Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №514/1741/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/733/26

Номер справи місцевого суду: 514/1741/25

Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Кисса Віктора Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кисса Віктора Івановича,

на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Кисса В.І., просить постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КпАП України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, щоОСОБА_1 не заперечує обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, проте, посилається що був вимушений керувати транспортним засобом після вживання алкоголю, оскільки йому стало зле і він потребував не відкладної медичної допомоги у виді внутрішньом`язового введення ін`єкції болезнижувальних та заспокійливих лікарських засобів, які знаходяться у будинку його матері, з якою він постійно проживає. Посилається що у вечір події він перебував у власному будинку з друзями, де залишився спати, тому звернутися за допомогою до інших він не зміг через комендантську годину. Зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, 28 квітня 2025 року при виконання бойового завдання отримав численні поранення, втратив нижню ліву кінцівку нижче коліна, визнаний особою з інвалідністю ІІ групи.

Стверджує, що про наявність обставин крайньої необхідності ОСОБА_1 одразу повідомив працівників поліції, проте, працівники поліції проігнорували зазначене та змушували його проходити огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу, замість надання допомоги.

Крім того, зазначає, що з відеозапису не убачається у ОСОБА_1 ознак стану алкогольного сп`яніння.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідивши матеріали справи, не зважаючи на наявність обов`язкових ознак крайньої необхідності в діях ОСОБА_1 дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в режимі відеоконференції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Кисса В.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до суду надано протокол серії ЕПР1№ 511470 від 13.11.2025 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №511470 від 13.11.2025 року вбачається, що 13.11.2025 року о 02 год. 06 хв. водій ОСОБА_1 в с. Підгірне, вул. Садова, керував транспортним засобом Audi а4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 1179 та 01551. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2025 року; рапорт поліцейського СРПП ВнП № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції О.Васильєва.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції досліджуючи матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511470 від 13.11.2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2025 року, рапорт, відеозапис, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103(далі Порядок).

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд, а тому доводи апеляційної скарги, що з відеозапису не убачається у ОСОБА_1 ознак стану алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511470 від 13.11.2025 року містить посилання на те, що відмова особи на від проходження огляду на стан сп`яніння та складання протоколу фіксувалось на нагрудний відеореєстратор № 1179 та № 01551.

З відеозапису з нагрудної відеокамери убачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не заперечується, працівником поліції висунуто вимогу водію, у відповідності до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», пред`явити документи, які підтверджують особу водія, документи на транспортний засіб та водійське посвідчення. ОСОБА_1 пояснив, що він їде до матері, оскільки йому необхідно зробити уколи, у зв`язку з погіршенням самопочуття, пов`язаного з втратою ноги під час проходження служби, так як він є учасником бойових дій. Під час спілкування працівниками поліції неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Аlcotest Drager на місці зупинки транспортного засобу на що останній відмовився, від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 також відмовився, в обґрунтування причини відмови зазначив що «не хоче». Працівником поліції роз`яснено, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. Поліцейський зазначив, що з автомобіля відчувається сильний запах алкоголю (відеозапис 02:14 година).

Крім того, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що спочатку ОСОБА_1 заперечував факт вживання алкогольних напоїв, згодом він пояснив, що дійсно напередодні вживав алкогольні напої у великій кількості, а також просив працівників поліції проїхати до кінця вулиці щоб поспілкуватися зі знайомим (відеозапис 02:15 година).

ОСОБА_1 працівники поліції роз`яснили, що у зв`язку з відмовою пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відеозапис 02:20 година).

Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння фіксувалось працівниками поліції у відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП за допомогою технічних засобів відеозапису, які долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає і повністю відтворює обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Суд встановив, що працівники поліції діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, дії працівників поліції, що складали протокол та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності апеляційним судом відхиляються, з огляду на таке.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов визначення стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути саме об`єктивний критерій.

Як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Кисса В.І. не надали жодних доказів стосовно того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно перебувала в такому небезпечному стані, щоб можна було оцінити необхідність останнього вчинити правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, для усунення такої небезпеки.

Суд враховує, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, проте, не звернувся до останніх про допомогу для супроводу його в лікарню чи до будинку матері, хоча і зазначав, що вони перебувають не далеко від його місця проживання.

Крім того, з відеозапису та пояснень наданих ОСОБА_1 вбачається, що останній ніяких дій для отримання сторонньої допомоги, як до зупинки транспортного засобу, так і після не вчиняв.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження неможливості викликати швидку допомогу, або скористатись послугами інших людей щоб доставили до лікарні або до місця проживання матері.

Зважаючи на конкретні обставини справи, судом враховано, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є суспільно небезпечною дією, а тому зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Враховуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що підстави, передбачені для закриття провадження у справі у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП не встановлені.

Апеляційний суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок Тарутинського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року є законним та обґрунтованим, отже відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Тарутинського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року без змін.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кисса Віктора Івановича, залишити без задоволення.

Постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова