Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №755/21210/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 755/21210/25 Головуючий в суді І інстанції - Козачук О.М.

Провадження № 33/824/1579/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та накладено на нього:

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становив 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 9 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становив 153 (сто п`ятдесят три) гривень 00 копійок.

- за ст. 124 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становив 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становив 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючисьз постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того апелянт просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки текст оскаржуваної постанови фактично було виготовлено та надіслано до ЄДРСР лише 30.01.2026 року.

Враховуючи, що повний текст постанови було виготовлено і направленого до ЄДРСР лише 30.01.2026 року то у апелянта була відсутня фізична можливість оскаржити постанову від 15.01.2026 року раніше ніж її повний текст було виготовлено фактично.

Таким чином ОСОБА_1 було пропущено строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва з поважних, незалежних від нього причин.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувану постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва було постановлено 15 січня 2026 року, строк на апеляційне оскарження постанови суддізакінчився 26 січня 2026 року, враховуючи вихідні дні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи 15 січня 2026 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи повістка (а.с.32). Втім, зважаючи на обізнаність, про розгляд справи ОСОБА_1 , мав би вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, втім не цікавився наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що апелянт звертався до суду першої інстанції з заявою про отримання постанови суду.

Також, доводи ОСОБА_1 , що в ЄРДР надіслана та виготовлена постанова судді 30.01.2026 року і від так з цієї дати необхідно обчислювати строк на апеляційне оскарження не ґрунтується на вимогах закону. Оскільки строк, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, відраховується з дня винесення постанови.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, з рішення «Пономарьов проти України», вбачається, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Будь-яких обставин, які б позбавили апелянта можливості подати апеляційну скаргу в десятиденний строк з дня прийняття постанови, апелянтом не наведено.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року підлягає поверненню у зв`язку з відмовою у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Рудніченко