Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №308/4193/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4193/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович А.Ю., представника позивача адвоката Когут Л.І., представника відповідача адвоката Ракущинця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

Позивач, остаточно визначившись з позовними вимогами, просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 087,86 дол. США за період з 12.12.2017 по 23.02.2022 у зв`язку з невиконанням рішення суду від 07.07.2017 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-800/067/2005 від 14.11.2005.

Позов мотивовано тим, що право вимоги перейшло до позивача на підставі договору відступлення від 25.09.2025, позивача замінено як стягувача у виконавчому провадженні, а невиконання рішення суду є триваючим правопорушенням, що дає підстави для нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що право вимоги, набуте позивачем на підставі договору відступлення права вимоги, охоплює лише частину заборгованості, визначеної рішенням суду від 07.07.2017, а саме 2835,93 дол. США за тілом кредиту та 1326,67 дол. США за відсотками, що в сукупності становить 4162,60 дол. США, тоді як позивач здійснює нарахування 3 % річних на повну суму заборгованості у розмірі 9484,53 дол. США. Крім того, зазначив, що позивач набув право вимоги лише у 2025 році, тоді як нарахування 3 % річних здійснено за період з 12.12.2017 по 23.02.2022, тобто за період, коли позивач не був стороною відповідного зобов`язання.

Також відповідач вказав, що після спливу строку позовної давності правовідносини сторін трансформувалися у натуральне зобов`язання, що виключає можливість застосування положень статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних, а позивач фактично намагається обійти наслідки спливу позовної давності шляхом пред`явлення вимог виключно про стягнення 3 % річних без заявлення вимоги про стягнення основної суми боргу. У зв`язку з наведеним відповідач просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що право вимоги перейшло до нього на підставі договору відступлення та підтверджене ухвалою суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка набрала законної сили. Невиконане рішення суду є підставою для нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, а таке зобов`язання не є натуральним. Доводи про пропуск строку позовної давності є безпідставними, оскільки позов заявлено про відповідальність за невиконання судового рішення, а не про стягнення основного боргу.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що до позивача за договором відступлення перейшло право вимоги лише у частині заборгованості у сумі 4162,60 доларів США, а тому нарахування 3 % річних на всю суму боргу у розмірі 9484,53 доларів США є безпідставним. Також вказав, що позивач набув право вимоги лише у 2025 році, у зв`язку з чим не може вимагати стягнення 3 % річних за період, коли не був кредитором.

Заяви, ( клопотання) учасників справи.

17.04.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

19.04.2026 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Інші процесуальні дії у справі.

19.03.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справу передано для розгляду головуючому судді Голяні О.В.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.04.2026 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції з Личаківським районним судом м. Львова за участю представника позивача.

Пояснення осіб, що з`явилися, в судовому засіданні

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Додатково зазначив, що договором про відступлення права вимоги не передбачено переходу права на нарахування 3 % річних, оскільки, на його думку, таке право може виникати лише у межах договору факторингу. Також вказав, що 3 % річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є компенсацією втрат від знецінення грошових коштів, а тому можуть нараховуватись виключно у національній валюті України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2017 у справі № 308/6797/16-ц, яке ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11.12.2017 залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-800/067/2005 від 14.11.2005 (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими договорами № 1 та № 2 від 25.02.2010 та № 3 від 21.05.2014) у розмірі 9 484,53 доларів США, з яких: 8 157,86 доларів США — заборгованість за тілом кредиту та 1 326,67 доларів США — заборгованість за відсотками, а також 3 651,36 грн судового збору. Рішення набрало законної сили, на його виконання судом видано виконавчий лист.

25.09.2025 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов зазначеного договору АТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-800/067/2005 від 14.11.2005 у загальному розмірі 9 812,57 доларів США, з яких 2 835,93 доларів США — заборгованість за тілом кредиту та 6 976,64 доларів США — заборгованість за процентами.

Згідно з договором новий кредитор займає місце первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення права вимоги, при цьому укладення договору не змінює умов кредитного договору.

Також договором передбачено, що первісний кредитор передає новому кредитору всі права за кредитним договором та пов`язаними з ним договорами забезпечення, а новий кредитор сплачує первісному кредитору погоджену сторонами грошову суму за відступлення права вимоги.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2025 у справі № 308/6797/16-ц замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) — АТ «ОТП Банк» на його правонаступника — ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» у виконавчому провадженні № 56642590, відкритому на підставі рішення цього ж суду від 07.07.2017. При цьому судом встановлено, що на підставі договору відступлення права вимоги АТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-800/067/2005 від 14.11.2005, у зв`язку з чим до останнього перейшли права первісного кредитора у відповідному зобов`язанні та він набув статусу нового кредитора відповідно до статей 512–517 ЦК України.

Відповідно до листа головного державного виконавця ВДВС у місті Ужгороді від 27.02.2026 № 17325 повідомлено, що у відділі державної виконавчої служби у місті Ужгороді перебуває виконавче провадження № 56642590 з примусового виконання виконавчого листа № 308/6797/16 від 28.12.2017, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 9 484,53 доларів США та судового збору у сумі 3 651,36 грн.

Згідно з вказаним листом, у ході виконання виконавчого документа на користь стягувача здійснювалися часткові платежі, зокрема: 08.06.2023 — 2 845,77 грн, 04.10.2022 — 3 898,83 грн, 15.11.2021 — 2 618,34 грн, 09.12.2021 — 3 171,29 грн, 13.10.2021 — 2 064,50 грн, 25.10.2021 — 1 858,05 грн, 16.09.2021 — 1 819,55 грн, 12.08.2021 — 1 797,39 грн, 16.08.2021 — 2 384,95 грн, 10.06.2021 — 2 323,04 грн, 14.04.2021 — 4 045,47 грн, 19.05.2021 — 3 073,46 грн, 12.11.2020 — 2 813,66 грн, 08.01.2020 — 9 127,39 грн, 30.09.2020 — 2 316,80 грн, 15.10.2020 — 2 549,58 грн, 10.11.2020 — 3 917,26 грн, 09.12.2020 — 2 741,01 грн, 13.07.2020 — 1 911,24 грн, 31.08.2020 — 2 153,66 грн, 07.08.2020 — 4 726,83 грн, 14.05.2020 — 10 019,03 грн, 16.06.2020 — 2 167,79 грн, 07.04.2020 — 4 520,57 грн, 09.05.2020 — 5 235,35 грн, 10.02.2020 — 5 450,90 грн, 12.03.2020 — 5 870,79 грн, 08.11.2019 — 4 409,18 грн, 09.12.2019 — 4 137,74 грн, 24.01.2020 — 4 946,74 грн, 12.07.2019 — 1 470,83 грн, 10.10.2019 — 2 589,30 грн, 12.09.2019 — 2 094,95 грн, 08.11.2019 — 2 402,94 грн, 07.02.2019 — 1 943,96 грн, 12.01.2019 — 6 563,68 грн, 08.04.2019 — 2 927,83 грн, 07.03.2019 — 6 678,51 грн, 10.06.2019 — 5 503,70 грн, 24.06.2019 — 1 377,48 грн, 12.09.2018 — 2 161,27 грн, 09.08.2018 — 3 229,20 грн, 24.10.2018 — 1 990,86 грн, 19.11.2018 — 1 634,72 грн, 27.09.2018 — 2 095,92 грн, 11.07.2018 — 3,00 грн, 09.07.2018 — 4 026,69 грн, 07.10.2022 — 7 411,36 грн, загальна сума яких становить 220 081,86 грн.

Згідно з уточненим позивачем розрахунком, за період з 12.12.2017 по 23.02.2022 3 % річних від простроченої суми боргу становлять 1 087,86 дол. США, при цьому залишок основного боргу на початок періоду нарахування визначено у розмірі 9 484,53 доларів США.

Відповідач контрозрахунку не надав.

Оцінка Суду.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з положеннями ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобовязання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобовязань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобовязання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обовязок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобовязання, і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 26.03.2026 року у справі № 639/469/24 Верховний Суд зазначив, що право вимоги за договором відступлення переходить до нового кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу такого права, у тому числі і право на застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України. Верховний Суд дійшов висновку, що новий кредитор має право на стягнення 3 % річних за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, у тому числі за період до укладення договору відступлення права вимоги, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє самого грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а право на застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, не пов`язується зі стадією виконання судового рішення чи фактом відкриття виконавчого провадження. Крім того, у вказаній справі Верховний Суд залишив без змін судові рішення в частині стягнення 3 % річних, визначених у доларах США. Таким чином, наведена постанова фактично спростовує доводи відповідача про те, що право на нарахування 3 % річних не переходить за договором відступлення права вимоги та може виникати виключно у межах договору факторингу, а також доводи про неможливість стягнення 3 % річних в іноземній валюті.

Судом встановлено, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2017 року набрало законної сили 11.12.2017 року та було пред`явлено стягувачем до примусового виконання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2025 року позивача замінено як стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі вказаного рішення суду. Вказана ухвала набрала законної сили, не оскаржувалась, а тому є обов`язковою для суду при вирішенні даної справи.

Доводи відповідача про те, що за договором відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги лише у частині заборгованості, суд відхиляє, оскільки ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2025 року позивача замінено як стягувача саме у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про стягнення всієї суми заборгованості, визначеної рішенням суду від 07.07.2017 року.

Доводи відповідача про те, що позивач набув право вимоги лише у 2025 році та не має права нараховувати 3 % річних за період з 2017 по 2022 роки, є безпідставними, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з моменту набрання рішенням суду законної сили — з 11.12.2017 року, а невиконання такого рішення є триваючим правопорушенням. У зв`язку із заміною сторони у виконавчому провадженні позивач набув усіх прав первісного кредитора та стягувача у виконавчому провадженні, у тому числі права на застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що спірні правовідносини є натуральним зобов`язанням, суд відхиляє, оскільки у даному випадку існує судове рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, а відтак такі правовідносини не є натуральними.

Доводи відповідача щодо обходу позовної давності також є безпідставними, оскільки позов заявлено не про стягнення основного боргу, який вже підтверджений судовим рішенням, а про застосування відповідальності за його невиконання, що є самостійним способом захисту права кредитора.

Враховуючи наведене, наявність невиконаного судового рішення, факт прострочення виконання грошового зобов`язання та правову природу 3 % річних як способу захисту майнового права кредитора, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З цих підстав, керуючись статтями2,5,10-13,18,81,258-259,263-265,280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» 3% річних у сумі 1 087,86 доларів США, нараховані за період з 12.12.2017 по 23.02.2022 за невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2017 у справі 308/6797/16-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором №МL-800/067/2005 від 14.11.2005 (із змінами та доповненнями ).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» 2 662,40 грн судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ»», місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Кучера Василя, буд.3, оф.16, код ЄДРПОУ 42136722.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О.В. ГОЛЯНА