Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №477/2387/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2387/25

Провадження №3/477/42/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Саукова А.А., з секретарем судових засідань – Котовою О.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілої – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2025 року серії ВАД №33947722 жовтня 2025 року о 22:30 год. за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 умисно, з перевагою сили, вчинив домашнє насильство відносно дружини гр. ОСОБА_2 , а саме : виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, хапав, чим заподіяв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, за що передбачена відповідальність ч. 1 статті 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що з протоколом не згоден, 22 жовтня 2025 року він прийшов додому, побачив, що вдома розкидані речі. Він запитав у дружини ОСОБА_2 чого речі розкидані, вона пояснила, що впала полиця, зламалась вішалка, на що він запитав чого аж у всіх місцях лежать речі, вказав, що можливо говорив на підвищених тонах, бо дружина не відповіла на його питання, але не погрожував.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що 22 жовтня 2025 року повернулась додому з роботи, зламалась вішалка та впали речі на підлогу, вона зібрала свої речі, а в кутку були речі чоловіка ОСОБА_1 , вона поклала потім їх на диван. Пояснила, що ОСОБА_1 почав голосно питати в неї чого впали речі, кричати та погрожувати, на що вона почала просити заспокоїтись та викликала поліцію, оскільки вона боялась, щоб дитина не злякалась та не стала свідком цієї події, дитина в цей час перебувала в себе кімнаті, чи чула вона їхню сварку, невідомо. Дитина з кімнати не виходила. Після приїзду поліції дитина вийшла, та коли працівники поліції в неї запитали, чи сваряться батьки та чи винні обидва із батьків, вона стверджувально відповіла, що у сварці винуваті обидва. Вказала, що з чоловіком перебуває у шлюбі, однак фактично кожен живе своїм життям, та чоловік приходить додому лише переночувати, конфлікти та лайки були і раніше. Після сварки вона пішла до себе в кімнату та після цього інцидентів між ними не було. Наголосила, що до цього певний час проживала за кордоном, після повернення додому конфліктів не було, лише претензії щодо речей, які лежали не на своїх місцях, тому раніше поліцію не викликала. Також вказала, що просила чоловіка переїхати жити окремо, оскільки в неї такої можливості немає. Вона сама себе забезпечує, тому в економічному плані після сварки нічого не змінилось. Після події 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 перед нею не вибачився, кожен окремо ночує в своїх кімнатах, після складення протоколу не спілкуються.

ОСОБА_1 вказав, що він не погрожував та не кричав, лише сидів на дивані та, можливо, виражався нецензурною лайкою. Вказав, що саме він їздить з дитиною на лікування, оскільки в доньки проблеми зі здоров`ям. На питання суду відповів, що заборонний припис отримував та виконав.

Потерпіла в судовому засіданні також зазначила, що їй не ставили питання №3 з форми оцінки ризиків домашнього насильства, а саме на питання чи допускає вона, що кривдник може спробувати вбити її або дітей вона не відповідала, тому не знає, чому там стоїть позначка позитивної відповіді. Щодо пункту 19 про економічну залежність від кривдника вказала, що вона працює та витрачає свою заробітну плату на свої потреби, чоловік ОСОБА_1 сплачує комунальні витрати на витрати на дітей, вона від нього не є економічно залежною. Підтвердила, що саме чоловік їздив з донькою до лікарні.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 22.10.2025 року серії ВАД №339477; рапорт ВП № 4 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 22.10.2025 року; заяву та письмові пояснення потерпілої від 22.10.2025 року, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна бо необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 252 КУпАП України визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 3 вказаного вище Закону предметом регулювання цього закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб - подружжя; колишнє подружжя.

Зокрема, пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного Закону також визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини 1 статті 1).

Однак важливо розрізняти поняття сварка, конфлікт, насильство.

Сварка: гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Водночас, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених матеріалів вбачається, що відсутні докази спричинення такої шкоди.

При цьому слід зазначити, що конфлікт (лат. сonflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Відповідно до матеріалів справи та пояснення сторін в судовому засіданні, між потерпілою та ОСОБА_1 виникла сварка, однак неможливо встановити чи були спроби уникнути сварки, чи навпаки потерпіла своїми діями продовжила сварку, оскільки в судовому засіданні сама потерпіла вказала, що дитина на питання працівників поліції хто винен в конфлікті відповіла, що обоє батьків, а будь – які пояснення дитини в матеріалах справи відсутні. Про допит дитини в судовому засіданні клопотання не заявлялось.

Систематичність як ознака злочину домашнього насильства визначається як вчинення трьох або більше діянь, які пов`язані однаковими або подібними об`єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату.

Проте, відповідно до оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейським уповноваженого підрозділу визначено рівень небезпеки, як низький, окрім цього зазначено, що кривдник не вчиняв раніше щодо постраждалої особи будь яке з видів насильства.

Також потерпіла в судовому засіданні заперечила, що раніше відносно неї вчинялось домашнє насильство, також заперечила щодо ризику погрози вбивством їй або дитині, оскільки працівниками поліції такого питання задано не було, та заперечила щодо економічної залежності, оскільки вона працює, має свою заробітну плату, яку витрачає на власні потреби.

Наявність сварок, конфліктів та непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

З огляду на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19) факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між подружжям, членами сім`ї та не підтверджує факту вчинення особою, яка притягується до відповідальності, домашнього насильства.

Аналізуючи протокол про адміністративні правопорушення, долучені матеріали та пояснення сторін в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вказані в протоколі події виникли на ґрунті неприязних стосунків та суперечки побутового характеру, а саме щодо порядку користування житлом та ведення побуту, що слідує, як із наявних матеріалів справи, так і з наданих сторонами конфлікту пояснень.

При цьому, не доведено щодо патерну особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 над його дружиною ОСОБА_2 (як то влада, контроль, залежність тощо) за місцем їх спільного проживання.

Отже, докази, які підтверджують вчинення дій, передбачених диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, гр. ОСОБА_1 суду не надані.

Згідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В зв`язку з чим суд дійшов до висновку щодо відсутності в діях гр. ОСОБА_3 складу адміністративного порушення, передбаченого частиною 1 статтею 173-2 КУпАП, оскільки доказів, які підтверджують вчинення ним домашнього насилля психологічного характеру суду не надані.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Вітовський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. А. Саукова