Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №607/11076/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Справа №607/11076/25 Провадження №2/607/2052/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі – АТ «ПУМБ», Банк) звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001311038001 від 14 травня 2019 року (далі – Договір) в розмірі 41 990,46 грн.

В обґрунтування позовної заяви Банк зазначив, що ОСОБА_1 було укладено Договір. На підставі Договору відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 10 000,00 грн, який згодом було збільшено до 25 700,00 грн. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 04 лютого 2025 року заборгованість останнього за Договором склала 41 990,46 грн, з яких: 25 691,49 грн – заборгованість за кредитом; 16 298,97 грн – заборгованість за процентами.

З огляду на невиконання позичальником своїх зобов`язань Банк, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся до суду з цим позовом.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача – АТ «ПУМБ» – в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик.

Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, представник позивача скористався вимогами цієї норми.

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2019 року між сторонами укладено Договір, шляхом підписання заяви за № 2001311038001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Вказана заява підписана відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом (а.с. 14 – 27).

У вказаній заяві зазначено, що підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтверджує, що погоджується на публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку

№ НОМЕР_2 . Також просив встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт в сумі 10 000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата 30 число місяця. Реальна річна процентна ставка складає 47,88 %.

14 травня 2019 року сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту. Вказаний паспорт підписаний ОСОБА_1 власноручним підписом (а.с. 15).

Згідно з умовами пунктів 3, 4 Паспорта споживчого кредиту, сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк кредитування – 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін.

Пільгова процентна ставка становить 0,00 % річних, стандартна процентна ставка становить 47,88 % річних, загальні витрати за кредитом – 2 577,58 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк дії договору – 12 577,58 грн, реальна річна процентна ставка – 47,88 %.

Пунктом 5 Паспорта споживчого кредиту передбачено порядок повернення кредиту: щомісячно не пізніше настання платіжної дати, протягом встановленого строку кредитування, за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

Як вбачається з довідки про збільшення кредитного ліміту за Договором, виданої АТ «ПУМБ», 14 травня 2019 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт 10 000,00 грн, 24 вересня 2019 року – збільшено кредитний ліміт до 14 800,00 грн, 28 січня 2020 року – збільшено кредитний ліміт до 19 800,00 грн, 10 липня 2020 року – збільшено кредитний ліміт до 23 600,00 грн, 17 листопада 2020 року – збільшено кредитний ліміт до 25 700,00 грн (а.с. 33).

Як вбачається з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 14 травня 2019 року по 04 лютого 2025 року, відповідач користувався наданим йому кредитним лімітом, зокрема, знімав кошти, здійснював покупки безготівковим способом та частково сплачував заборгованість за користування кредитом (а.с. 59 – 67).

Таким чином, судом встановлено, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн шляхом встановлення кредитного ліміту на його кредитну картку, який у подальшому неодноразово збільшувався та станом на 17 листопада 2020 року становив 25 700,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання та не здійснював платежі на погашення кредиту у встановлені строки та розмірах, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за Договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 04 лютого 2025 року становить 41 990,46 грн, з яких: 25 691,49 грн – заборгованість за кредитом; 16 298,97 грн – заборгованість за відсотками. При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості (а.с. 34 – 38).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між позивачем та відповідачем в письмовій формі, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання.

2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи – АТ «ПУМБ»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , а саме: інформації щодо процентної ставки (фіксована незмінна процентна ставка), річної процентної ставки, порядку повернення кредиту, іншої необхідної інформації, що зазначена у Договорі, паспорті споживчого кредиту. Ці документи підписані останнім власноручним підписом.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем договору. Водночас відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовував; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів від позивача та користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 41 990,46 грн, з яких: 25 691,49 грн – заборгованість за кредитом; 16 298,97 грн – заборгованість за процентами.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті АТ «ПУМБ» № 208 від 22 травня 2025 року.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12 – 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274,

280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 2001311038001 від 14 травня 2019 року у розмірі 41 990 (сорок одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) гривень 46 копійок, з яких: 25 691,49 гривня – сума основного боргу, 16 298,97 гривень – сума процентів.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

4. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

5. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець