Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №334/4328/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 18.05.2026

Справа № 334/4328/26

Провадження № 2-а/334/77/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісов М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Марцих Я.О., представника відповідача Крамаренка А.А.,

встановив:

представник позивача адвокат Марцих Я.О. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить поновити позивачу строк на оскарження постанови № 345 за справою про адміністративне правопорушення від 02.04.2026 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, скасувати вказану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі статті 28 КУпАП.

Позов обґрунтував тим, що 02 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 345, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 25 500 грн. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26 березня 2026 року № 211 встановлено, що Позивач не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних. Про причини неявки не повідомив. З даною постановою Позивач не погоджується та вважає її протиправною, з наступних підстав. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є неявка до ІНФОРМАЦІЯ_3 29 липня 2025 року, яка є одноразовою дією, а не триваючим правопорушенням. Таким чином строк притягнення Позивача до адміністративної відповідальності сплив 29 жовтня 2025 року, тоді як оскаржувана постанова винесена 02 квітня 2026 року. В матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази: вручення повістки особисто; належного повідомлення про дату, час і місце явки; підтвердження отримання виклику. Оскаржувана постанова винесена з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, без належних доказів адміністративного правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП та з порушенням права на захист відповідно до ст. 268 КУпАП.

Представником відповідача Крамаренком А.А. поданий відзив, в якому він позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що під час складання протоколу позивач належних та допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав. На розгляд справи не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Моментом виявлення порушення, пов`язаного з неявкою громадянина за викликом є момент отримання інформації про таке порушення в ІНФОРМАЦІЯ_2 (уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ), уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення. Факт виявлення порушення це окрема подія, яка передує складанню протоколу про вчинення порушення. Правопорушення, вчинене військовозобов`язаним, яке виразилось у нез`явленні його під час мобілізації до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є триваючим порушенням, початком якого є наступний день після дати, зазначеної у повістці, а припиняється таке порушення в день фактичного з`явлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Повістка № 5450432 була сформована автоматично та направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача, але повернулася з відміткою пошти – адресат відсутній, за закінченням терміну зберігання. Отже вона вважається врученою належним чином. Таким чином, можливо зробити висновок, що оскаржувана постанова винесено з додержанням вимог чинного законодавства України, тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.05.2026 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 справу про адміністративне правопорушення, в якій ухвалено оскаржувану постанову. Витребувані докази подані суду разом з відзивом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Марцих Я.О. позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримали.

Представник відповідача Крамаренко А.А. позов не визнав за обставин, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з протоколом № 211 про адміністративне правопорушення від 26.03.2026, складеного штаб-сержантом 3-ї категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_2 . 29.07.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Позивачу були роз`ясненні положення статті 63 Конституції України та права і обов`язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що передбачені статтею 268 КУпАП; крім того йому повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09.00 годині 02.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та отримав його копію, що підтверджується його підписами у протоколі про адміністративне правопорушення.

У подальшому, постановою № 345 за справою про адміністративне правопорушення від 2 квітня 2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУПАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився.

Також в оскаржуваній постанові зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 № 211 встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних. Про причини неявки не повідомив. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, громадяни зобов`язані з`являтись за викликом до ТЦК та СП для визначення їх призначення на особливий період.

Відповідачем також надані копія повістки № 5450432 без дати та підпису, якою зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись 29.07.2025 о 09.00 годині для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 – 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина третя вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан.

Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до визначень, зазначених у статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. (частини друга та п`ята статті 4 Закону № 3543-XII).

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як вказано вище, приведеним вище приписом Закону № 3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За обставинами цієї справи позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 29.07.2025, як вказано у повістці.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є 29.07.2025, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити саме 29.07.2025.

Оскаржувана постанова винесена 02.04.2026, тобто після закінчення визначеного частиною дев`ятою статті 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Про неявку позивача за викликом по повістці ТЦК та СП стало відомо 29.07.2025, коли позивач не з`явився по повістці.

Отже, відповідачем правопорушення виявлено 29.07.2024, тобто у будь-якому випадку, якщо й вважати таке правопорушення триваючим, адміністративне стягнення накладене на позивача поза межами строку, встановленого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Відповідно до пункту 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок № 560), повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 41 Порядку № 560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідачем до матеріалів справи додана копія повістки № 5450432 без дати та підпису, якою зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись 29.07.2025 о 09.00 годині для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача зазначив, що вказана судова повістка надсилалась відповідачу засобами поштового зв`язку за повідомленою ним при взятті на облік адресою.

У свою чергу позивач наполягає, що він не отримував вказану повістку.

При цьому доказів надсилання повістки засобами поштового зв`язку відповідач не надав, як і доказів проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність позивача за адресою його місця проживання.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд встановив, що повістка про виклик не була належним чином направлена та вручена позивачу, а отже останній не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 29.07.2025, що дає підстави для висновку про те, що у бездіяльності позивача відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову та звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України про судовий збір, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід держави судового збору в сумі 665,60 гривень.

Керуючись статтями 6 - 9, 139, 244 - 246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 345 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , винесену 2 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, які складаються із судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Повне рішення складене 19 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя М.В. Фетісов