було прослухано два аудиозаписи розмов 19.09.2024 при зверненні на лінію підтримки клієнтів банку за номером 3700, із яких вбачається, як особа чоловічої статі, яка представляється ОСОБА_1 підтверджує бажання укласти кредит, вірно відповідає на запитання оператора щодо свого дня народження, місця реєстрації та проживання, та паспортних даних. Підтверджує, що нікому не передавав своїх даних. Відповідачем у судовому засіданні у належний спосіб не доведено, що не він був спріврозмовником на наданих аудиозаписах з оператором підтримки клієнтів банку.

Отже, на думку суду, в діях банку відсутня вина щодо неналежного виконання зобов`язань з обслуговування рахунку та надання банківських послуг, а також відсутній взаємний зв`язок між діями банку та наслідками, що настали для відповідача ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що ОСОБА_1 самостійно або з наданням доступу до свого фінансового номеру телефону та ПІН-коду третім особам, зазначені кошти було списано з кредитної картки на загальну суму 46 477 грн. 20 коп., тому відповідальність за це має нести відповідач, як користувач банківських послуг.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №524/3979/16-ц, зазначивши, що банк не несе відповідальність за збитки від операцій, здійснених до його повідомлення про зняття грошових коштів з його карткового рахунку.

Таким чином, зваживши у сукупності подані АТ КБ «ПриватБанк» докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті в строк, визначений договором, що свідчить про порушення його прав.

Тому, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на викладене вище, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 507 грн. 08 коп, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2422 грн. 00 коп., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст. 77 - 80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19.09.2024 року у розмірі 46507 (сорок шість тисяч п`ятсот сім) гривень 08 коп. та судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде складено 19 травня 2026 року.

Сторони по справі:

Позивач – Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

Представник позивача – адвокат Рожко Сергій Миколайович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача – адвокат Котенок Андрій Петрович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя