Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №475/1016/23 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1016/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.05.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Єгорової Н.І.,

за участі секретаря Маковецької Л.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Доманівка Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту,що має юридичне значення, посилаючись на те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , з яким позивачка більше 22 років проживала разом, як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу. З 2001 року вони мали спільний бюджет, який використовували на спільні потреби, зокрема здійснювали оплату комунальних послуг, купівлю продуктів харчування, побутової техніки та ліків. В період сумісного проживання питання про реєстрацію шлюбу між ними не виникало, але вони фактично виконували права та обов`язки подружжя, вели спільне господарство, мали організований побут, спільно вирішували питання, пов`язані з побутом, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, піклувалися та дбали один про одного, що носило постійний характер.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно. Факт проживання однією сім`єю, для позивачки має юридичні наслідки, оскільки дозволяє їй реалізувати своє право на оформлення спадщини, як спадкоємиця за законом четвертої черги.

Іншим способом захистити свої права позивачка не має можливості, тому просить встановити факт проживання з ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2001 до часу відкриття спадщини .

В судове засідання позивач та її представник , надали заяву про розгляд справи без їх участі Позовні вимоги визнають та просять їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилися , надали заяви про визнання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з"явився,про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,а саме шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.02.2023 ,

Після смерті ОСОБА_4 вікрилася спадщина та залишилося спадкове майно. Позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 06.09.2023 їй було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення факту проживання однією сім"єю.

В позовній заяви ОСОБА_5 зазначила, що проживала разом з ОСОБА_4 однією сім"єю як подружжя з 2001р.. в АДРЕСА_1 . В період спільного проживання вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, надбали спільне майно, несли спільні витрати з утримання житлового будинку,з оплати комунальних послуг, спільно оброблялм город, дотримувались взаємних прав та обов`язків, дбали про утримання спільного житла, спільно проводили час, відпустки, дозвілля.

Даний факт підтверджується довідкою Виконавчого комітету -1 Доманівської селищної ради від 25.05.2023 , витягом з погосподасрької книги виконавчого комітеут -1 за 2001-2025 роки , якими встановлено, що ОСОБА_5 , співмешканка голови домогосподарства ОСОБА_4 , проживала з ним за однією адресою з 2001року , до дня зняття його з обліку у зв"язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаною адресою ОСОБА_5 продовжує проживати і по теперішній час.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , 1948 р. народження, адресованої приватному нотаріусу, вбачається, що від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті сина ОСОБА_4 вона відмовляється на користь ОСОБА_5 , жінки з якою спадкодавець проживав однією сім"єю.

Відповідно до заяви, адресованої суду, ОСОБА_3 , донька померлого, не заперечує проти задоволення позовних вимог і підтверджує факт проживавння ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім"єю.

ОСОБА_4 надавав суду заяву про зупинення провадження у справі у зв"язку з його перебуванням на військовій службі. Ухвалою суду від 19.12.2023 провадження у справі було зупинено на час перебування ОСОБА_4 на віськовій службі.

Однак ухвалою від 22.01.2026 провадження у справі було поновлено, так як ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, відповідно до витягу зх наказу від 19.03.2025 знятий з усіх видів забезпечення.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

П.6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

Фактичні шлюбні відносини (проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу) згідно із судовою практикою можна встановлювати лише з 1 січня 2004 року — з моменту набуття чинності чинним Сімейним кодексом України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази , суд приходить висновку, що позивачем доведений факт спільного постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини, починаючи з 2004 року, як вимагають норми Сімейного Кодексу, який набрав чинності з 01.01.2004 року. Близькі родичі спадкодавця, його матір ОСОБА_3 та донька ОСОБА_3 підтвердили даний факт в письмових заявах.

За таких обставин, виходячи з інтересів особи щодо захисту її прав, зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_5 немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_4 , суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, встановивши період спільного проживання з 2004 р. по день відкриття спадщини..

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст., 12, 13, 15, 81, 258, 259,264, 265, 268,ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково .

Встановити , що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала однією сім"єю з ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю, починаючи з 2004 року по день відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. І. Єгорова