Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №152/260/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/260/26

2/152/427/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,

у с т а н о в и в:

24 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області із зазначеним вище позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 травня 2019 року рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області у справі № 152/371/20 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області у справі №152/737/22 стягнуто аліменти з відповідача на мою користь на утримання дітей, у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 серпня 2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Відповідач систематично ухиляється від сплати аліментів, допускаючи утворення заборгованості. Відповідач є молодою, фізично здоровою особою працездатного віку, зареєстрований як фізична особа – підприємець (ФОП) та займається приватною медичною практикою (стоматологічні послуги – зубний лікар), що свідчить про наявність у нього стабільного доходу та можливості виконувати батьківські обов`язки. У зв`язку з навчанням дітей, їхніми додатковими потребами та неможливістю дітей самостійно себе забезпечувати я несу значні додаткові витрати на їх утримання понад встановлений розмір аліментів. Ці витрати є необхідними, обґрунтованими та підтвердженими документально, і складаються, зокрема, з кишенькових коштів, комунальних платежів, витрат на проїзд, харчування, засоби гігієни, одяг, взуття, навчання, позашкільну освіту та медичне обслуговування (включаючи стоматологічне лікування). Так, згідно з банківськими виписками, у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_5 було здійснено грошові перекази на загальну суму 94317,73 грн, що включає витрати на кишенькові кошти, проїзд, харчування, засоби гігієни, проїзд до навчального закладу (копії банківських виписок додаються). Згідно з банківськими виписками, у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_6 було здійснено грошові перекази на загальну суму 105311,29 грн, що включає витрати на кишенькові кошти, проїзд, харчування, засоби гігієни, проїзд до навчального закладу. У зазначені витрати не входять витрати на одяг та взуття, які придбалися окремо. Зокрема, ОСОБА_7 навчається на хореографічному факультеті Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М.Д. Леонтовича та постійно потребує витрат на танцювальні костюми, взуття та аксесуари, орієнтовно по 2000 грн щомісяця. Одяг та взуття (сезонні) по 8000 грн на кожну дитину щосезону, в загальному становить 8000*2 дитини * 4 сезони * 3 роки = 192000 грн. Крім того, неповнолітня ОСОБА_7 потребувала стоматологічного лікування у зв`язку з медичними показаннями. Витрати на стоматологічне лікування ОСОБА_8 склали 10700 грн. Ці витрати є додатковими, необхідними для збереження здоров`я дитини та не покриваються аліментами чи державними програмами. Відтак, середні витрати на утримання двох дітей, що не покриваються аліментами становлять: 94317,73 гривень + 105311,29 грн + 192000= 391629 грн. понесених додаткових витрат на двох дітей за три роки становить. А отже з відповідача підлягає до стягнення 195814,51 грн.

З огляду на вище викладене, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 , на мою користь додаткові витрати на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразово в сумі 195814 грн.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.43).

Сторони повідомленні належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

15 квітня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи провести без участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити (а.с.50).

19 травня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи провести без участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.53).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.52).

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно дослідивши усі докази у справі, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до копії руху коштів по картці від 04 січня 2026 року, по картці № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року, позивачка здійснювала перекази грошових коштів на рахунки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.6-16).

02 вересня 2024 року ОСОБА_3 уклала договорів про надання платної освітньої послуги №1775/73-2/24 від 02 вересня 2024 року з Донецьким національним університетом імені Василя Стуса державної форми власності (а.с.18).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.19).

Згідно з копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 травня 2020 року у справі №152/371/20, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 червня 2003 року Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління у Дніпропетровській області, актовий запис 186, розірвано (а.с.20-22).

Відповідно до копії судового наказу від 10 серпня 2026 року, справа №152/737/22, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянки України, ід. № НОМЕР_3 , зареєстрованої мешканки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини (1/3) його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 4 серпня 2022 року, до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.23).

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 05 січня 2026 року, заборгованість ОСОБА_2 становить 174810,60 грн (а.с.24).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 . Її батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.25).

Також на підтвердження додаткових витрат, які понесла позивачка на утримання дітей, надано копії чеків на придбання одягу та лікування (а.с.26-29). При цьому, позивачкою надано копії дипломів, нагород та грамот відносно ОСОБА_11 (а.с.30-38).

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Що стосується вимог позову про стягнення додаткових витрат в частині оплати комунальних послуг, купівлі нового одягу, канцелярських товарів, витрат на школу, додаткових хобі, продуктів харчування слід зазначити, що такі не відносяться до додаткових витрат на утримання дітей в розумінні ст.185 СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дітей на користь матері.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

З огляду на положення ст. 180, 185 СК України, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено існування обставин, що мають істотне значення, які би могли враховуватися при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Суд зауважує, що несення додаткових витрат на дітей є обов`язком обох батьків, та повинні ділитися між ними порівну.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, за наслідками судового розгляду суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 120000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразово в сумі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський