Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №337/6517/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/6517/25

Номер провадження 2/337/443/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), –

ВСТАНОВИВ:

08.12.2025 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

В обгрунтування позову позивач зазначив, що 31.07.2024 на його Телеграм акаунт надійшло повідомлення від його знайомої та дружини його друга ОСОБА_5 , яка просила надати їй терміново в борг кошти у розмірі 21 000 грн для вирішення особистого питання, оскільки вона та її чоловік ОСОБА_6 перебували в Німеччині, на лікуванні останнього після тяжкого поранення в ході виконання бойових завдань. Розуміючи, що його друг та дружина знаходяться за кордоном, позивач переказав кошти у розмірі 21 000 гривень на рахунок картки, який позивачу повідомили через Телеграм, причому до останнього позивач був переконаний, що спілкується саме з ОСОБА_7 . Пізніше йому зателефонував чоловік ОСОБА_8 та повідомив, що акаунт його дружини був зламаний, ні до кого з проханням позичити кошти у розмірі 21 000 гривень вона не зверталась, а кошти позивач переказав невідомій особі. 01.08.2024 позивач звернувся до органу поліції із заявою про факт шахрайських дій. Під час досудового розслідування особу, яка вчинила кримінальне правопорушення стосовно позивача, встановлено не було, водночас було з`ясовано, що картковий рахунок, на який було перераховано кошти, було відкрито на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки вказана особа отримала кошти помилково, без достатньої правової підстави, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму безпідставно отриманої нею суми (21 000,00 гривень), суму інфляційних втрат за період з 01.08.2024 до 31.10.2025 у розмірі 3 204,88 гривень та 3 відсотки річних за період з 01.08.2024 до 07.12.2025 у розмірі 853,66 гривень, а також судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2025 відкрито спрощене провадження у справі, сторонам встановлено строк на подання відзиву та інших заяв по суті справи.

18.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій сторона заперечила проти позову, вважаючи його безпідставним. Зазначив, що виходячи з обставин, зазначених у позові, вбачається, що між позивачем та ОСОБА_9 було укладено договір позики, відповідно до якого остання надала номер карткового рахунку та зобов`язалась повернути отримані грошові кошти, а позивач у добровільному порядку перерахував їй кошти у розмірі 21 000,00 гривень. Оскільки у справі відсутні докази того, що у кримінальному провадженні був винесений якийсь вирок за ч. 1 ст. 190 КК України, посилання позивача на те, що мали місце обставини, на які він посилається як на підставу позову (злам телеграм акаунта, шахрайські дії тощо) є безпідставними. Твердження позивача, що телеграм акаунт ОСОБА_10 був зламаний є лише припущенням позивача. Позивачем було обрано неправильний спосіб захисту. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (обов`язок для сплати коштів), проте здійснює таку оплату, тому що поводиться суперечливо. Вимоги щодо стягнення коштів в порядку ст. 625 КК України є незаконними та недоведеними, оскільки прострочення зобов`язання з повернення коштів виникає після вимоги потерпілого або набрання законної сили судовим рішення – саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна. Щодо стягнення судових витрат представник відповідача зазначив, що оскільки позов є безпідставним і у задоволенні його слід відмовити, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

23.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів сторони відповідача. Зазначив, що ніяких відносин позики між ним та ОСОБА_9 не виникало, оскільки гроші він перерахував на картку відповідача, а не ОСОБА_5 . Представник відповідача уникає від відповіді на запитання, чи отримувала ОСОБА_2 кошти від позивача і якщо так, то на якій підставі. Жодних ознак суперечливості в його діях немає. Відразу, коли позивач дізнався, що він перерахував кошти не тій особі, він звернувся до органу поліції з відповідною заявою. Оскільки стороною відповідача не надано жодних доказів в спростування обставин позову, позивач просив задовольнити позов.

В судовому засіданні 18.05.2026 представник позивача просив задовольнити позов, посилаючись на підстави, зазначені у заявах по суті, відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд встановив, що 31.07.2024 о 17:29 позивачем на картку № НОМЕР_1 було здійснено платіж у розмірі 21 000,00 гривень, що підтверджується копією квитанції АТ «ПУМБ» від 31.07.2024 № 026018737694.

Відповідно до платіжної інструкції від 31.07.2024 № 10984765262 платіж було здійснено через транзитний рахунок за операціями, сервіс А2С/С2А, призначення платежу списання коштів Money Transfer originator KHO00001 Account 26207114699503.UAH TO CARD*1532 в розмірі 21 000,00 гривень.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 02.08.2024 № 12024087030000153 ОСОБА_4 01.08.2024 звернувся до відділення поліції із заявою про те, що невідома особа шляхом обману, під приводом надання грошової допомоги через мобільний додаток Телеграм, який належить знайомій ОСОБА_11 , заволоділа грошовими коштами у сумі 21 000 гривень.

На виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 12024087030000153 картка № 4211150601161532 була відкрита 30.07.2024 на ім`я ОСОБА_2 . Рахунок було відкрито за допомогою застосунку FreeBank. Фактично картка не видавалась. Клієнт ОСОБА_2 не знімала кошти з картки через банкомати та термінали за період з моменту відкриття 30.07.2024 по 15.08.2024. Надати відео, фотофайли та відповідні касові документи банк не може.

На виконання ухвали суду від 23.02.2026 в цьому провадженні банком «АТ «Банк Кредит Дніпро» було надано аналогічну інформацію про приналежність картки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Крім того, банком було надано виписку з рахунку, з якого вбачається наявність переказу 31.07.2024 на картку ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 21 000,00 гривень (призначення платежу – P2P зарахування в термінал Українського банку KHO00001), а також в той же день списання з картки ОСОБА_2 коштів в тій же ж сумі (21 000,00 гривень) на іншу картку.

На переконання суду, зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, щоб у своїй сукупності дійти достовірного висновку про факт перерахування коштів за допомогою P2P переказу у розмірі 21 000,00 позивачем на рахунок, який належить відповідачці.

Відповідно до скріншотів, наданих позивачем, вбачається, що 31 липня у застосунку Телеграм відбулося листування з особою «Лена Охота», що передувало переказу коштів позивачем на відповідну банківську картку.

Допитана як свідок в судовому засіданні ОСОБА_12 повідомила суду, що 31 липня 2024 року у неї зламали Телеграм акаунт. Про це вона дізналася від знайомих, які подзвонили їй і повідомили, що з її акаунта невідомі особи просять гроші. Оскільки свідок в цей час перебувала з чоловіком за кордоном в Німеччині, вона не могла про цей факт вчасно повідомити українську поліцію. Також свідок не могла зайти в застосунок Телеграм і дізнатися, кому з її знайомих невідомі шахраї відправляли повідомлення. Тільки згодом їй почали повідомляти про факти переведення коштів. Свідок знає ОСОБА_4 як друга її чоловіка, якого вона знає близько 15 років. Раніше переказів на її ім`я він не робив. Свідок припускає, що ця ситуація могла виникнути тому, що позивач знав про поранення чоловіка ОСОБА_7 , який був військовим, поранення було важким, була ампутації ноги. В Німеччині свідок і чоловік були на лікування, тому можливо у позивача не виникло сумнівів щодо потреби в матеріальній допомозі. Десь на четвертий-п`ятий день свідок змогла отримати доступ до свого акаунта та побачити історію листування, а також що з її застосунку Телеграм невідомі особи вимагали кошти. Рахунки могли бути різні, але чи були вони однакові, свідок достоменно не може сказати, оскільки зловмисники частково почистили історію листувань. Свідок повідомила колег, що її акаунт зламано. Згодом ОСОБА_13 змогла дати показання українським правоохоронним органам, але лише через рік; її допитували як свідка. Пізніше, приблизно у 2025 році, позивач порушував перед свідком питання обгрунтованості здійснення переказу коштів. Оскільки ОСОБА_7 відчувала себе якоюсь мірою винною у ситуації, яка виникла (і через яку позивач став жертвою шахрайських дій) – це була неприємна ситуація для них усіх – вона за власною ініціативою передала позивачу близько 20 000,00 гривень, оскільки тому терміново були потрібні кошти. Конкретні умови передачі цих коштів не обговорювались, але ніби дійшли згоди про те, що коли все з`ясується і позивач зможе повернути собі помилково здійснений платіж, він поверне ОСОБА_7 ці кошти (20 000 гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Верховний Суд у справі № 628/1203/19 (постанова від 20.09.2024) дійшов висновку, що для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Оцінюючи доводи сторін суд констатує, що фактично позиція відповідача грунтується лише на запереченні обставин, які наводить позивач у своєму позові. Натомість жодних доказів в обгрунтування своїх заперечень (зокрема, щодо наявності правових підстав для грошового переказу) сторона відповідача не надала.

Під час допиту свідка ОСОБА_5 сторона відповідача звернула увагу на те, що свідок практично повністю відшкодувала втрати позивача шляхом повернення йому коштів, відтак, позов є безпідставним, збитки позивачу відшкодовано, а тому суд повинен відмовити в задоволенні позову, оскільки стягнення коштів з відповідача призведе до незаконного збагачення позивача.

Щодо вказаних доводів сторони відповідача суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Наведена правова конструкція носить імперативний характер, не передбачаючи залежності умови виконання обов`язку з повернення майна від подальшої поведінки учасників спірних відносин.

На переконання суду, факт добровільної передачі свідком коштів позивачу (у розмірі 20 000 гривень), мотиви передачі коштів (жест допомоги другу, який опинився в скрутній матеріальній ситуації, намагання загладити свою уявну провину за недостатній захист свого акаунта), а також умови такої передачі (поворотна або безповоротна умова) не мають правового значення для визначення спірних правовідносин та жодним чином не нівелюють обов`язку особи, яка безпідставно набула майно, повернути його потерпілому. Незалежно від подальших стосунків між позивачем та свідком ОСОБА_2 залишається особою, яка отримала безпідставно грошові кошти, і повернення цих коштів позивачу є не його незаконним збагаченням, а відновленням стану, за якого кожна особа володіє тим майном, на яке має відповідні правові підстави.

Щодо стягнення з відповідача коштів на підставі ст. 625 КК України суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 625 КК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 204,88 грн за період з 01.08.2024 (тобто з моменту безпідставного набуття коштів) до 31.10.2025, а також 3 % річних у розмірі 853,66 грн за період з 01.08.2024 до 07.12.2025 (день звернення з позовом до суду).

Верховний Суд у справі № 910/3831/22 (постанова від 07.02.2024) дійшов висновку, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, тобто з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 21 000,00 гривень, інфляційних втрат у розмірі 3 204,88 грн за період з 01.08.2024 до 31.10.2025, а також 3 % річних у розмірі 853,66 грн за період з 01.08.2024 до 07.12.2025.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному провадженні, що не передбачає проведення судових дебатів, позивач до судового засідання подав клопотання про призначення додаткового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат та визначення п`ятиденного строку для подання доказів понесення таких витрат.

Суд, беручи до уваги характер спору, його значення для сторін та кількість судових засідань, дійшов висновку про наявність підстав для призначення додаткового судового засідання для вирішення питання про судові витрати, та встановити сторонам строк до 22 травня 2026 року (включно) для подання відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 246, 259, 263-265, 268, 270, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 21 000,00 гривень, інфляційні втрати у розмірі 3 204,88 грн за період з 01.08.2024 до 31.10.2025, а також 3 % річних у розмірі 853,66 грн за період з 01.08.2024 до 07.12.2025, на загальну суму 25 058,54 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят вісім гривень 54 копійки).

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 25 травня 2026 року о 15 годині 00 хвилин в залі № 7 Хортицького районного суду м. Запоріжжя;

Встановити строк до 22 травня 2026 року (включно) для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач – ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ