Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №569/17055/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/17055/25

Провадження № 22-ц/4815/256/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мазура О.Г. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року, ухваленого в складі судді Харечка С.П., дата складання повного тексту рішення 20.10.2025 року, у справі № 569/17055/25,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 08 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1361-3336.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 7 200,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Вказує, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 08 липня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 40377,60 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 7 200,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 32 097,60 грн. Крім того зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та відсотками у загальній сумі 4377,60 грн, при умові погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 36000,00 грн.

Просив суд стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 36000,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7200,00 грн і 28800,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1361-3336 від 08.03.2024 в розмірі 36000,00 грн.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мазур О.Г. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про доведеність обставини перерахування коштів для відповідача.

Вказує, що надані позивачем документи не є розрахунковими документами, оскільки вони не підтверджують переказ коштів та операцій по банківському рахунку. Вони не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача.

Вважає, що судом першої інстанції помилково зазначено в мотивувальній частині рішення про правомірність нарахування комісії за видачу кредиту, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні у цій частині.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано поетапного зменшення розміру денної процентної ставки, що передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 24 грудня 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Нарахування позивачем відсотків не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 08 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1361-3336, підписаний одноразовим ідентифікатором С2110.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 7 200,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день.

З довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту по договору №1361-3336 від 08.03.2024 за допомогою системи LIQPAY убачається, що 08.03.2024 року здійснено платіж №2434937639 на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «видача кредиту», сума платежу 7200,00 грн.

Аналогічні відомості містяться у листі АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» через систему платежів LIQPAY по кредитному договору №1361-3336 від 08.03.2024 на загальну суму 7200,00 грн.

ТОВ «Укр кредит фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов кредитного договору.

Станом на 08.07.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 40 377,60 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 7 200,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 32 097,60 гривень,- прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 080,00 гривень,що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 4 377,60 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 36 000,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме 36 000,00 гривень, що складається з простроченої заборгованості за кредитом розмірі 7 200,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 28 800,00 гривень.

Відповідач не заперечував факту укладення договору про відкриття кредитної лінії №1361-3336від 08 березня 2024 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Убачається, що 08 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1361-3336.

Вказаний договір про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С2110.

На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 7200,00 грн, позивачем надано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та лист АТ КБ «Приват Банк», який містить номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 на який у відповідності до умов договору від 08.03.2024 року перераховано кредитні кошти.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі № НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 , під час заповнення заявки.

Отже, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Окрім того, не може бути підставою для відмови у позові те, що подані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази на підтвердження суми боргу не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Оскільки ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками, а відтак наданий суду розрахунок заборгованості та довідка про отримання коштів, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та зворотного відповідачем не доведено.

Колегія суду не бере до уваги твердження скаржника про те, що судом першої інстанції помилково зазначено в мотивувальній частині рішення про правомірність нарахування комісії за видачу кредиту, оскільки суд першої інстанції не розглянув по суті вимогу про стягнення з відповідача комісії у сумі 1080,00 грн.

Позивач просив стягнути, крім тіла кредиту у розмірі 7200,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами у сумі 28800,00 грн.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо неправильності проведеного розрахунку заборгованості за нарахованими процентами, колегія суддів враховує наступне.

Як свідчить розрахунок заборгованості, з 08 березня 2024 року по 21 березня 2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою 1,20% за кожен день користування кредитом. З 22 березня 2024 року по 01 січня 2025 року (включно) нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,50%. Починаючи з 02 січня 2025 року проценти не нараховувалися.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за нарахованими процентами, які підлягають стягненню з відповідача, не перевірив наданий позивачем розрахунок щодо його відповідності положенням Закону України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

У період з 08 березня 2024 року по 21 березня 2024 року (14 днів) кредитором нараховувались проценти за зниженою ставкою 1,20% в день, що узгоджувалося з п. 10.2. договору № 1361-3336 від 08 березня 2024 року.

З 22 березня 2024 року по 20 серпня 2024 року (151 день) кредитором нараховано процентів за стандартною ставкою 1,50% в день, що відповідає вимогам п. 4.6. укладеного договору та не перевищує встановлене законом обмеження, яке передбачено п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Нарахування кредитором у період з 21 серпня 2024 року по 01 січня 2025 року (133 дні) процентів за стандартною ставкою 1,50% в день суперечило ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у вказаний період максимальний розмір денної процентної ставки міг становити не більше 1 % в день.

Здійснюючи розрахунок заборгованості за договором № 1361-3336 від 08 березня 2024 року, колегія суддів виходить з того, що загальна сума заборгованості за процентами за 300 днів мала б становити 27093,60 грн (за період з 08.03.2024 року по 21.03.2024 року за ставкою 1,20% = 1209,60 грн + за період з 22.03.2024 року по 20.08.2024 року за ставкою 1,50% = 16308,00 грн, + за період з 21.08.2024 року по 01.01.2025 року за ставкою 1% = 9576,00).

При цьому, колегією суддів враховується, що позивачем (кредитором) було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме - часткового списання заборгованості позичальнику саме за нарахованими процентами у сумі 3297,60 грн.

Отже, в межах заявлених позивачем вимог в частині складової боргу за нарахованими процентами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 23796,00 грн (27093,60 грн – 3297,60 грн).

Суд першої інстанції залишив поза увагою зазначене вище.

Разом з тим, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що, з огляду на положення частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, відповідачем не надано докази, які підтверджують оспорювання в судовому порядку, укладеного між ним та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлялося.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1361-3336 від 08 березня 2024 року з 36000,00 грн до 30996,00 грн, з яких: 7200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 23796,00 грн - заборгованість за відсотками.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мазура О.Г. задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії з 36000,00 грн до 30996,00 грн.

В решті рішення залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 14 травня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.