Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №461/10044/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10044/25

Провадження № 2/461/1196/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нецкар Юрій Ігорович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 02.12.2013 №1395, посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Маслей І.Г.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Вона та дружина ОСОБА_2 були спадкоємцями першої черги померлого. Зазначає, що до складу спадкового майна увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, на день смерті батька вона проживала в Сполучених Штатах Америки, то в межах 6-ти місячного строку на прийняття спадщини засобами поштового зв`язку скерувала до Першої львівської державної нотаріальної контори м. Львова заяву про прийняття спадщини, яка міститься в матеріалах спадкової справи нотаріуса. Таким чином, позивач вважає, що прийняла спадщину відповідно до ст.1268 ЦК України. Однак, строк на видачу свідоцтва законом не визначено, тому позивач з заявою про видачу такого до 2025 року не зверталась, оскільки була впевнена, що набула майно у спадок як спадкоємець І черги після смерті батька, а її частиною спадкового майна за попередньою домовленістю опікується відповідач (дружина спадкодавця). Проте, в 2025 році позивач звернулася до третьої особи по справі із заявою на видачу свідоцтва про спадщину, однак на таку отримала відповідь від державного нотаріуса Кутельмах О.Ф. від 05.02.2025 за № 115/02-14 про те, що за даними спадкового реєстру встановлена наявність заповіту, який має вищий пріорітет над спадкуванням по закону. Окрім цього, зазначає, що з копії виданного органами РАЦС Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.07.2014, зареєстрованого в реєстрі під №5-440, вбачається, що ОСОБА_3 перед смертю склав заповіт від 02.12.2013 №1395, посвідчений державним нотаріусом Маслей І.Г., яким все своє майно заповів своїй дружині ОСОБА_2 . Вказує, що вона з батьком були близькими один одному, постійно підтримували відносини та спілкувалися. Проте, батько ніколи не згадував, що планує складати заповіт на свою дружину, навпаки завжди наголошував, що все своє майно поділить порівну між нею та дружиною. Разом з тим, з серпня 2013 року здоров`я батька стало різко погіршуватися, він почав важко хворіти, переніс два інсульти, мав численні діагнози, був паралізований, самостійно не пересувався, відтак позивач стверджує, що на момент складання заповіту її батько фактично був недієздатним та не міг приймати рішень, в тому числі щодо розпорядження своїм майном. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

28.01.2026 на виконання вимог ухвали представник позивача долучив до матеріалів справи заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

28.01.2026 представник позивача Нецкар Ю.І. через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 401645046101), яка належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2026 заяву Нецкара Юрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним - задоволено частково. Заборонено проводити будь-які дії, пов`язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава та інші) та державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 401645046101), яка належить ОСОБА_2 . В іншій частині вимог - відмовлено.

16.02.2026 представник позивача Нецкар Ю.І. через систему «Електронний суд» подав заяву про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.02.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи, відкладено розгляд справи.

09.03.2026 завідувач Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кутельмах О.Ф., через канцелярію суду подала відповідь на судову повістку, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.03.2026 клопотання представника позивача Нецкара Ю.І. про витребування доказів - задоволено. Витребувано в Першої Львівської державної нотаріальної контори (ЄДРПОУ 02899370; адреса: м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 6) копію спадкової справи №33/2014, заведеної після смерті ОСОБА_3 , 1937 року народження. Витребувано у ВП «Лікарня Св. Пантелеймона» КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» (ЄДРПОУ 44592482; адреса: м. Львів, вул. Миколайчука І., буд. 9) копію медичної документації на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебував на лікуванні у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», (правонаступником якого є ВП «Лікарня Св. Пантелеймона» КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова») в період 2012-2013 років. Витребувано у ВП «Лікарня Св. Луки» КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» (ЄДРПОУ 44651275; адреса: м. Львів, вул. Навроцького В., буд. 23) копію медичної документації на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебував на лікуванні у КНП «8-А міська клінічна лікарня м. Львова» (правонаступником якого є ВП «Лікарня Св. Луки» КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова») в період 2012-2013 років.

26.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2026 ВП «Лікарня Св. Пантелеймона» КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» надано завірену копію медичної карти стаціонарного хворого за період стаціонарного лікування ОСОБА_3 , а саме: МКСХ №91133 з 09.09.2013 по 13.09.2013 в хірургічному відділенні №2 КНП «КЛШМД м. Львова».

06.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2026 державний нотаріусПершої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кутельмах О.Ф. надала належним чином завірену копію спадкової справи № 33/2014 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.04.2026 представник відповідача Галаджун Р.М. подав клопотання про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування такого, покликається на те, що з моменту виникнення спірних правовідносин минуло понад 10 років. При цьому позивач сама зазначає, що знала про смерть спадкодавця, подала заяву про прийняття спадщини та була учасником спадкових правовідносин з моменту їх відкриття. В даному випадку відповідач вважає, що позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав у 2013-2014 роках, тобто у той час коли відбулось відкриття спадщини відповідачем та відповідно можна було з`ясувати підстави її оформлення. Вказує, що сам факт звернення позивача до нотаріуса у 2025 році, не змінює моменту початку перебігу позовної давності, а свідчить виключно про її багаторічну свідому бездіяльність. Непроявлення позивачем належної обачності щодо захисту свого права не може бути підставою для ігнорування інституту позовної давності. Таким чином, вважає, що оскільки позивач знала або могла дізнатися про порушення свого права ще у 2013-2014 роках, а позов подано лише у 2025 році, строк позовної давності явно пропущено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2026 адміністрацією ВП «Лікарня Святого Луки» КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» надано відповідь, що згідно журналів поступлення хворих до приймального відділення КНП «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» за 2012-2013 роки, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на стаціонарному лікуванні не перебував.

15.04.2026 представник відповідача Галаджун Р.М. через систему «Електронний суд» подав клопотання про застосування строків позовної давності, аналогічне попередньому.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи, відкладено розгляд справи.

27.04.2026 завідувач Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кропельницька Н.І., подала відповідь на судову повістку, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10 березня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20.12.2013 складено відповідний актовий запис № 531 /а.с.6/.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначені батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01.07.1967 Львівським міським бюро ЗАГС /а.с.7/.

З відповіді державного нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кутельмах О.Ф. від 05.02.2025 за № 115/02-14 вбачається, що при заведені спадкової справи, за даними Спадкового реєстру була встановлена наявність заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_3 , який має вищий пріорітет над спадкуванням по закону /а.с. 8/.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.03.2025 вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві власності 1/1 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину /а.с.10/.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.07.2014, посвідченого державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах О.Ф., на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Маслей І.Г. 02.12.2013, зареєстрованого у реєстрі за № 1395, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_2 /а.с.11/.

Відповідно до копії паспорта № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянкою США /а.с.16/.

03.09.1988 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстровано Палацом урочистих подій м. Львів, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 2842, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 . Прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_7 , ОСОБА_7 /а.с.17/.

Як вбачається з копії спадкової справи № 33/2014 наданої Першою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області, 05.02.2014 ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом /а.с.119/. Також, 05.05.2014 ОСОБА_8 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом /а.с.120/.

08.07.2014, державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах О.Ф. було видано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 5-440 на квартиру АДРЕСА_2 , а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 5-443, відповідно до якого спадщина складається з вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться у територіально відокремленому без балансовому відділенні Ощадного банку № 10013/0299(017) на рахунку № КВ-27497 (9672,50 грн.); у територіально відокремленому безбалансовому відділенні Ощадного банку № 10013/0311 (036) на рахунку № КВ-12555 (1620,15 грн.), КВ-12556 (3955,75 грн.), КВ 24308 (3030,70 грн.), КВ 24309 (4156,30 грн.), ПВ 47632 (1,00 грн.), НОМЕР_6 (0,00 грн.); у територіально відокремленому безбалансовому відділенні Ощадного банку № 10013/0313 (043) на рахунку № КВ-15421 (7219,15 грн.), що належали спадкодавцю на підставі повідомлення, виданого територіально відокремленим безбалансовим відділенням № 10013/0289 філії - Львівського обласного управління ПАТ Державний Ощадний банк України 03.04.2014 за № 957 /а.с.177, 178/.

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Зокрема ст. ст. 1217, 1223ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1233-1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас, загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (ст. 1234 ЦК України), змісту заповіту (ст. ст. 1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (ст. 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (ст. ст. 1248,1249,1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 522/9893/17, провадження № 14-173цс20)).

Згідно ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22) вказано, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.11.2019 у справі № 496/4851/14-ц вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 554/11179/13-ц, від 02.11.2020 у справі № 326/81/15, від 22.12.2021 у справі № справі № 350/792/20.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20) зазначено, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття прав взагалі).

За таких обставин, обов`язок встановлення дієздатності особи заповідача та перевірка дійсності його волевиявлення покладається виключно на особу, що відповідно до законодавства України має право посвідчувати заповіти. У даному випадку такою особою була приватний нотаріус Маслей І.Г. Заповіт у встановленому законом порядку складений та внесений до Єдиного державного реєстру заповітів та спадкових справ, дана обставина сторонами не заперечується та оскаржується, однак не спростовується. Заповіт є чинним, та таким, що не змінювався та не скасовувався заповідачем.

При цьому, надані суду медичні документи щодо лікування ОСОБА_3 не містять висновків про наявність у нього психічного захворювання, стійкого психічного розладу чи такого стану, який би свідчив про абсолютну неспроможність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними саме на момент посвідчення заповіту 02.12.2013.

Разом з тим, суд враховує, що позивачем не подано клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи, яка у справах цієї категорії є основним засобом доказування наявності у особи стану, за якого вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Сам по собі факт похилого віку спадкодавця, перенесених захворювань, інсульту, погіршення фізичного стану здоров`я та потреби у сторонньому догляді не є безумовною підставою для визнання заповіту недійсним у розумінні статті 225 ЦК України.

Крім того, посвідчення заповіту здійснено нотаріусом у передбаченому законом порядку, при цьому доказів того, що нотаріусом не було перевірено цивільну дієздатність заповідача чи справжність його волевиявлення, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, судом не приймається до уваги покликання представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Оскільки у даній справі суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які б свідчили про невільне волевиявлення заповідача або його абсолютну неспроможність на момент складення заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не вбачає.

Згідно статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, то сплачені позивачем при зверненні з позовом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

У відповідності до ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або позовну заяву залишено без розгляду, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову по цивільній справі необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 16, 76, 77, 81, 141, 158, 258, 259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2026 у вигляді заборони проводити будь-які дії, пов`язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава та інші) та державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 401645046101), яка належить ОСОБА_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 02899370, адреса: м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 6.

Суддя Зубачик Н.Б.