Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №308/1914/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1914/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому проситьвизнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2579-1 від 23.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 23.09.2025 винесено постанову № 2579-1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно з якою позивач нібито відмовився від проходження військово-лікарської комісії (далі – ВЛК).

14.01.2026 державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79998240 на підставі означеної постанови відповідача, у межах якого застосовано заходи примусового виконання та накладено арешт на банківські рахунки позивача.

Позивач стверджує, що постанову № 2579-1 від 23.09.2025 не отримував та належним чином про її винесення не був повідомлений. Про існування означеної постанови позивачу стало відомо після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на банківські рахунки.

Крім того, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Вказує на відсутність належних і допустимих доказів відмови позивача від проходження ВЛК та про порушення відповідачем встановленого законом порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач мотивує, що 23.09.2025 ним було пройдено ВЛК, за результатами якої ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби, а відомості про проходження ВЛК позивачем та її результати були внесені ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» і відображені в «Резерв+».

Також, 23.09.2025 за результатами проходження ВЛК позивача було направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Позивач вказує на наявність істотних порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності (неповідомлення відповідачем позивача про розгляд справи та позбавлення можливості реалізувати процесуальні права), відсутність події і складу правопорушення та недоведеність обставин, зазначених у оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.

Разом з позовною заявою 04.02.2026 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 79998240 від 14 січня 2025 року, відкритому на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2579-1 від 23 вересня 2025 року, — до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач вказує, що під час перебування 23.09.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії 23.09.2025.

Відповідач мотивує правомірність винесення оскаржуваної постанови висловленням позивачем ствердної усної відмови від проходження ВЛК.

На думку відповідача, позивач знав про накладення на нього адміністративного штрафу з 23.09.2025, а тому пропустив строк для оскарження даної постанови.

Відповідач не погоджується з твердженнями позивача про порушення прав позивача та відсутності в діях останнього складу порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідач стверджує, що 23.09.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 23.09.2025 № 6578. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_3 вживались заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Однак. ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу та йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права. На позивача накладено штраф за вказане порушення у мінімальному розмірі санкції визначеною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач наводить, що позивачем не підтверджено наявність обставин, що свідчили б про істотні порушення відповідачем норм процесуального та матеріального права.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву спростовує твердження відповідача про обізнаність ОСОБА_1 про складання протоколу та винесення постанови.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про обізнаність позивача про наявність постанови ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки відповідачем не надано належних доказів, що підтверджували б присутність позивача під час складання протоколу, присутність позивача під час розгляду справи, вручення позивачу протоколу та постанови, відмову позивача від отримання таких документів у присутності свідків.

Позивач вказує, що відповідач посилається виключно на записи, зроблені посадовою особою у протоколі та постанові.

Позивач не заперечує існування обов`язку проходження медичного огляду, передбаченого законодавством, водночас предметом спору є законність та дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач повідомляє про відсутність в матеріалах справи доказів підтвердження відмови від проходження ВЛК позивачем; порушення процедури складання протоколу; порушення процедури та строків розгляду справи, адже між оформленням направлення та винесенням постанови пройшло менше однієї години; формальний характер винесення постанови.

Позивач наголошує на підтвердженні факту проходження ним ВЛК 23.09.2025.

Враховуючи наведене, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.02.2026 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. В порядку забезпечення позову зупинено стягнення на підставі Постанови № 2579-1 по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23 вересня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою накладено штраф на ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній адміністративній справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 16.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача у зв`язку з проходженням військової служби у Збройних силах України та неможливості бути присутнім під час судового розгляду справи. Вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Враховуючи наведене та вимоги ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, судом встановлено таке.

Згідно з постановою № 2579-1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23.09.2025 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 23.09.2025 близько 09:14 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 в супроводі органів Національної поліції, де 23.09.2025 о 09:14 год. було встановлено, що останній порушує вимогу передбачену ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та вимоги ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, проходять обов`язковий медичний огляд.

Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку виконання вищеназваних обов`язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10:00 год. 23.09.2025, яке ОСОБА_1 підписати відмовився.

Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 про направлення на проходження медичного огляду громадянин ОСОБА_1 проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов`язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

Дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування складеної постанови відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву протокол № 2579 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23.09.2025, картку обстеження та медичного огляду, направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби по мобілізації № 2/6578 від 23.09.2025, лист № 21589 від 12.12.2025 про направлення до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Докази вручення вказаного направлення ОСОБА_1 або докази відмови останнього від отримання такого направлення в матеріалах справи відсутні.

23.09.2025 (в день винесення оскаржуваної постанови) позивачем було пройдено обов`язковий медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності його до військової служби, номер протоколу ВЛК 2025-0923-1126-3839-0, що підтверджується скан-копією з додатку «Резерв+» та Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З 23.09.2025 позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 999411 від 11.12.2025.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП, покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст. 278 КУпАП.

У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

За приписами абзацу 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.

За приписами пунктів 74, 74-1 Порядку (в редакції від 05.09.2025) військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване в установленому порядку та підписане уповноваженою посадовою особою.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було призначено конкретну дату та час проходження військово-лікарської комісії, а також докази його неявки у визначений час без поважних причин. Надане направлення не містить відомостей про дату та час, на які призначено проходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з чим не відповідає вимогам пункту 74-1 Порядку. Крім того, паперова форма направлення не містить придатного для зчитування QR-коду з відповідною інформацією, як того прямо вимагає Порядок.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було призначено конкретну дату та час проходження ВЛК, а також докази того, що останній відмовився від проходження ВЛК.

Водночас зі скан-копій додатку «Резерв+» та Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вбачається, що ОСОБА_1 у день винесення оскаржуваної постанови – 23.09.2025 пройшов ВЛК, номер протоколу ВЛК 2025-0923-1126-3839-О, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби та згідно довідки військової частини НОМЕР_1 № 999411 від 11.12.2025 – мобілізований до лав Збройних Сил України.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:

«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа».

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 у справі №465/5145/16-а.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було належним чином не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол № 2579 від 23.09.2025, хоча і містить повідомлення, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 23.09.2025 о 11:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет N (приймальня), проте складений у день винесення постанови № 2579-1, тобто в один день з оскаржуваною постановою.

Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, оскільки не дотримався порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Неналежне повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично позбавило позивача права на захист, на подання усних чи письмових пояснень, що є грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми і допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а спірна постанова винесена з порушенням встановленої процедури.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн та заяви про забезпечення позову в розмірі 532,48 грн за задоволеними позовними вимогами підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі ст. 121, 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову № 2579-1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позову в розмірі 532,48 грн та заяви про забезпечення позову в розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 18.05.2026.

Суддя В. В. Чепка