Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №333/9960/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/9960/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/9960/24 Головуючий в 1 інст.Круглікова А.В. Провадження №33/807/176/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) – адвоката Рикуна А.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 травня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 05 листопада 2024 року о 00 год. 09 хв. водій ОСОБА_1 по вул. Космічній, 83 в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820, тест 2426, результат 1,98 проміле, чим порушив п. 2.9-а Правил дорожнього руху України. Від керування відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушення ПДР України, про повторність попереджений.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційні оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 травня 2025 року, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови він не отримував, відтак був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу та викласти в такій скарзі мотиви незгоди з таким рішенням суду.

25 листопада 2025 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі до звільнення його з військової служби, припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник-адвокат Рикун А.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції не було.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у цій справі, оскільки за своєю природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Також, до зазначених доповнень до апеляційної скарги захисником -адвокатом Рикуном А.В. надано лист командира певної військової частини про задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі, а також клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

17 березня 2026 року на адресу апеляційного суд надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , згідно з якими, останній просить не накладати на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його діяльність пов`язана саме з використанням транспортних засобів.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки як убачається з оскаржуваної постанови суду першої інстанції, справу судом першої інстанції розглянуто без участі ОСОБА_1 , відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні, отже доводи апелянта з зазначеного приводу не суперечать матеріалам справи, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі до звільнення його з військової служби, припинення чи скасування воєнного стану в Україні, яке підтримано у листі командира певної військової частини, задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб – учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, підстави для зупинення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відсутні.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Рикун А.В. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе здійснювати апеляційний розгляд у відсутність ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рикуна А.В., який підтримав апеляційну скаргу, разом з доповненнями до неї, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №166430 від 05 листопада 2024 року, згідно з яким, 05 листопада 2024 року о 00-09 годині водій ОСОБА_1 по вул. Космічній, 83 в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку, із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820, на місці зупинки транспортного засобу. Тест 2426, результат 1,98 ‰. Від керування відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушення ПДР України, про повторність попереджений, чим порушив п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у роздруківці Alcotest Drager 6820 від 05 листопада 2024 року, тест №2426, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння, результат позитивний –1,98‰;

- у картці обліку адміністративного правопорушення, згідно з якою водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку, із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820, на місці зупинки транспортного засобу. Тест 2426, результат 1,98 ‰. Від керування відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушення ПДР України, про повторність попереджений;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Результат огляду на стан сп`яніння: 1,98‰, тест №2426 від 05 листопада 2024 року;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП у ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22 серпня 2024 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу 2 роти 1, батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Чусової А., згідно з яким, остання доповідає, що 05 листопада 2024 року під час несення служби в Комунарському районі о 00-00 годині зайняли точку по відпрацюванню порушень комендантської години за адресою: вул.Космічна, 83, та о 00-09 годині було зупинено автомобіль марки Volswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування з водієм у останнього було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. На місці зупинки транспортного засобу водію було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Аlcotest Drager 6820, на що водій погодився, тест №2426, результат тесту 1,98 ‰, від 05 листопада 2024 року, з результатом погодився. Подію зафіксовано на БК Motorola Solutions VB400, 471834, 474145.стосовно ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1№166430 за ч.1 ст.130 КУпАП, посвідчення водія не вилучалось (додаток ДІЯ), тимчасовий дозвіл не видавався, про повторність попереджено, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом зупинення транспортного засобу на місці зупинки без порушень ПДР.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Як убачається з оскаржуваної постанови, в судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, відомості про час та місце розгляду справи оприлюднені на офіційному сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя, який є загальнодоступним.

Розгляд справи 20 січня 2025 року, 11 лютого 2025 року, 13 березня 2025 року та 16 квітня 2025 року судом відкладено за клопотаннями ОСОБА_1 .

Будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі, станом на 08 травня 2025 року, до суду не надходило.

При апеляційному розгляді справи захисник – адвокат Рикун А.В. навів доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі та доповненнях до неї.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи захисника - адвоката Рикуна А.В., викладені в письмовому клопотанні, про те, що у поліцейських не було законних підстав для зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає необґрунтованими та звертає увагу на те, що в Україні діє правовий режим воєнного стану та окрім того встановлено комендантську годину.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час комендантської години, у працівників поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки документів водія.

Крім того, ОСОБА_1 не оспорював на місці зупинки транспортного засобу законності такої зупинки, зауваження з цього приводу під час оформлення адміністративного матеріалу, зокрема і протоколу про адміністративне правопорушення, він не подавав та жодних клопотань про перевірку вказаного питання, в т.ч. про виклик працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, тощо, від сторони захисту до суду не надходило.

Порушень з боку працівників поліції при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не убачається.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

З будь-якими скаргами на дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 також не звертався.

Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про безпідставність накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Клопотання захисника-адвоката Рикуна А.В. про закриття провадження в цій справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП – через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно з встановленими судом обставинами, адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , мало місце 05 листопада 2024 року.

Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції – 08 травня 2025 року, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.6 ст.38 КУпАП, не закінчились.

Тому підстави для закриття провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП відсутні, а думка сторони захисту про протилежне не узгоджується з положеннями законодавства України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 травня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева