Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №607/15022/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 Справа №607/15022/25 Провадження №2/607/2242/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредитів

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі також – АТ «ПУМБ», Банк) звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредитів.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що між сторонами були укладені наступні кредитні договори: 1) 19 травня 2021 року № 2001877808801, яким надано позичальнику кредит у сумі 26 100,95 грн; 2) 17 листопада 2021 року № 1002018214101, яким надано позичальнику кредит у сумі 20 000 грн; 3) 27 січня 2022 року № 1002079091101, за яким надано кредит у сумі 15 000,00 грн. Представник позивача вказує, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином та станом на 03 травня 2025 року утворилася загальна заборгованість у розмірі 94 636,54 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик.

Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, представник позивача скористався вимогами цієї норми.

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» із заявою № 2001877808801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку власноручним підписом підписала. Відповідно до вказаної заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом у 20 000 грн, з процентною ставкою у 47,88 % річних (а.с. 14). Крім того, відповідач власноручно підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 15).

Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту позичальнику 03 березня 2022 року було збільшено кредитний ліміт на суму 26 100,95 грн (а.с. 28 зворотна сторона).

Також, 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» із заявою № 1002018214101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку власноручним підписом підписала. Відповідно до заяви відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 15 000 грн, з процентною ставкою у 0,01 % річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 % (а.с. 15, 16). Також позичальник власноручно підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 17).

Платіжною інструкцією № TR.53710751.51752.8810 від 17 листопада 2021 року підтверджується надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн (а.с. 29).

27 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» із заявою № 1002079091101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та власноручно її підписала. Згідно з цією заявою відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 15 000 грн, з процентною ставкою у 0,010 % річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості 3,99 % (а.с. 12, 13). Крім того, ОСОБА_1 власноручно підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 13 зворотна сторона).

Платіжною інструкцією № TR.55513157.43400.8810 від 27 січня 2022 року надано кредитні кошти відповідачу у розмірі 15 000 грн (а.с. 29 зворотна сторона).

До вказаних заяв додається публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 20 – 25).

03 березня 2025 року АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-44.2.2/80 надіслало письмову вимогу (повідомлення) ОСОБА_1 про погашення заборгованості перед банком у розмірі 94 636,54 грн (а.с. 26 – 28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1002018214101 від 17 листопада 2021 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , станом на 03 березня 2025 року заборгованість становить 26 406,39 грн, з яких: 14 697,72 грн – сума кредиту, 3,03 грн – проценти, 11 705,64 грн – комісія (а.с. 30 – 31).

Як вказано у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1002079091101 від 27 січня 2022 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 станом на 03 березня 2025 року складає 26 249,30 грн, з яких: 12 600,78 грн – сума кредиту, 2,72 грн – проценти, 13 645,80 грн – комісія (а.с. 31, 32).

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001877808801 від 19 травня 2021 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 станом на 03 березня 2025 року становить 41 980,85 грн, з яких: 26 100,95 грн – сума кредиту, 15 879,90 грн – проценти (а.с. 33, 34).

З долучених банком виписок про рух коштів за картковими рахунками за періоди: з 19 травня 2021 року по 03 березня 2025 року, з 17 листопада 2021 року по 03 березня 2025 року та з 27 січня 2022 року по 03 березня 2025 року вбачається, що позичальник активно користувалася наданими у кредит коштами, про що свідчить рух коштів за відповідними банківськими рахунками, записи про деталі операцій, їх суми та залишки коштів після проведення операцій. (а.с. 35 – 39).

Вказане свідчить про те, що відповідач активувала картку, знімала та поповнювала її баланс, що дає суду підстави вважати, що остання погоджувалася з умовами банківських послуг та процентними ставками встановлених банком.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах

(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між позивачем та відповідачем у письмовій формі, з дотриманням вимог ЦК України, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитних договорів було дотримано його письмової форми.

2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи – АТ «ПУМБ»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , заяв на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорти споживчого кредиту, які підписані останньою власноручно.

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем договору. Водночас відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовувала; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів від позивача та користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, суду не надала.

Таким чином підлягають стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами: № 2001877808801 від 19 травня 2021 року, №1002018214101 від 17 листопада 2021 року, №1002079091101 від 27 січня 2022 року.

2.4. Водночас, вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування комісії суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою – третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі – Закон № 1734). У зв`язку з набранням чинності Законом № 1734 текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII було викладено в новій редакції, за якою цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734. Водночас приписи частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тож наведені приписи норм Закону № 1734 не позбавляють кредитодавця права встановлювати у кредитних договорах комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) сформульовано висновок, відповідно до якого якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.

З урахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитних договорів № 1002018214101 від 17 листопада 2021 року та № 1002079091101 від 27 січня 2022 року, укладених між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну комісію за послуги банку комісія за обслуговування кредитної заборгованості, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, за вказану плату умовами договорів не передбачено, пункт кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % та 3,99 % (пункт 5 договорів) не має під собою нормативного підґрунтя, оскільки визначає лише процентну ставку без визначення конкретних додаткових та супутніх послуг Банка.

Як вказано у частинах першій та третій статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на наведене частина заборгованості, яка є предметом спору, а саме нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості № 1002018214101 від 17 листопада 2021 року в розмірі 11 705,64 грн та за кредитним договором № 1002079091101 від 27 січня 2022 року в розмірі 13 645,80 грн – не підлягає стягненню з відповідача.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості загалом є підставовими та підлягають частковому задоволенню. Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами: № 2001877808801 від 19 травня 2021 року на суму – 41 980,85 грн, з яких: 26 100,95 грн – сума кредиту, 15 879,90 грн – проценти; 2) № 1002018214101 від 17 листопада 2021 року – 14 700,75 грн, з яких: 14 697,72 грн – сума кредиту, 3,03 грн – проценти; 3) № 1002079091101 від 27 січня 2022 року – 12 603,50 грн, з яких: 12 600,78 грн – сума кредиту, 2,72 грн – проценти. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на корить Банку складає – 69 285,10 грн.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 211 від 11 липня 2025 року (а.с. 52), з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1 773,48 грн (69 285,10 грн * 2 422,40 грн / 94 636,54 грн), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273–274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредитів – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за договорами кредитів у розмірі

69 285 (шістдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 10 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят

три) гривні 48 копійок.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець